01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"07" вересня 2010 р. Справа № 16/092-10
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув
позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова-Інвест”, с. Софіївська
Борщагівка, Києво-Святошинський район
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг”,
м. Київ
третя особа 1 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Левчук Катерина Миколаївна, м. Київ
третя особа 2 Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського
районного управління юстиції, м. Вишневе
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає
виконанню
за участю представників сторін:
від позивача - Дядик О.Ю., довіреність від 14.06.2010 р., представник;
від відповідача - Панькова І.І., довіреність № 37 від 07.09.2010 р., представник;
від третьої особи 1 -не з'явився;
від третьої особи 2 -не з'явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нова-Інвест” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. № суду 3378 від 27.07.2010 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” (далі - відповідач), третя особа 1 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук Катерина Миколаївна, третя особа 2 Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріусу, таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ухвали від 29.07.2010 р. порушено провадження у справі № 16/092-10 та призначено її розгляд на 18.08.2010 р. об 11 год. 00 хв.
Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, а саме, що виконавчий напис вчинений 25.05.2010 р., тобто більше ніж через рік після настання права вимоги, що заборонено ст. 88 Закону України «Про нотаріат». У вчиненому виконавчому написі відсутнє індивідуальне визначення предметів лізингу -відсутня ціна кожного предмету, а зазначена лише загальна вартість усіх предметів.
Відповідач надав відзив № 936 від 11.08.2010 р., в якому з позовом не погоджується з підстав, викладених у відзиві, а саме, що чинність Договору фінансового лізингу було припинено саме 21.06.2010 р. (після фактичного отримання відповідачем предмету лізингу), а не 05.01.2009 р., як зазначає позивач, оскільки після листа відповідача № 598 від 21.12.2008 р. про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу відповідач продовжував користуватися предметом лізингу, на виконання умов договору надавав копії фінансових документів за 1 квартал 2009 року та зазначав у своїх листах про подальше надіслання своїх фінансових документів, чим підтверджував чинність Договору фінансового лізингу після 05.01.2009 р., тобто при вчиненні виконавчого напису нотаріусом 25.05.2010 р. не було порушено вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги у відносинах між підприємствами, установами та організаціями минуло не більше одного року. Також відповідач зазначив, що чинне законодавство не містить обов'язкової вимоги щодо зазначення у виконавчому написі ціни кожного із предметів, що підлягають вилученню, тобто виконавчий напис № 2863 від 25.05.2010 р. містить усі передбачені ст. 89 Закону України «Про нотаріат»вимоги щодо його змісту.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук Катериною Миколаївною (третя особа 1) через канцелярію суду (вх. 9698 від 18.08.2010 р.) надано пояснення по справі, в яких третя особа 1 зазначає, що виконавчий напис № 2863 від 25.05.2010 р. вчинений у повній відповідності до вимог чинного законодавства, доводи позовної заяви не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Також третя особа 1 просить розглядати справу за її відсутності.
Третя особа 2 -Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинсього районного управління юстиції в судові засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 29.07.2010 р. та від 18.08.2010 р. Третя особа 2 вимоги ухвали від 29.07.2010 р. про порушення провадження у справі та від 18.08.2010 р. не виконала, а саме письмових пояснень на позовну заяву не надала. Неявка в судове засідання представника третьої особи 2 не перешкоджає розгляду спору по суті.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова-Інвест” (лізингоодержувач) 11.03.2008 р. укладено Договір фінансового лізингу № 019-03/2008-О (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених позивачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема у Специфікації), та передати предмет лізингу у користування позивача на строк на умовах фінансового лізингу, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний позивачем.
Згідно додатків № 1/1 «Специфікація»та № 2/1 «Умови фінансування»до Договору сторони визначили предмет лізингу: 1. Теслярський стіл WTZ 150 00166, № 0-391-09-0733; 2. Стінний стіл WTW 150/08, № 0-391-09-0734; 3. Проміжний транспортер WTW 150/03/ZW, № 0-391-09-0735; 4. Стінний стіл WTW 150/08, № 0-391-09-0736; 5. Багатофункціональний міст WMS 100, № 0-392-09-0166; 6. Стінний стіл для транспортування виробів в магазин WTW 150/08, № 0-391-09-0737; 7. Стінний магазин WLW 100/S-Schrauben, № 0-393-09-0112; 8. Центр для обробки балок з ЧПУ WBZ 100/6, № 0-390-09-0134; 9. Теслярський стіл WTZ 150, № 0-391-09-0738. Загальна вартість предмету лізингу складає 7 269 121,28 грн. (в тому числі НДС -1 211 520,21 грн.).
Предмет лізингу був придбаний відповідачем згідно Договору купівлі-продажу № 19 від 11.03.2008 р. (акт приймання-передачі від 14.03.2008 р.). Тобто, предмет лізингу належить на праві власності відповідачу. Право власності є непорушним (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).
Акт прийому-передачі майна від лізингодавця (відповідач) лізингоодержувачу (позивач) (додаток № 3/1 до Договору фінансового лізингу) підписаний 22.12.2008 р. До цього був лист відповідача № 558 від 11.12.2008 р. до позивача з проханням підписати акт прийому-передачі та графік лізингових платежів та надіслати другі примірники відповідачу (докази направлення листа у матеріалах справи).
Позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 01 від 09.01.2009 р., в якому було зазначено, що позивач вважає за недоцільне приймати в лізинг обладнання необхідне для функціонування заводу, в той час, як сам завод не готовий до вводу в експлуатацію.
У зв'язку з відмовою позивача від прийняття предмету лізингу та підписання графіку лізингових платежів, відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 598 від 29.12.2008 р., в якому зазначив про розірвання Договору фінансового лізингу в одностороннєму порядку з 05.01.2009 р.
Після цього 12.02.2009 р. позивачем та відповідачем було підписано графік лізингових платежів (додаток № 4/1 до Договору фінансового лізингу), у якому обумовлені порядок, умови та строки оплати та розмір лізингових платежів за Договором фінансового лізингу, тобто сторони (в тому числі й позивач) своїми діями продовжили договірні відносини щодо фінансового лізингу та Договір фінансового лізингу вважається чинним.
Позивач надав відповідачу лист вих. № 13 від 16.11.2009 р., в якому з посиланням на умови Договору фінансового лізингу зазначив про надання документів про фінансовий стан підприємства, та пообіцяв наперед відповідну документацію надсилати рекомендованим листом або кур'єкром.
Відповідно до п. 3.2 Договору, позивач зобов'язується своєчасно сплачувати відповідачу всі передбачені даним Договором платежі.
Відповідач надіслав позивачу претензію вих. № 278 від 14.04.2010 р., в якій просив погасити заборгованість за Договором фінансового лізингу у сумі 1 631 572,55 грн. до 21.04.2010 р., у разі несплати відповідач просив позивача повернути предмет лізингу.
Позивач надав відповідь на претензію вих. № 27/8 віл 30.04.2010 р., у якій зазначає, що між сторонами укладений Договір фінансового лізингу і у зв'язку з фінансовою кризою та недофінансуванням проекту для якого було взято обладнання у лізинг, позивач тимчасово припинив платежі в результаті чого утворилась заборгованість. Також позивач просить відповідача надати річний строк для реалізації проекту.
Позивач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів повністю не виконав (доказів сплати до суду не надав), наявність заборгованості не спростував.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.97 р. № 723/97-ВР, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним із способів захисту цивільних прав учасників цивільних відносин (ст. 18 ЦК України).
У зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу, а саме з несплатою лізингових платежів, з метою повернення предмету лізингу у володіння законного власника, 25.05.2010 р. на підставі звернення відповідача на Договорі фінансового лізингу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Левчук Катериною Миколаївною було вчинено виконавчий напис за реєстраційним номером 2863.
У виконавчому написі зазначено про невиплачену в строк до 14 квітня 2010 року заборгованість. 14.04.2010 р. -це дата претензії № 278, надісланої відповідачем позивачу про необхідність сплатити заборгованість по лізингових платежах, станом на яку оплати прострочених з боку позивача платежів дійсно здійснено не було.
7 червня 2010 року на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2863 від 25.05.2010 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В ході виконавчого провадження 14.06.2010 р. згідно акту вилучення у боржника предметів зазначених у рішенні та передачі їх стягувачу серія АА № 019612 предмети лізингу в присутності директора позивача були передані власнику -відповідачу. Передача предметів лізингу з боку позивача в рамках виконавчого провадження здійснювалась у добровільному порядку, про що міститься запис у самому Акті вилучення у боржника предметів зазначених у рішенні та передачі їх стягувачу серія АА № 019612.
21червня 2010 року позивачем було заявлено адміністративний позов про визнання дій головного державного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого напису нотаріуса № 2863 від 25.05.2010 р. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2010 р. у справі № 2а-6246/10/1070 у задоволенні зазначеного позову позивачу було відмовлено, оскільки жодних прав та інтересів позивача діями державного виконавця порушено не було при виконанні позивачем виконавчого напису у добровільному порядку.
Позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 5 від 11.06.2010 р., в якому зазначив, що предмет лізингу належить відповідачу на праві власності, право власності на це майно не перейшло до позивача, тому відповідач має можливість у повному обсязі реалізувати всі права на це майно.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат»від 02.09.93 р. № 3425-ХІІ, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Виконавчий напис нотаріуса № 2863 від 25.05.2010 р. детально індивідуалізує кожний предмет Договору фінансового лізингу із зазначенням назви, моделі та індивідуального номеру. Чинне законодавство України не містить обов'язкової вимоги щодо зазначення у виконавчому написі ціни кожного із предметів, що підлягають вилученню (ціна зазначена у акті прийому-передачі № 019/1 від 22.12.2008 р.).
Згідно ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Враховуючи наведене вище, а саме, що сторони своїми діями довели дію Договору фінансового лізингу і після 05.01.2009 р., підписавши графік погашення лізингових платежів від 12.02.2009 р. до Договору фінансового лізингу, а також, що позивач продовжував використовувати предмет лізингу, що позивач сам виконував умови Договору щодо надання документації про фінансовий стан підприємства за 9 місяців 2009 р. (лист № 13 від 16.11.2009 р.), та визнавав заборгованість по лізингових платежах у відповіді на претензію вих. № 27/8 від 30.04.2010 р., суд вважає, що при вчинені виконавчого напису нотаріусу № 2863 від 25.05.2010 р. не було пропущено однорічного строку з дня виникнення права вимоги.
Суд дослідив правомірність вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо повернення майна: 1. Теслярський стіл WTZ 150 00166, № 0-391-09-0733; 2. Стінний стіл WTW 150/08, № 0-391-09-0734; 3. Проміжний транспортер WTW 150/03/ZW, № 0-391-09-0735; 4. Стінний стіл WTW 150/08, № 0-391-09-0736; 5. Багатофункціональний міст WMS 100, № 0-392-09-0166; 6. Стінний стіл для транспортування виробів в магазин WTW 150/08, № 0-391-09-0737; 7. Стінний магазин WLW 100/S-Schrauben, № 0-393-09-0112; 8. Центр для обробки балок з ЧПУ WBZ 100/6, № 0-390-09-0134; 9. Теслярський стіл WTZ 150, № 0-391-09-0738, та встановив, що такий виконавчий напис вчинено у відповідності до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. № 1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, яка визначає перелік документів, які свідчать про безспірність заборгованості, зокрема, договору лізингу щодо визначеної в ньому суми платежів. При цьому, враховуючи, що суми по відшкодуванню вартості майна, лізингових платежів та винагороди лізингодавця визначені у відповідному графіку погашення лізингових платежів, такі суми вважаються визначеними в договорі і підлягають безспірному стягненню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування та заперечування покладається на сторони.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Інвест»про визнання виконавчого напису нотаріусу № 2863 від 25.05.2010 р. таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованими, недоведеними, та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові -на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя О.О.Христенко