01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"10" серпня 2010 р. Справа № Б22/094-10
За заявою Державної податкової інспекції у м. Славутичі, АДРЕСА_1
до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про порушення справи про банкрутство
Суддя Третьякова О.О.
Представники:
від Заявника - Федоров О.С., довіреність №31 від 10 грудня 2009 року
від Боржника - не з'явився.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулась державна податкова інспекція у м. Славутичі (далі -Заявник) із заявою про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Боржник) в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити податковий борг у сумі 2428,80 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05 травня 2010 року порушено провадження у справі №Б22/094-10 та призначено її до розгляду на 25 травня 2010 року о 09:45 год.
Ухвалами господарського суду Київської області від 25 травня 2010 року, 08 червня 2010 року, 29 червня 2010 року, 20 липня 2010 року розгляд справи згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався відповідно на 08 червня 2010 року, 29 червня 2010 року, 20 липня 2010 року, 10 серпня 2010 року.
Ухвалами господарського суду Київської області від 05 травня 2010 року, 25 травня 2010 року, 08 червня 2010 року, 29 червня 2010 року, 20 липня 2010 року зобов'язано Заявника надати суду докази в підтвердження відсутності боржника за своїм місцезнаходженням.
Боржник жодного разу в судові засідання не з'явився, проте згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки Боржник був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Заявника, вивчивши додатково подані документи, - суд встановив:
Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(частина 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрована виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області від 15 листопада 2006 року, за адресою -07100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
В підтвердження відсутності Боржника за місцезнаходженням Заявник надає суду копію Акту державного виконавця б/н від 18 лютого 2010 року, в якому зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за адресою, вказаною в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця як місце проживання, не прописана та не проживає.
Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно правової позиції, викладеної в Постановах Вищого господарського суду України від 27 січня 2009 року у справі №Б11/240-08, від 23 січня 2008 року у справі №9/87 та від 23 жовтня 2007 року, Акт державного виконавця не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.
Натомість, у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_2 станом на 07 червня 2010 року, поданої Заявником суду на виконання вимог ухвал, в графі «Місцезнаходження» зазначено: «АДРЕСА_1».
Також, в обґрунтування заяви про визнання банкрутом фізичну особу-підприємеця ОСОБА_1 Заявником до матеріалів справи додана довідка №485/9/24-060 від 07 червня 2010 року, згідно якої Боржник не подає податкову звітність з 4 кварталу 2006 року.
Згідно з пунктом 3 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до пункту 8 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу" до функцій державної податкової інспекції належать проведення перевірок фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу" передбачено, зокрема, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві державної податкової інспекції у м. Славутичі відсутні відомості про здійснення органами ДПІ перевірок платника податків щодо встановлення фактів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності, а також не додано документів, що підтверджують такі відомості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13 квітня 2010 року у справі № 456/11б-03.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що підстави для здійснення провадження у справі №Б22/094-10 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відсутні.
Положення статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не містять норму про те, що визначені в статті підстави для припинення провадження у справі носять вичерпний характер. Застосування ж підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України цілком відповідає порядку розгляду справ про банкрутство. Оскільки наявність однієї із особливих підстав та ознак, визначених в частині 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є обов'язковою складовою предмету у справі про банкрутство відсутнього боржника, непідтвердженість такої ознаки свідчить про відсутність предмету спору у справі про банкрутство боржника, щодо якого порушена справа в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як зазначено у пункті 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).
За таких обставин, господарський суд припиняє провадження у справі №Б22/094-10 про банкрутство відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Враховуючи викладене, керуючись статтею 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 1-1 частини 1 статті 80 та статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Провадження у справі №Б22/094-10 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) припинити.
2. Копію ухвали направити заявнику, боржнику, державному реєстратору за місцезнаходження боржника, державній податковій службі за місцезнаходження боржника та Київському управлінню з питані банкрутства.
Суддя Третьякова О.О.
Дата підпису: 21 вересня 2010 року.