Єдиний унікальний номер 615/1918/23
Номер провадження 22-ц/818/1542/24
16 липня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2024 року в складі судді Мельникової І.Д. у справі № 615/1918/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивувався тим, що 29 травня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 4234842 про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір), за умовами якого сума кредиту становить 10000 грн, строк кредиту - 30 днів, дата його повернення - 28 червня 2021 року.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 10000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 . Натомість у встановлений кредитним договором строк відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків не виконала. 21 червня 2022 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем було укладено Договір Факторингу №21-06/2022, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором щодо боржника ОСОБА_1 .
Після відступлення права грошової вимоги відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Заборгованість відповідачки складає 43149,52 грн, з яких: 10000 - тіло кредиту, 22800 - відсотки за користування кредитом, 8659,2 - інфляційні витрати, 1690,32 грн - 3% річних.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаюсь на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Зазначає, що суд фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, однак відмовив у задоволенні позову. Зазначає, що до позовної заяви додано паперовий примірник електронного документа - кредитного договору, кожен примірник якого є оригіналом. Підписання відповідачкою кредитного договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» жодними доводами відповідачки не спростовано. Кредитний договір чи будь-яка його частина не визнані недійсними, несправедливими чи недобросовісними. Факт переказу кредитних коштів на банківську картку підтверджується довідкою платіжного провайдера та можливе лише шляхом зарахування на ту картку, яка зазначена особисто відповідачкою у заявці на отримання кредиту. Вказує, що кредитні кошти перераховувалися відповідачці на її банківську карту за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про належність платіжної картки відповідачці та підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 10 000 грн.
Сума заборгованості за договором розрахована у відповідності до картки обліку договору. Звертає увагу на те, що 25 червня 2021 року відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1596 грн; 22 липня 2021 року на суму 5130 грн, 10 серпня 2021 року на суму 5130 грн, 04 вересня 2021 року на суму 4750 грн, у зв'язку з чим, у відповідності до п.п.1.4 та п.4.2 договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів із стандартною процентною ставкою 1.90% в день. 04 жовтня 2021 року відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії договору, в зв'язку з чим кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.
Крім того, надають документи на підтвердження судових витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції. Вважає, що беззаперечність права вимоги позивача та доведеність наявної заборгованості належними та допустимими доказами неодноразово підтверджена судовою практикою, в тому числі і в апеляційній інстанції.
Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 травня 2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4234842 про надання споживчого кредиту шляхом підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до якого Товариство надало Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С277204 29.05.2021 19:26:22 (а.с.25).
Сума кредиту склала 10000 грн на строк 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день. Відповідно до пункту 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту (а.с.21 зворот).
В матеріалах справи також міститься Паспорт споживчого кредиту (стандартна форма), який підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С277204 29.05.2021 19:26:22 (а.с.8 зворот -10).
21 червня 2022 року між позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна"( Фактор) та ТОВ “Авентус Україна” (Клієнт) укладено Договір факторингу № 21-06/2022, згідно з умовами якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору (а.с.30 зворот - 34).
У витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21-06/2022 від 21 червня 2022 року, за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість за Кредитним договором № 4234842 у загальній сумі - 32800 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22800 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.8).
Матеріали справи також містять розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4234842 від 29 травня 2021 року (а.с.11-20).
Додатком №1 до вказаного договору погоджено графік платежів та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, реквізити для оплати (а.с.25 зворот).
Відповідно до пункту 1.7.1 орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних (а.с.21).
Пунктом 3.1 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (а.с.22).
За положеннями підпункту 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п.4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (а.с.22).
Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених підпункту 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому в п. 4.2 договору.
ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від позивача прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором № 4234842 від 29 травня 2021 року позивачем нарахована заборгованість у загальному розмірі 43149,52 грн, а саме 10000 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 22800 грн сума заборгованості по несплачених відсотках, 8659,2 - інфляційні витрати, 1690,32 грн - 3% річних.
До позовної заяви позивач долучив підписаний сторонами Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма)) (а.с.8-10), копію довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 2047 від 29 червня 2022 року про перерахування споживачу кредитних коштів (а.с.27), копію Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (нова редакція) 19 січня 2020 року (а.с.41-48), повідомлення споживача про відступлення права вимоги (а.с.57 зворот).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів та належності їй платіжної картки, на яку зараховано кошти.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між відповідачкою та ТОВ «Авентус Україна».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання споживчого кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.
У справі, що переглядається встановлено, що відповідачка уклала із ТОВ «Авентус України» електронний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором С277204), а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Отже, колегія суддів вважає, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн.
Щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.2. кредитного договору № 4234842 від 29 травня 2021 року до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у п.1.4. договору, відбулась пролонгація строку кредиту відповідно до п. 4.2. договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (а.с.22).
Згідно п. 4.1 строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначному п.п.4.2. (пп.4.2.1-4.2.4) договору або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп.4.3.1-4.3.2) договору.
Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.п. 4.2.2 Договору (п.4.2.1). Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач, здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із способів, наведених у цьому договорі (п.4.2.2.). Товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлений споживачем Товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі (п.4.2.3).
У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених у п.п. 4.2.2. цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті (п. 4.2.4.). Вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля сторін передбачена в п. 4.2. договору виражена за допомогою технічного засобу зв'язку, а в п. 4.3. договору - письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 ЦК України до письмової форми правочину (п. 4.4).
Отже, пролонгація строку кредитування кредитним договором погоджена сторонами, відбулась на підставі умов договору та вимог законодавства.
Згідно картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) (а.с.11-20), відповідач 25 червня 2021 року здійснила часткову оплату процентів у розмірі 1596 грн, у зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4. та п.4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредитування, ще на 30 днів з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
22 липня 2021 року відповідач здійснила часткову оплату процентів у розмірі 5130 грн, що свідчить про погодження та продовження нею умов кредитування, у зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4. та п.4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредитування, ще на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
10 серпня 2021 року відповідач здійснила часткову оплату процентів у розмірі 5130 грн, що свідчить про погодження та продовження нею умов кредитування, у зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4. та п.4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредитування, ще на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
04 вересня 2021 року відповідач здійснила часткову оплату процентів у розмірі 4750 грн, що свідчить про погодження та продовження нею умов кредитування, у зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4. та п.4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредитування, ще на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
Відповідачка свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, на підставі п. 4.3. Кредитного договору договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже з врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що за договором позики № 4234842 від 29 травня 2021 року, підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами з урахуванням автопролонгації кредитного договору строком 90 днів.
Відповідачем була здійснена часткова оплата процентів що разом становить 16606 грн.
З огляду на вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 6194 грн (22800 грн - 16606 грн)
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, позичальник у період з 05 вересня 2021 по 20 червня 2022 року жодних платежів по погашенню кредиту та сплаті відсотків не здійснювала.
Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про відступлення прав грошової вимоги від 21 червня 2022 року відповідача на електронну пошту, зазначену нею при укладенні кредитного договору, повідомлено про відступлення права грошової вимоги первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» новому - ТОВ ФК «Фінтраст Україна» (а.с.57 зворот).
Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 29 травня 2021 року кредитного договору № 4234842, продовження строку користування кредитом через автопролонгацію відповідно до вимог пункту 4.3 на 90 календарних днів поспіль, відсутність сплати боргу, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 10000 грн та відсотків за користування кредитом в сумі 6194 грн.
Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є недоведеними, оскільки ним не підтверджено належними доказами факту надання ТОВ «Авентус Україна» кредитних коштів відповідачу за договором про надання споживчого кредиту, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.1 договору № 4234842 про надання споживчого кредиту від 29 травня 2021 року, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (а.с.21 зворот).
Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно пункт 2.1 договору (пункт 2.4 договору).
ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов'язання за укладеним договором, надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000 грн, що підтверджується копією довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2047 від 29 червня 2022 року про перерахування споживачу кредитних коштів (а.с.27).
Таким чином наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача 10000 грн заборгованості за тілом кредиту та 6194 грн відсотків за користування кредитом.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).
Згідно змісту позовних вимог та розрахунку заборгованості, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просить стягнути на свою користь з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року включно та 3% річних з 03 січня 2022 року по 22 вересня 2023 року.
Проте, як встановлено із матеріалів справи, право вимоги за кредитним договором відповідно до договору факторингу перейшло до позивача лише 21 червня 2022 року, а відтак нарахування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» інфляційних втрат та трьох відсотків річних до вказаної дати є неправомірним.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Тому, нарахування позивачем інфляційних та трьох відсотків річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за період з 24 лютого 2022 року також є безпідставним.
На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив та дійшов безпідставного висновку про недоведеність позовних вимог.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід частково задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» в суді першої інстанції надавалася адвокатом Крюковою М.В. на підставі договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 (а.с.36-37).
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді першої інстанції надано звіт про надання правової допомоги від 19 вересня 2023 року згідно договору №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10 000 грн, з яких - збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта - 10 год./10 000 грн (а.с.26 зворот); копію рахунку на оплату замовлення № 19/09 від 19 вересня 2023 року (а.с.28); копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії АН №1075167 від 12 вересня 2023 року (а.с.38 зворот); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5127 від 29 серпня 2018 року (а.с.39).
Також долучено докази надсилання клопотання відповідачу ОСОБА_1 (а.с.40), проте правом на заперечення проти заявленого розміру витрат позивача на правничу допомогу сторона відповідача не скористалася.
Колегія суддів погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн підтверджений належними та допустимими доказами.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_1 8000 грн витрат на правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесених витрат ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» надано довіреність у порядку передоручення від 06 вересня 2023 року (а.с.93); звіт про надання правової допомоги від 21 лютого 2024 згідно договору №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 8 000 грн, з яких - складання апеляційної скарги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , подання до суду апеляційної скарги - 4 год./8000 грн (а.с.97); копію платіжної інструкції в національній валюті від 21 лютого 2024 року № 2439 (а.с.99).
Також долучено докази надсилання клопотання відповідачу ОСОБА_1 (а.с.96), проте правом на заперечення проти заявленого розміру витрат позивача на правничу допомогу сторона відповідача не скористалася.
Колегія суддів приймає вказані документи в якості доказів на підтвердження виконання адвокатом Крюковою М.В. робіт на підставі договору від 07 липня 2022 року, а також на підтвердження вартості наданих адвокатом послуг на загальну суму 8000 грн.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в звітах про надання правової допомоги від 19 вересня 2023 року та від 21 лютого 2024 року, а також засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів приходить до висновку про стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» з ОСОБА_1 2500 грн судових витрат на правову допомогу надану в суді першої інстанції та 2500 грн судових витрат на правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції, а всього 5000 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні з позовом до суду ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило судовий збір у сумі 2147,20 грн (а.с.58), за подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплатило 2576,64 (а.с.148).
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» задоволено частково, а саме - на 49,12% (21194 х100) : 43149,52, то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2320,35 грн (2147,20 + 2576,64) х 49,12 %.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором № 4234842 про надання споживчого кредиту в розмірі 16194 (шістнадцять тисяч сто дев'яносто чотири) грн, яка складається із суми заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) в розмірі 10000 (десять тисяч) грн та суми заборгованості за процентами в розмірі 6194 (шість тисяч сто дев'яносто чотири) грн.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8659,2 грн та 3% річних у розмірі 1690,32 грн відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822) різницю судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2320 (дві тисячі триста двадцять) грн 35 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822) понесені ним судові витрати на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 16 липня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина