Провадження № 11-сс/803/1265/24 Справа № 932/4706/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
третьої особи - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року про арешт майна, у кримінальному провадженні №12024046640000358, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ст. 290 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 03 червня 2024 року накладено арешт на автомобіль “Ренж Ровер”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєсрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключі від нього з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що арешт майна необхідний з метою забезпечення можливого збереження речових доказів, так як на вилученому майні під час огляду встановлено знищення VIN-коду транспортного засобу, тому з необхідністю в подальшому провести експертизу накладено арешт.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, оскільки накладення арешту блокує її обов'язки, як військового медика, якому належить автомобіль. При цьому, відсутнє дані про обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення та не доведено, що транспортний засіб є речовим доказом. Апелянтка зазначає, що вона є бойовим медиком, а автомобіль використовує для евакуації тяжкопоранених військовослужбовців.
Також просить поновити строк оскільки рішення отримано лише 10 червня 2024 року, яке постановлено без її участі.
В апеляційному суді ОСОБА_7 підтримала вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників перегляду, перевіривши клопотання про арешт майна, висновки слідчого судді, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Вирішуючи питання про поновлення строку, апеляційним судом встановлено, що ухвала слідчого судді постановлена без участі ОСОБА_7 , а її копію отримано 10 червня 2024 року, тому термін слід поновити, а апеляційну скаргу розглянути по суті.
Згідно клопотання про арешт майна 29.05.2024 близько 09:37 годин під час відпрацювання території Шевченківського району міста Дніпра, а саме за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, біля буд. 42 - було зупинено автомобіль марки «Рендж Ровер» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при огляді якого було виявлено ознаки знищення VIN-коду транспортного засобу.
При перевірці номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу було виявлено, ознаки механічного втручання в ідентифікаційне позначення номеру кузова, а саме що він-код транспортного засобу було знищено кустарним способом не в умовах заводу виробника.
В ході перевірки документів водієм ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на вимогу співробітників патрульної поліції було надано свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб серії НОМЕР_2 виданого на транспортний засіб марки «Рендж Ровер» із д.н.з. НОМЕР_1 .
При огляді вище зазначеного свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб встановлено, що останнє має ознаки підробки, а саме: бланк не відповідає за способами друку та захисним елементам аналогічним бланкам суворої звітності, шрифт нанесено не чітко, що є не характерним для аналогічних бланків суворої звітності.
Автомобіль «Рендж Ровер» із д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво від нього та ключі були вилучені згідно протоколу огляду місця події.(а.с.11-12)
Того ж дня ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄРДР за № 12024046640000358, за ст. 290 КК України.(а.с.5)
Також, вилучені автомобіль, свідоцтво та ключі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.(а.с.29-30)
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2 ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 - 173 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування, а в подальшому слідчого судді належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, що й стало підставою для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з'ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені у клопотанні прокурора доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.
Під час апеляційного перегляду підтверджені висновки слідчого судді, що автомобіль має ознаки знищення VIN-коду, а тому відповідає критеріям речових доказів, що на підставі ст. 170 КПК України, є підставою для накладення арешту на майно.
Крім цього, з клопотання видно, що автомобіль необхідний для подальшого проведення експертних досліджень, тому є виправданим позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування даним майном.
Всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості користування та розпорядження вищевказаним майном.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних уважати, що вказане у клопотанні майно має доказове значення щодо встановлення обставин кримінального провадження і обґрунтовано залучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для дізнавача звертатись з клопотанням про арешт майна та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст. 98 КПК України, тому доводи ОСОБА_7 з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд зазначає, що якщо потреба в арешті майна відпаде, то особа в порядку ст. 174 КПК України, має право подати клопотання про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року, якою накладено арешт на автомобіль “Ренж Ровер”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєсрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключі від нього з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4