15 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/1316/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Лемешевського Руслана Івановича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (головуючий суддя Павлюк І. Ю., судді Грязнов В. В., Розізнана І. В.)
у справі № 918/1316/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
до фізичної особи-підприємця Лемешевського Руслана Івановича
про стягнення 811 454,57 грн,
У грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця Лемешевського Руслана Івановича, в якому просило стягнути з останнього вартість необлікованої електричної енергії в сумі 811 454,57 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 12.01.2023 уповноваженими представниками Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (ОСР) під час проведення перевірки електроустановки на об'єкті "Ремонтна майстерня" за адресою: вул. Покровська, 38а, с. Мала Любаша, Рівненського району, Рівненської області, що належить та використовується в підприємницькій діяльності фізичною особою-підприємцем Лемешевським Русланом Івановичем, виявлено порушення п. 8.4.2. ПРРЕЕ, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку. За результатами перевірки, уповноваженими представниками Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", за участі споживача Лемешевського Руслана Івановича, складено Акт про порушення № R011890 від 12.01.2023. Однак, від підписання Акта про порушення, Лемешевський Руслан Іванович відмовився, про що зроблено відповідний запис в самому Акті, а відмова споживача підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою. Оскільки Відповідач відмовився отримати свій екземпляр Акта про порушення, його було надіслано на адресу рекомендованим листом - повідомленням за № 3(42-07) від 12.01.2023.
09.04.2024 рішенням Господарського суду Рівненської області у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що фізична особа-підприємець Лемешевський Руслан Іванович не є ні споживачем електричної енергії, ні учасником роздрібного ринку в розумінні п. 1.1.1 та п.1.1.2 ПРРЕЕ відносно об'єкта "Ремонтна майстерня" за адресою: вул. Покровська, 38а, с. Мала Любаша, Рівненського району, Рівненської області . А тому фізична особа-підприємець Лемешевський Руслан Іванович не може нести відповідальність за майнову шкоду, заподіяну електропостачальнику, оператору системи та матеріальні збитки, які зафіксовані в Акті про порушення № R011890 від 12.01.2023, зокрема, в частині відшкодування вартості необлікованої електричної енергії у зв'язку з самовільним підключенням електропроводки до електричної мережі з порушенням схеми обліку (підпункт 6 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ) до Опори № 14 ПЛ-0,4кВ ф-1 "Зерноток" від КТП-9.
04.06.2024 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Рівненської області скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку відбулося в період відсутності договору між позивачем та відповідачем, розрахунок здійснено не більше загальної кількості робочих днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення, за робочий день приймається календарний день згідно п. 8.4.8 ПРРЕЕ, а отже наведене свідчить, що оператор системи розподілу виконав всі вимоги приписів ПРРЕЕ стосовно порядку проведення перевірки, складання акта про порушення та визначення обсягів електричної енергії та вартості, яка нараховується споживачу.
26.06.2024 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 918/1316/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 918/1316/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Предметом первісного позову у цій справі є стягнення у розмірі 811 454,57 грн, що становить менше ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів в загальному до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Доводи скаржника (в тому числі про відсутність висновку Верховного Суду також без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Лемешевського Руслана Івановича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 918/1316/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил