15 липня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/683/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо не звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який визнаний судом недієздатним.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним особисто було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над його батьком, який визнаний судом недієздатним.
За результатами розгляду зазначеного вище рапорту, відповідачем повідомлено позивача про відсутність підстав для звільнення останнього з військової служби, оскільки позивачем до рапорту не було долучено жодних документів, якими б підтверджувався факт належності його недієздатного батька до числа осіб з інвалідністю, що є обов'язковою умовою для звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки судовим рішенням його визнано опікуном над недієздатним батьком, що є достатньою підставою для звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що позивач разом із рапортом не надав жодних документів, що відповідно до законодавства підтверджували б належність до числа осіб з інвалідністю його батька, який визнаний судом недієздатним та над яким встановлено опіку. Долучений позивачем висновок ЛКК не є таким документом, оскільки батько позивача є повнолітньою особою, а лікарсько-консультативні комісії проводять медико-соціальну експертизу лише дітей.
Таким чином, визначена законом підстава для звільнення не була підтверджена необхідними документами, а тому позивачу правомірно відмовлено у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. ОСОБА_2 є батьком позивача - ОСОБА_1 .
2. Позивач мобілізований через перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 .
3. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року у справі №274/1227/23, яке набрало законної сили, визнано недієздатним ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
4. 13.12.2023 року позивачем подано командиру 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та долучено підтверджуючі документи.
Вказаний рапорт та додані документи були передані на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 .
5. 12.01.2024 року тимчасово виконуючий обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи надав правову оцінку обставинам, наведеним у рапорті від 13.12.2023 року про звільнення з військової служби, в якій зазначено про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.
6. Враховуючи зазначене, 13.01.2024 року командир військової частини НОМЕР_2 направив командиру військової частини НОМЕР_1 документи позивача для прийняття рішення про його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
7. 06.02.2024 року помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи (начальник юридичної групи) було надано правову оцінку обставинам, наведеним у рапорті про звільнення з військової служби, в якій зазначено, що поданий рапорт і документи не підтверджують право позивача на звільнення із військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною, оскільки військовослужбовець не надав жодних документів, які б підтверджували належність до числа осіб з інвалідністю його батька, який визнаний судом недієздатним та над яким встановлено опіку.
8. Листом від 08.02.2024 року за №1215 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача про відсутність підстав для його звільнення з військової служби, оскільки подані ним документи не підтвердили сімейних обставин чи інших поважних причин, які законом визначені підставою для звільнення з військової служби.
9. Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо його відмови у звільненні з військової служби, звернувся до суду з цим позовом.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII, в редакції від 12.10.2023 року - чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
2. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
3. Як вбачається із матеріалів справи, позивач подав рапорт про його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над його батьком, який визнаний судом недієздатним.
4. Так, згідно підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.
Аналіз підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби під час воєнного стану лише у випадку необхідності здійснення опіки над недієздатною особою, яка належить до числа осіб з інвалідністю.
5. За змістом частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
6. Згідно обставин цієї справи, між сторонами виник спір щодо правомірності відмови позивачу у його звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII - у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над його батьком, який визнаний судом недієздатним.
7. Аргументи відповідача фактично зводились до того, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби не долучив жодних документів, які б підтверджували належність його батька, якого визнано судом недієздатним та над яким встановлено опіку, до числа осіб з інвалідністю, що в свою чергу унеможливлює звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.
8. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Як зазначалось судом вище, 13.12.2023 року позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, який в подальшому було передано на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, до рапорту позивачем долучались такі документи: копія паспорта ОСОБА_1 , копія РНОКПП ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія паспорта ОСОБА_2 , копія РНОКПП ОСОБА_2 , акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 , довідка про склад сім'ї ОСОБА_1 , копія висновку ЛКК ОСОБА_2 , копія рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.
Однак, листом від 08.02.2024 року за №1215 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача про відсутність підстав для його звільнення з військової служби, оскільки подані ним документи не підтвердили сімейних обставин чи інших поважних причин, які законом визначені підставою для звільнення з військової служби.
Додатком до вказаного вище листа є правова оцінка обставин, наведених у рапорті позивача про його звільнення з військової служби, згідно якої поданий рапорт і документи не підтверджують право позивача на звільнення із військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII - у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною, оскільки військовослужбовець не надав жодних документів, які б підтверджували належність до числа осіб з інвалідністю його батька, який визнаний судом недієздатним та над яким встановлено опіку.
Таким чином, єдиною підставою для відмови позивачу у його звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII слугувало не надання позивачем жодних документів, якими б підтверджувався факт належності його недієздатного батька до числа осіб з інвалідністю.
9. При вирішенні даного спору суд вважає за необхідне зазначити, що підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII в редакції від 12.10.2023 року, яка діяла на момент подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби та прийняття відповідачем фактичної відмови у задоволенні відповідного рапорту, передбачав таку підставу для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану за сімейними обставинами як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.
Тобто обов'язковою умовою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII в редакції від 12.10.2023 року - у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, є належність такої недієздатної особи до числа осіб з інвалідністю.
10. Суд звертає увагу, що при зверненні із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII позивач не надав жодних документів, які б підтверджували факт віднесення його недієздатного батька до числа осіб з інвалідністю.
В ході судового розгляду справи позивачем також не було надано жодних документів на підтвердження інвалідності його батька (до прикладу: довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, пенсійне посвідчення тощо).
11. Суд погоджується із аргументами відповідача, що поданий позивачем висновок ЛКК №597, виданий комунальним некомерційним підприємством «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради, щодо захворювання його батька не є документом, яким підтверджується його інвалідність.
12. Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у його звільненні із військової служби під час дії воєнного стану, оскільки позивачем не було підтверджено факту належності його батька до числа осіб з інвалідністю, що є обов'язковою умовою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII в редакції від 12.10.2023 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
13. Крім того, судом встановлено, що рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року у справі №274/1227/23, яке набрало законної сили, визнано недієздатним ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
Разом з цим, слід звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Проте, у рішенні Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року у справі №274/1227/23, яким позивача призначено опікуном над недієздатним батьком, відсутнє посилання на відповідне подання органу опіки та піклування. Більше того, такий орган не було залучено взагалі до розгляду справи, яка стосувалась визнання особи недієздатною та призначення позивача опікуном.
14. Поряд з цим, зі змісту рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року у справі №274/1227/23 вбачається, що ОСОБА_2 (батько позивача) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а також вказується про встановлену обставину того, що за даною адресою проживає без реєстрації його син ОСОБА_1 (позивач).
Наведена обставина стосовно спільного проживання позивача та його недієздатного батька також підтверджується довідкою Хотинської міської ради від 12.02.2024 року №534 та актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, які містяться в матеріалах справи.
Проте, на переконання суду, факт спільного проживання позивача та його недієздатного батька викликає очевидні сумніви, оскільки позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 , що по своїй суті унеможливлює спільне проживання позивача без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
15. Таким чином, викладене вище у сукупності підтверджує правомірність рішення відповідача стосовно відмови позивачу у його звільненні з військової служби під час дії воєнного стану на підставі пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII - у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над його недієздатним батьком.
16. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
17. Відповідно до норм статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
18. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 )
Суддя О.В. Боднарюк