"05" жовтня 2010 р.Справа № 9/52-1233
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Стегниківці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.
до Приватного підприємства "Федір", вул. Бродівська, 1, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707
про стягнення заборгованості в сумі 9 606 грн. 00 коп.
За участю представників сторін:
позивача: Баділь Л.В., довіреність №34 від 02.09.2010р.
відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Суть справи: Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Стегниківці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. (далі по тексту -ТОВ "Україна") звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Федір", вул. Бродівська, 1, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область (далі по тексту -ПП "Федір") заборгованості в сумі 9 606 грн. 00 коп.
Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями : договору №5 від 16.04.2007р., накладних №55 від 29.08.2008р., №63 від 30.09.2008р., №69 від 31.10.2008р., податкових накладних №75 від 29.08.2008р., №86 від 30.09.2008р., №95 від 31.10.2008р., довіреностей №028355 від 01.08.2008р., №028356 від 01.09.2008р., №028357 від 01.10.2008р., банківських виписок в підтвердження часткової сплати боргу, Претензії б/н, б/д з підписом відповідача про отримання, Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р., та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 26.07.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено вперше на 03.09.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 14.09.2010р., на 21.09.2010р. та на 05.10.2010р. за клопотанням позивача та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.
Враховуючи дату подання позовної заяви (вх. №1378 (н) від 23.07.2010р.) строк вирішення спору у справі № 9/52-1233 встановлено до 23.09.2010р.
Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Позивач надав суду клопотання від 21.09.2010р., яким просив суд в порядку ч.3ст.69 ГПК України продовжити строк розгляду спору на 15 днів.
Розглянувши подане клопотання, враховуючи обставини справи суд задовольнив його і у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою №9/52-1233 від 21.09.2010р. продовжив строк вирішення спору до 08.10.2010р.
Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві від 23.07.2010р. та стверджує, що відповідач - ПП "Федір" отримав товар (пісок) через представника Сум І.М., що підтверджується долученими до позовної заяви копіями Довіреностей на отримання товару згідно накладних №55 від 29.08.2008р. на суму 14976,00 грн., №63 від 30.09.2008р. на суму 3432 грн., №69 від 31.10.2008р. на суму 312 грн. Проте, належних розрахунків за поставлений товар не провів.
Також, представник ПП "Федір" стверджує, що неодноразові спроби вирішити спір в досудовому порядку відповідач залишив без реагування, заявлену до стягнення суму боргу сплатив не в повному обсязі, що стало підставою для звернення з позовною заявою до господарського суду.
Разом з тим, супровідним листом б/н, б/д представив суду докази часткового погашення відповідачем боргу, а саме: платіжні доручення №136 від 22.07.2010р. на суму 300 грн., №137 від 30.07.2010р. на суму 500 грн., №146 від 17.08.2010р. на суму 300 грн., №151 від 30.09.2010р. на суму 200,00 грн. Таким чином, представлені копії платіжних доручень, підтверджують часткову сплату боргу відповідачем станом на 05 жовтня 2010р. в сумі 1300,00 грн.
Із аналізу змісту ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи те, що відповідачем по справі у добровільному порядку сплачено суму заборгованості по договору в розмірі 10414,00 грн., позивач подав суду заяву відповідно до якої врахував проведенні відповідачем платежі та зменшив позовні вимоги на розмір проплати та на підставі викладеного, керуючись ст. 22 ГПК України, просить -стягнути з ПП "Федір" борг в сумі 8306,00 грн.
Суд, розглянувши подану позивачем заяву про зменшення суми позову, приймає її як таку, що подану в порядку ст.22 ГПК України.
В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).
Враховуючи зазначене, беручи до уваги заяву подану у справі позивачем, яка прийнята судом, у справі має місце нова ціна позову і позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 8306,00 грн.
Відповідач участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не надав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України.
На підставі ст. 38 ГПК України, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, зокрема, належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, суд витребував у Позивача довідку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо реєстрації Приватного підприємства "Федір", с.Біла, Тернопільський район, Тернопільська область із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються змін місцезнаходження Відповідача у справі.
На вимогу суду Позивачем надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08.09.2010р. №417348 (оригінал довідки знаходиться у матеріалах справи) щодо реєстрації Приватного підприємства "Федір" із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються змін місцезнаходження. З наданої виписки вбачається, що місцезнаходженням Приватного підприємства "Федір" є: 47707, вул.Шевченка,24, село Біла, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.
З врахуванням зазначеного ухвала суду від 21.09.2010р. надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві "вул. Бродівська, 1, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область " та адресою, зазначеною у наданому на вимогу суду представником позивача Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 08.09.2010р. №417348, згідно якого місцезнаходженням Приватного підприємства "Федір" станом на 08.09.2010р. є: “47707, вул.Шевченка,24, село Біла, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.”. Доказом отримання відповідачем ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи свідчать повернуті на адресу суду поштові повідомлення з відміткою про отримання процесуальних документів представником відповідача.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Як стверджує позивач, між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання Відповідачем, як Покупцем, умов укладеного Договору №5 від 16.04.2007р., згідно якого Продавець зобов'язався відпускати пісок з кар'єру с.Стегниківці по ціні 34 грн. з ПДВ за 1 куб.м з погрузкою в автотранспорт. Згідно умов договору вивіз піску проводиться транспортом покупця, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався отримати цей пісок та попередньо проводити оплату за пісок, а до 5-го числа слідуючого за звітним місяцем проводити доплату за фактично отриманий пісок.
Разом з цим, судом встановлено, що сторонами Договір №5 укладено 16 квітня 2007р., його дія встановлена до 31.12.2007р., а відповідач отримав пісок згідно накладних №55 від 29.08.2008р., №63 від 30.09.2008р. та №69 від 31.10.2008р. У судовому засіданні позивач підтвердив закінчення терміну дії Договору та пояснив, що дані поставки, згідно вказаних накладних, відбулись на підставі усної домовленості між ТОВ "Україна" з ПП "Федір" щодо купівлі-продажу піску.
З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникли правовідносини з купівлі -продажу товару (піску), які регулюються положеннями глави 54 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, в процесі розгляду справи судом встановлено, а позивачем підтверджено той факт, що відповідачу на підставі усної домовленості був поставлений відповідачу та отриманий представником ПП "Федір" Сум І.М. товар (пісок) на загальну суму 18720,00 грн. Зазначений факт підтверджено позивачем поданими суду накладними (№55 від 29.08.2008р. на суму 14976,00 грн., №63 від 30.09.2008р. на суму 3432,00 грн., №69 від 31.10.2008р. на суму 312,00 грн.) на отримання піску в загальній кількості 360 куб.м, через представника відповідача по довіреності Сум І.М. Також Позивачем надано суду вказані Довіреності, які стали підставою для отримання уповноваженою особою відповідача товару (піску) від позивача та підставою для підпису згаданих вище накладних (належним чином завірені копії накладних та довіреностей знаходяться у матеріалах справи).
Однак, як вбачається із матеріалів справи, зобов'язання щодо погашення заборгованості за одержаний пісок Відповідач виконав частково, здійснивши оплату за отриманий товар на суму 10414,00 грн. Зазначене, зокрема, підтверджується позивачем наданими суду копіями платіжних доручень (№136 від 22.07.2010р. на суму 300,00 грн., №137 від 30.07.2010р. на суму 500,00 грн., №146 від 17.08.2010р. на суму 300,00 грн.) та виписками з обслуговуючого банку АКБ "Укрсоцбанк" про сплату коштів відповідачем ПП "Федір" на користь позивача ТОВ "Україна".
Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем надано суду докази того, що ним з метою досудового регулювання спору, на адресу відповідача направлялась претензія (б/н, б/д) з вимогою погасити заборгованість у 10-ти денний термін, проте, останнім претензія залишена без відповіді, а протермінована заборгованість в зазначений строк неоплаченою. З зазначеної претензії вбачається, що її отримано 30.04.2010р. наручно представником відповідача, а саме директором ПП "Федір" Сум І.М. про що зроблено відмітку на претензії.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що у позивача виникло право в порядку ст. 530 ЦК України вимагати виконання обов'язку боржником -відповідачем у справі.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Таким чином, розглянувши матеріали справи, суд вважає, належним чином доведеним з боку позивача порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, в частині розрахунків за отриманий товар не в повному обсязі, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, з врахуванням часткової сплати, станом на час розгляду спору, становить 8306 грн. 00 коп.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, беручи до уваги те, що відповідач в судові засідання не з'явився, станом на день розгляду справи, суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представлено), а тому доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Стегниківці, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Федір", с.Біла, Тернопільська область 8306 грн. 00 коп. боргу.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, п.п. 1-1 ст.80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Федір", вул.Шевченка,24, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область (ідент. код 14049856), п/р 26007229031, Райффайзенбанк Аваль, м.Київ, МФО 380805, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Стегниківці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. (ідент. код 21132993) на п/р №26004773406371 у Хмельницькій ОФ ПКБ "Укрсоцбанк", МФО 315018 -8306 (вісім тисяч триста шість) грн. 00 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 11 жовтня 2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя