01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" вересня 2010 р. Справа № 21/148-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства Володарської селищної ради «Володарка», Київська обл., смт. Володарка
про стягнення 231 201,50 гривень
за участю представників:
від позивача: Слюсар М.О. (довіреність №92/10 від 28.12.2009р.)
від відповідача: не з'явився
Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Володарської селищної ради «Володарка»(далі-КП «Володарка»/відповідач) про стягнення 231 201,50 грн., з яких: 88 189,23 грн. заборгованості за договором №06/08-1666 БО-17 від 29.09.2008р., 9 378,17 грн. пені, 26 927,67 грн. 3% річних та 106 706,43 грн. інфляційних втрат.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2010р. порушено провадження у справі №21/148-10 та призначено справу до розгляду на 28.07.2010р.
26.07.2010р. та 30.08.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надходили клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначені клопотання судом задоволені.
Ухвалами господарського суду Київської області від 28.07.2010р., 25.08.2010р. та 30.08.2010р. розгляд даної справи відкладався на 18.08.2010р., 30.08.2010р. та 08.09.2010р. відповідно.
25.08.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи посилаючись на складність даного спору.
Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що спір у даній справі є складним, а також, що суддею одноособово не будуть всебічно та повно досліджені всі обставини справи №21/148-10, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду даної справи є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 18.08.2010р. оголошувалась перерва до 25.08.2010р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
29.09.2008р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та КП «Володарка»(далі-покупець) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/08-1666 БО-17 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 4.4, 6.1, 11.1 Договору передбачено, що постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2008 року по 30 квітня 2009 року, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення (п. 5 додаткової угоди №2 від 30.01.2009р. до Договору).
Судом встановлено, що протягом дії Договору позивач свої обов'язки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.
Так, на виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 1 641 593,67 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу від 30.11.2008р. на суму 196 688,53 грн., від 31.12.2008р. на суму 257 256,29 грн., від 28.02.2009р. на суму 355 332,44 грн., від 31.03.2009р. на суму 324 265,52 грн., від 30.04.2009р. на суму 69 773,94 грн., від 30.04.2009р. на суму 438 276,95 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.
Втім, як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши 1 553 404,44 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті вартості поставленого газу за квітень 2009р. у розмірі 88 189,23 грн.
Факт сплати 1 553 404,44 грн. за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень відповідача №704 від 30.06.2009р. на суму 453 944,81 грн., №1094 від 23.09.2009р. на суму 793 165,28 грн., №1436 від 27.12.2009р. на суму 119 111,35 грн., №1654 від 28.12.2009р. на суму 187 183,00 грн. Зазначені кошти були перераховані на поточний рахунок позивача 01.07.2009р., 25.03.2009р., 07.10.2009р. та 29.12.2009р. відповідно, що підтверджується відміткою банку про здійснення оплати щодо кожного зазначеного платіжного доручення.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 88 189,23 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за Договором за квітень 2009р.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є необґрунтованою виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Приписами статей 33, 34 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Водночас, під час розгляду даної справи представником відповідача було надано суду платіжне доручення №609 від 01.07.2010р., зі змісту якого вбачається, що за зазначений період відповідачем в якості сплати вартості поставленого газу за Договором було додатково сплачено 88 189,23 грн.
Факт сплати відповідачем 88 189,23 грн. за Договором підтверджується також і довідкою, яка підписана директором та головним бухгалтером КП «Володарка»і скріплена відбитком печатки Підприємства, відповідно до якої загальний розмір коштів, сплачених відповідачем позивачу за Договором становить 1 641 593,67 грн.
Оскільки судом встановлено факт сплати відповідачем 88 189,23 грн. вартості поставленого газу за Договором до порушення провадження у даній справі (01.07.2010р.), зазначений факт визнається обома сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 88 189,23 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за Договором за квітень 2009р.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 9 378,17 грн. пені, нарахованої з урахуванням часткових оплат за періоди: з 25.12.2009р. по 28.12.2009р. на 275 372,23 грн. заборгованості, з 29.12.2009р. по 24.06.2010р. на 88 189,23 грн. заборгованості.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами пунктів 7.2, 7.10 Договору, передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 9 373,54 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 9 378,17 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 9 373,54 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача:
- 26 927,67 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням часткових оплат за періоди:
з 11.12.2008р. по 10.01.2009р. на 196 688,53 грн. заборгованості, з 11.01.2009р. по 10.03.2009р. на 453 944,81 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 11.04.2009р. на 809 277,25 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 1 133 542,77 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 30.06.2009р. на 1 641 593,67 грн. заборгованості, з 01.07.2009р. по 24.09.2009р. на 1 187 648,86 грн. заборгованості, з 25.09.2009р. по 06.12.2009р. на 394 483,58 грн. заборгованості, з 07.12.2009р. по 28.12.2009р. на 275 372,23 грн. заборгованості, з 29.12.2009р. по 24.06.2010р. на 88 189,23 грн. заборгованості;
- 106 706,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих з урахуванням часткових оплат за періоди: з 11.12.2008р. по 10.01.2009р. на 196 688,53 грн. заборгованості, з 11.01.2009р. по 10.03.2009р. на 453 944,81 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 11.04.2009р. на 809 277,25 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 1 133 542,77 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 30.06.2009р. на 1 641 593,67 грн. заборгованості, з 01.07.2009р. по 24.09.2009р. на 1 187 648,86 грн. заборгованості, з 25.09.2009р. по 06.12.2009р. на 394 483,58 грн. заборгованості, з 07.12.2009р. по 28.12.2009р. на 275 372,23 грн. заборгованості, з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. на 88 189,23 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 26 990,64 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 26 927,67 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 92 352,44 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 106 706,43 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 92 352,44 грн.
До того ж при винесенні даного рішення судом враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині своєчасної плати вартості поставленого газу, суд дійшов висновку, що таке прострочення тягне за собою обов'язок відповідача сплатити пеню, 3% річних, а також інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості (вартості несвоєчасно сплаченого газу) на підставі ст. 230 ГК України та ст. 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2010р. у справі №33/78-09.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Володарської селищної ради «Володарка»(09300, Київська обл., Володарський р-н, смт. Володарка, пров. Перемоги, 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35450817) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827) 9 373 (дев'ять тисяч триста сімдесят три) грн. 54 коп. пені, 26 927 (двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 67 коп. 3% річних, 92 352 (дев'яносто дві тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1 286 (одну тисячу двісті вісімдесят шість) грн. 53 коп. державного мита та 131 (сто тридцять одну) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 13.09.2010р.