П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10382/24
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2024р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ НП України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Херсонській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявний на час призначення на вищевказану посаду в поліції стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на час звільнення - в Державній пенітенціарній службі України) в Херсонській області в календарному обчисленні 11(одинадцять) років 03(три) місяці 20(двадцять) днів (з 10.08.2005р. по 30.11.2016р.);
- зобов'язати ГУ НП в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявний стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на час звільнення - в Державній пенітенціарній службі України) в Херсонській області в календарному обчисленні 11 (одинадцять) років 03 (три) місяці 20 (двадцять) днів (з 10.08.2005р. по 30.11.2016р.).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 10.08.2005р. по 30.11.2016р. він проходив службу в органах ДКВС України в Херсонській області.
Наказом ГУ НП в Херсонській області №67 о/с від 10.03.2023р. позивача прийнято на службу в поліції.
Позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо зарахування до свого загального стажу періоду служби в органах ДКВС України.
Однак, листом №628/2/01-2024 від 2.04.2024р. відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви.
Позивач вважає вказану відмову протиправною та незаконною, , у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП України в Херсонській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявний на час призначення на посаду в поліції стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на час звільнення - в Державній пенітенціарній службі України) в Херсонській області з 10.08.2005р. по 30.11.2016р. в календарному обчисленні 11 (одинадцять) років 03 (три) місяці 20 (двадцять) днів.
Зобов'язано ГУ НП України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявний стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на час звільнення - в Державній пенітенціарній службі України) в Херсонській області з 10.08.2005р. по 30.11.2016р. в календарному обчисленні 11 (одинадцять) років 03 (три) місяці 20 (двадцять) днів.
Стягнуто з бюджетних асигнувань ГУ НП України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач невірно застосував вимоги ч.2 ст.78 ЗУ «Про Національну поліцію» та, як наслідок, безпідставно не зарахував позивачу до стажу служби в поліції календарний строк його служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на час звільнення - в Державній пенітенціарній службі України) в Херсонській області з 10.08.2005р. по 30.11.2016р..
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у період з 10.08.2005р. по 30.11.2016р. проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на час звільнення - в Державній пенітенціарній службі України) в Херсонській області.
Наказом ГУ НП в Херсонській області від 10.03.2017р. №67 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в поліції та призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Голопристанського відділення поліції Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області.
При цьому, стаж для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та визначення тривалості чергової відпустки станом на 01 квітня 2017 року визначено як: 00 років 00 місяців 18 днів.
Позивач звернувся до ГУ НП в Херсонській області з рапортом, в якому просив зарахувати йому до вислуги років у поліції період служби в Державній пенітенціарній службі України з 10.08.2005р. по 30.11.2016р..
Однак, ГУ НП в Херсонській області листом №628/2/01-2024 від 2.04.2024р. відмовило позивачу у задоволенні вказаної заяви, у зв'язку із тим, що період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України переліком обрахування стажу служби в поліції не передбачений та правові підстави для його зарахування відсутні.
Позивач вважає вказану відмову протиправною та незаконною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ГУ НП в Херсонській області у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає ЗУ «Про Національну поліцію» від 2.07.2015р. №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII), згідно із ч.1,2 ст.59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 78 Закону №580-VIII встановлено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною 2 ст.78 Закону №580-VIII встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003р. №1129-IV було передбачено, що до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статтями 22 і 23 ЗУ «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Спеціальним Законом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є ЗУ «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005р. №2713-IV (надалі - Закон №2713-IV), що набрав чинності 20.07.2005р..
У попередніх редакціях ч.5 ст.23 цього Закону (до змін від 10.11.2015р. та від 6.12.2016р.) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 ЗУ «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016р. №1774-VIII ч.5 ст.23 Закону №2713-IV викладено в наступній редакції: «на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений ЗУ «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України».
У постанові від 20.10.2022р. у справі №160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, ч.1 ст.6 Закону №2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у вищевказаній постанові дійшов висновку, що всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, колегія суддів вважає, що період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби належить до визначеного ч.2 ст.78 Закону №580-VIII переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.
З огляду на викладене, судова колегія також зауважує, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставного не зарахував ОСОБА_1 до стажу служби в поліції календарний строк його служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на час звільнення - в Державній пенітенціарній службі України) в Херсонській області з 10.08.2005р. по 30.11.2016р..
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Херсонській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко