Справа № 362/6756/23
Провадження № 2/362/584/24
17 червня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
за участі секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_4 , про встановлення батьківства,-
В жовтні 2023 р. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_5 ) звернувся до суду із позовом ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ), Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_4 , про встановлення батьківства.
Позов мотивує тим, що період з лютого 1993 р. позивач та відповідач проживають однією сім'єю, у них народилось двоє синів (двійнята) - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
20.09.1994 р. у Скибинецькій сільській раді Тетіївського району Київської області відповідачем отримано свідоцтва про народження синів, де запис про батька вчинено на підставі ч.1 ст. 135 СК України, тому у графі «батько» записано дівоче прізвище « ОСОБА_7 ».
Весь цей час сторони проживали і проживають разом і виховували синів. 06.03.2023 р. ОСОБА_6 отримав вибухову травму, поранення несумісне з життям, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності України.
Встановлення батьківства за рішенням суду необхідно позивачу для внесення змін до актового запису про народження сина ОСОБА_8 та отримання свідоцтва про народження. Встановлення факту батьківства необхідно для відновлення юридичного підтвердження батьківства позивача стосовно сина ОСОБА_4 .
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач визнала позов.
Представник Васильківського відділу ДРАЦС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) не прибув, через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтвердив, що ОСОБА_1 є його рідним батьком.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що, будучи на посаді директора Кодаківської ЗОШ, зарахував дітей з Тетіївського району. Хлопці були охайно вдягнені, дружні, товаришували, спортивні. Позивач та відповідач активно приймали участь у шкільному житті, були на батьківських зборах. Йому було невідомо, що позивач офіційно не є батьком хлопців.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що вона є сусідкою сім'ї. Позивач та відповідач в 2004 р. переїхали в село, жили разом з дітьми, які хворіли, навчались. У сторін був спільний побут і вихання дітей, всі справи робили разом.
Суд, заслухавши сторони, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1. ст.13 ЦПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно до ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини 1 статті 80 ЦПК).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно копії свідоцтв про народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 народились ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.10,11).
Відповідно до свідоцтва про смерть, довідки про причину смерті, сповіщення сім'ї, Витягу з протоколу засідання ВЛК Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 30.06.2023 р. за №1850, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 28 р. (а.с.13-16).
Згідно довідки, виданої старостою с. Кодаки, від 30.08.2023 р. за №179, сім'я з чотирьох осіб: син - ОСОБА_4 ; син - ОСОБА_6 ; батько - ОСОБА_1 ; мати - ОСОБА_3 спільно проживали (син, син, мати, батько) та проживають (син, мати, батько) за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 р. по сьогоднішній день. Спільно ведуть господарство. Син, ОСОБА_6 , теж проживав у селі Кодаки за вище зазначеною адресою, вів із батьками та братом спільне господарство до повномасштабного вторгнення російської федерації на території України. 06.03.2023 р. ОСОБА_6 загинув, виконуючи військовий обов'язок (а.с.17).
Згідно довідки, виданої старостою с. Кодаки, від 30.08.2023 р. за №179, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживали разом і вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої старостою с. Кодаки, від 15.08.2023 р. за №172, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (а.с.18-а).
Також в судовому засіданні досліджені фото (а.с.19-22).
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Аналіз норми статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно висновків викладених в постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має грунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 р.).
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Оцінюючи надані позивачем докази, суд приходить до переконання про їх очевидну недостатність для висновку про доведеність і встановлення судом фактичних даних про спільне проживання позивача та відповідача, ведення ними спільного господарства до народження дитини ОСОБА_4 , спільне його виховання чи утримання дитини.
Так, надання позивачем довідок, виданих старостою с. Кодаки, свідчить про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2004 р. по 30.08.2023 р., тобто вже після зачаття ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надані позивачем фото з домашнього альбому вказують про спільне проведення часу, спільний відпочинок сторін з дітьми, однак вказане не свідчить про існування обставин, які підтверджують їх спільне проживання, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи спільне утримання безпосередньо ОСОБА_4 .
На переконання суду, лише покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не можуть бути достатніми доказами існування фактів, що підлягають перевірці та встановленню в даній справі. На підтвердження факту доведеності позивачем свого батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем не надано належних і допустимих доказів, що визначають його батьківство, як то обмінна карта, відомості з пологового будинку, пологового відділення, лікарні про новонародженого (амбулаторна карта), не заявлено клопотання про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Оскільки, суду не надано належних і достатніх доказів на підтвердження щодо спільного проживання позивача та відповідача, ведення ними спільного господарства до народження дитини ОСОБА_4 , спільного його виховання чи утримання дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення батьківства безпідставні та в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Кравченко Л.М.