01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" вересня 2010 р. Справа № 21/178-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Кіт преміум», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Фастів-авто», Київська обл., м. Фастів
про стягнення 16 992,19 гривень
за участю представників:
від позивача: Слабоус Ю.І. (довіреність №08-1 від 27.08.2010р.)
від відповідача: Шехович З.С. (довіреність №305 від 26.08.2010р.)
Приватне підприємство «Кіт преміум»(далі-ПП «Кіт преміум»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Фастів-авто»(далі-ВАТ «Фастів-авто»/відповідач) про стягнення 16 992,19 грн., з яких: 13 670,00 грн. заборгованості за договором №10/02-6 від 19.02.2010р., 1 223,38 грн. пені, 1 688,71 грн. 3% річних та 410,10 грн. штрафу.
Відповідач наявність 13 670,00 грн. заборгованості визнав, та просив суд зменшити розмір пені на 50%.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2010р. порушено провадження у справі №21/178-10 та призначено справу до розгляду на 30.08.2010р.
В судовому засіданні 30.08.2010р. оголошувалась перерва до 08.09.2010р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
19.02.2010р. між ПП «Кіт преміум»(далі-постачальник) та ВАТ «Фастів-авто»(далі-покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів з відвантаженням з зберігання через нафтосховища №10/02-6 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 2.1, 3.4 та 9.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити, а замовник зобов'язується отримувати та сплачувати дизельне пальне, партіями від зберігання до повного їх вибору через нафтосховища.
Замовник зобов'язаний після отримання від постачальника рахунку-фактури на сплату нафтопродуктів, своєчасно його сплачувати.
Якщо замовник не робить передплату за нафтопродукти, які поставляє постачальник, то замовник повинен оплатити повну вартість одержаних нафтопродуктів протягом 5 календарних днів з моменту отримання нафтопродуктів.
Договір діє до 31.12.2010р.
Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині поставки нафтопродуктів виконав належним чином.
Так, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 14 670,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №КН-0001098 від 19.02.2010р. на суму 14 670,00 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.
Отримання покупцем товару згідно вищезазначеної накладної підтверджується також і довіреністю відповідача на отримання цінностей №229 від 19.02.2010р., копія якої міститься в матеріалах справи.
Вартість поставлених нафтопродуктів підтверджується також і наявною в матеріалах справи копією рахунку-фактури №КФ-0001085 від 19.02.2010р. на суму 14 670,00 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав сплативши 1 000,00 грн. внаслідок чого за ним утворилось 13 670,00 грн. заборгованості.
Факт сплати відповідачем 1 000,00 грн. за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з поточного рахунку позивача від 05.03.2010р., а також поясненнями представника відповідача, наданими в судових засіданнях.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 13 670,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставлених нафтопродуктів за накладною №КН-0001098 від 19.02.2010р. згідно Договору.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а замовник зобов'язується отримувати та сплачувати дизельне пальне, партіями від зберігання до повного їх вибору через нафтосховища.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 2.1 Договору замовник зобов'язаний після отримання від постачальника рахунку-фактури на сплату нафтопродуктів, своєчасно його сплачувати.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.4 Договору якщо замовник не робить передплату за нафтопродукти, які поставляє постачальник, то замовник повинен оплатити повну вартість одержаних нафтопродуктів протягом 5 календарних днів з моменту отримання нафтопродуктів.
За таких обставин, підписання відповідачем видаткової накладної №КН-0001098 від 19.02.2010р. без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару, та відповідно породжує в останнього обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем у повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 13 670,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставлених нафтопродуктів за накладною №КН-0001098 від 19.02.2010р. згідно Договору підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару (5 календарних днів з моменту отримання нафтопродуктів), позивач просить суд стягнути з відповідача 1 223,38 грн. пені та 1 688,71 грн. 27% річних, нарахованих на суму заборгованості з урахуванням часткової оплати за періоди: з 26.02.2010р. по 04.03.2010р. на 14 670,00 грн. заборгованості, з 05.03.2010р. по 11.08.2010р. на 13 670,00 грн. заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку прострочення оплати на строк більший за вказаний в п. 3.4, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також 27% річних за користування грошовими коштами.
Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 1 222,25 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 223,38 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 222,25 грн.
Водночас, оскільки арифметично вірний розмір 27% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 1 693,89 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 688,71 грн. 27% річних підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд, на підставі п. 6.2 Договору, стягнути з відповідача 410,10 грн. штрафу.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати замовником на строк, що перевищує вказаний в п. 3.4 на 10 днів, замовник сплачує постачальнику ще додатково до зазначеної в п. 6.1 пені, штраф у розмірі 3% від несплаченої суми за поставлені нафтопродукти.
Втім, статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
З приписів даної норми вбачається, що підставою застосування штрафу може бути будь-яке порушення зобов'язання, за виключенням прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2010р. у справі №11/267-09.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 410,10 грн. штрафу, оскільки вимога про стягнення штрафу, нарахованого за прострочення виконання грошового зобов'язання, суперечить вимогам п. 2 ст. 549 ЦК України.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір неустойки на 50% у зв'язку з відсутністю фінансування безкоштовних перевезень відповідача.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідачем надано суду, зокрема, копію договору №1 від 27.01.2010р. про надання послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян та розрахунок втрат доходів від безкоштовних перевезень за 1 півріччя 2010р.
Позивач проти зменшення пені заперечив.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що розмір пені, який підлягає стягненню за даним рішенням (1 222,25 грн.) не є надмірно великим порівняно із сумою основної заборгованості відповідача за Договором (13 670,00 грн.), суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності виняткових підстав для зменшення розміру пені за даним рішення на 50%.
Крім того, при винесенні даного рішення судом враховано, що наявність/відсутність фінансування пільгових перевезень відповідача з Державного бюджету України не звільняє останнього від обов'язку належним чином виконувати умови договорів, укладених ним добровільно під час здійснення своєї господарської діяльності.
За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором, суд дійшов висновку, що таке прострочення тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу, пеню та 27% річних, нарахованих на суму заборгованості, на підставі ст. 230 ГК України ст. 625 ЦК України.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 34, 49, 59, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Фастів-авто»(08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Вишівська, 2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05538773) на користь Приватного підприємства «Кіт преміум»(03069, м. Київ, вул. Горького, 95, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35001715) 13 670 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 1 222 (одну тисячу двісті двадцять дві) грн. 25 коп. пені, 1 688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 71 коп. 27% річних, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 80 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 13.09.2010р.