18 липня 2024 року справа №200/6596/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєв Е.Г., Гайдар А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/6596/23 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,-
В листопаді 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у період з 01.02.2023 по 07.03.2023; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період проходження служби з 01.02.2023 по 07.03.2023 в розмірі 36 774,18 грн; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні з військової служби; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за затримку певного розрахунку при звільнення за період з 08.04.2023 по 07.10.2023 в розмірі 167 622,54 грн.
Позивач в обґрунтування позовної заяви зазначає, що з 26.06.2020 по 07.04.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 17.03.2023 № 116 (по особовому складу) його призначено на посаду командира мінометної батареї механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 , наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 № 97 його виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
У період з березня 2022 року по 07.03.2023 року (з невеликою перервою) позивач забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони та брав безпосередню участь у бойових діях, проте Військова частина НОМЕР_1 при виключенні позивача зі списків особового складу цієї частини не здійснила з ним повного розрахунку при звільненні, а саме за період з 01.02.2023 року по 07.03.2023 року позивачу не була виплачена додаткова винагорода у розмірі до 30 000 гривен пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, яка за лютий 2023 року мала складати 30000 грн та за березень 2023 року - 6 774,18 грн (за період з 01.03.2023 по 07.03.2023) в розрахунку за 1 день - 967,74 грн. (30000 / 31 - 967,74 x 7), усього 36 774,13 грн.
Поряд з цим, позивач зазначив, що розрахунок при звільненні не проведено в строки визначені законодавством, з огляду на що відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, військова частина НОМЕР_1 має виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку з 08 квітня 2023 року, виходячи з його середньоденної заробітної плати у розмірі 167 622,54 грн за шість місяців - 177 днів (квітень 2023 р. - 17 днів, травень 2023 р. - 31 днів, червень 2023 р. - 30 днів, липень 2023 р. - 31 днів, серпень 2023 р. - 31 днів, вересень 2023 р. - 30 днів, жовтень 2023 р. - 7 днів) х 947,02 грн. (середньоденне грошове забезпечення складає 947,02 грн, виходячи з щомісячного грошового забезпечення в розмірі 28 410,73 грн).
09 лютого 2024 року позивач надав до суду додаткові пояснення до позову, в яких зазначив, що 30.01.2024 на його банківський рахунок від Військової частини НОМЕР_1 надійшла додаткова щомісячна винагорода у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період проходження служби з 01.02.2023 по 28.02.2023, в розмірі 29 550 грн (30 000 грн за відрахуванням 1,5 % військового збору), тому позивач підтверджує виплату спірної додаткової винагороди за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року, поряд з цим, позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у заявленому розмірі.
Водночас, факт виплати відповідачем спірної додаткової винагороди за період з 01.03.2023 року по 07.03.2023 року позивач вважає непідтвердженим.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/6596/23 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні з військової служби. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 08.04.2023 року по 07.10.2023 року в розмірі 167 622 грн 54 коп. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а прийняте судом першої інстанції рішення, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного апеляційного провадження.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 № 97 «3. Старший лейтенант ОСОБА_2 , командир радіовзводу роти зв'язку командного пункту польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від “17” березня 2023 року №116 на посаду КОМАНДИРА МІНОМЕТНОЇ БАТАРЕЇ МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 , ВОС - НОМЕР_6 , вважати що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби в м. Кропивницький Кіровоградської області.
З “07” квітня 2023 року виключити зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення, зняти з продовольчого забезпечення за каталогом продуктів, коефіцієнт 1,1 з 08.04.2023 у військовій частині НОМЕР_1 .
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного апеляційного провадження.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача було звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 № 97.
З зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Згідно ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» № 1934-ХІІ від 06.12.1991 року (далі Закон № 1934-ХІІ) визначено, що організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII ( далі Закон № 2232-XII) Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
2. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
3. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно статі 6 Закону № 2232-XII 1. Військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
7. Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
13. Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Згідно приписів статті 26 Закону № 2232-XII «1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби.
2. Військовослужбовці, які проходять базову військову службу, звільняються із служби на підставах:
а) у зв'язку із закінченням встановлених строків військової служби - у строки, визначені Кабінетом Міністрів України;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби;
в) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
г) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
3. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби на підставах:
а) у зв'язку із закінченням встановлених строків військової служби;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби;
в) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
г) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання (крім позбавлення військового звання у період дії воєнного стану);
д) у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;
е) у зв'язку з припиненням громадянства України;
є) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
и) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану):
а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
е) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу та/або проти них не порушено кримінальне провадження, передбачене законами України);
є) у зв'язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ж) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;
2) під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.»
Пунктом 1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 ( далі Положення №1153/2008) визначено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Розділом XII Положення №1153/2008 «Звільнення з військової служби» передбачені права посадових осіб щодо звільнення з військової служби, порядок звільнення та підстави звільнення, які кореспондуються зі статті 26 Закону № 2232-XII.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 , проходи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26.06.20220 року по 07.04.2023 року та 07.04.2023 року був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з вибуттям до нового місця служби, частина 13 статті 6 Закону № 2232-XII, - військової частини НОМЕР_2 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2023 року № 97 та наказу командира військової частини НОМЕР_7 № 116 від 17.03.2023 року.
Згідно наказу від 07.04.20223 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 № 97, саме, зазначено про виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з вибуттям до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 .
У зазначеному наказі № 97 відсутні будь-які посилання на приписи статті 26 Закону № 2232-XII, розділ XII Положення №1153/2008 (звільнення з військової служби), щодо підстав виключення позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про відсутність підстави вважати, що позивач був звільнений з військової служби згідно наказу від 07.04.20223 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 № 97 і тому у відповідача відсутні обов'язки сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню в частині задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/6596/23 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/6596/23 в частині задоволення позовних вимог: визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні з військової служби; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 08.04.2023 року по 07.10.2023 року в розмірі 167 622 грн 54 коп. - скасувати. В цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/6596/23 залишити без змін.
Повне судове рішення складено 18 липня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв