79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.09.10 Справа№ 6/118(2010)
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт”, м.Рубіжне
до відповідача 1: Приватного підприємства “Бізнес-М”, м.Миколаїв
до відповідача 2: Приватного підприємства “Нікотерм-ОВМ”, м.Городок
про стягнення 43047грн. 11коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт” подано позов до Приватного підприємства “Бізнес-М” та Приватного підприємства “Нікотерм-ОВМ” про стягнення 34987грн. 04коп. основного боргу, 3289грн. 56коп. неустойки, 493грн. 64коп. 3% річних, 979грн. 63коп. інфляційних втрат та 3297грн. 24коп. процентів за користування чужими коштами.
Ухвалою суду від 30.07.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.08.2010р. В зв”язку з неявкою представників відповідача в судове засідання 11.08.2010р., розгляд справи відкладено на 07.09.2010р.
Позивачем направлено суду клопотання від 19.08.2010р. (зареєстроване канцелярією суду 25.08.2010р. за № 16023) про здійснення розгляду справи за його відсутності.
В судовому засіданні 11.08.2010р. представник позивача позовні вимог підтримав, просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач-1 в судове засідання 07.09.2010р. явку повноважного представника не забезпечив причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляд справи.
На адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованим відправленням відповідачу-2 за адресою: м.Городок, вул.Чорновола, 10А ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи з відмітками поштового відділення “ за закінченням терміну зберігання”.
На вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.07.2010р. позивачем в судовому засіданні 11.08.2010р. представлено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.08.2010р. №819517, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача -2 є: 81500, Львівська обл., Городоцький район, м.Городок, вул.Чорновола, 10А. Також позивачем представлено суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.08.2010р. №819515, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача -1 є: 81600, Львівська обл., Миколаївський район, м.Миколаїв, просп.Грушевського, 8 кв. 67, тобто адреси, зазначені у позовній заяві.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).
Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідачів про дату, час і місце розгляду справи.
Станом на 07.09.2010р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходили.
Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідачів щодо заявлених позовних вимог та представників відповідачів у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
Відповідно до укладеного між ТзОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” (постачальник) та ПП “Бізнес-М” (покупець) договору поставки № 78 від 12.01.2009р. позивач зобов”язувався поставити, а відповідач -1 прийняти і оплатити труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (надалі продукція), партіями в кількості , асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях.
п. 4.1.1 договору поставки передбачено, що поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлень покупця.
Відповідно до п. 4.4. та п. 4.6. договору, поставка (приймання-передача) партії товару від постачальника до покупця здійснюється за накладними постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки продукції перевізником). Датою здійснення поставки вважається дата видачі видаткової накладної постачальника.
На виконання умов договору поставки № 78 позивачем по видатковій накладній № ЕТП ЛВ 3012/002 від 30.12.2009р. на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 000094 від 29.12.2009р. поставлено відповідачу продукцію на суму 35103грн.46коп.
п.5.1. договору поставки встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі продукції, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому договором.
Однак, відповідач-1 своїх зобов”язань по оплаті отриманого товару належним чином в повному обсязі не виконав, станом на час звернення з позовом до суду сума основного боргу становить 34987грн. 04коп.
Відповідно до ст. 712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України - зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
12.01.2009р. між ПП “Нікотерм-ОВМ” (поручитель) та ТзОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” (кредитор) укладено договір поруки №78-ПР з метою забезпечення виконання зобов”язань ПП “Бізнес-М” (боржник) щодо оплати продукції за договором поставки №78 від 12.01.2009р.
Пунктом 3.1 договору поруки № 78-ПР від 12.01.2009р., передбачено, що поручитель (відповідач-2) зобов'язаний у разі порушення боржником (відповідач-1) обов”язку за договором поставки, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором.
14.06.2010р. позивачем направлено відповідачу-2 вимогу про сплату грошових коштів в розмірі 34987грн. 04коп. у строк до 22.06.2010р. по договору поруки №78-ПР від 12.01.2009р.
Як стверджує позивач у позовній заяві, вказана вимога залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручаєтеся перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж самому обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України за порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1. ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
п.8.3. договору поставки передбачено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через один рік від дня, коли оплата мала бути здійснена. Відповідно до представленого суду розрахунку, розмір нарахованої пені за період з 31.01.2010р. по 21.07.2010р. становить 34987грн. 04коп.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів 493грн.64коп. 3 % річних та 979грн. 63коп. інфляційних втрат. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
ч.3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку визначених законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Нормою ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
ч.2 ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У п.13.5. договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів розрахунків на строк більш ніж 10 днів, постачальник відповідно до ч. 3 ст. 692 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України має право право нарахувати процентів за використання чужих грошових коштів в розмірі 20 % річних за весь період прострочення. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачів 3297грн. 24коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачами при наданому їм праві та можливостях не подано заперечень стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 553, 554, 555, 611,625, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст.193,198,216,229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства “Бізнес-М”, 81600, Львівська обл., м.Миколаїв, просп.Грушевського, 8, кв. 67, ідентифікаційний код 35096058) та Приватного підприємства “Нікотерм-ОВМ” (81500, Львівська обл., м.Городок, вул.Чорновола, 10А (ідентифікаційний код 34606413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт” ( 93000, Луганська обл., м.Рубіжне, вул.Трудова, 1, пошт адреса:02660, м.Київ, вул.Алма-Атинська, 8, ідентифікаційний код 33090871) 34987грн. 04коп. основного боргу, 3289грн. 56коп. пені, 493грн. 64коп. 3% річних, 979грн. 63коп. інфляційних втрат, 3297грн. 24коп. процентів за користування чужими коштами, 430грн. 48коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Суддя