10 липня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 705/2518/24
Провадження № 22-ц/821/1093/24
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоклінер»
представник заявника: адвокат Борзов Ярослав Едуардович
боржник: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» - адвоката Борзова Ярослава Едуардовича на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 травня 2024 року (постановлену у приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Піньковського Р.В.) у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, боржник: ОСОБА_1 ,-
Короткий зміст позовних вимог
25 квітня 2024 року ТОВ «Екоклінер» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з поводження з побутовими відходами у розмірі 4 272,42 грн.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 травня 2024 року у задоволенні заяви про видачу судового наказу відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що заявник просить стягнути з боржника заборгованість, що утворилася поза межами строку позовної давності, яка відповідно до положень ст. 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки.
В апеляційній скарзі, поданій 24 травня 2024 року, представник ТОВ «Екоклінер» - адвокат Борзов Я.Е., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строки позовної давності щодо стягнення заборгованості не є пропущеними з огляду на те, що ОСОБА_1 у 2023 року було здійснено оплату наданих послуг на суму 345,00 грн. Така сплата перериває строк позовної давності.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо відмови у видачі судового наказу.
Згідно ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, то справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи ТОВ «Екоклінер» у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом ч. 1ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 2 цієї статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173).
При цьому, згідно із п. 5 ч. 1ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд з такою вимогою.
Наявність обставин, які вказують на перевищення позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви.
Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміни вступили в силу з 02.04.2020 року.
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ(далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та діє до теперішнього часу.
Пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Заявник, звернувшись до суду із заявою, просить видати наказ про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла за період з 01.04.2021 року по 31.03.2024 в сумі 4272,42 грн., таким чином, розрахунок заборгованості здійснений у межах строку позовної давності.
З огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, на введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнний стан з 24 лютого 2022 року, на пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення ТОВ «Екоклінер» із даною заявою до суду - квітень 2024 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.04.2021 року по 31.03.2024, колегія суддів приходить до висновку, що трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.
Також колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що, 30.05.2023 року ОСОБА_1 здійснено оплату послуг на суму 345,00 грн., яка перевищує щомісячне нарахування (115,53 грн.) за надання послуг. Відтак, вказана обставина свідчить про визнання ОСОБА_1 заборгованості, а згідно з приписами ст. 264 ЦПК України є перериванням строку позовної давності.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25вересня 2015 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» питання розподілу сум судового збору, пов'язаного з розглядом цієї апеляційної скарги, підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст. 376, п.4 ч.1 ст.379 ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» - адвоката Борзова Ярослава Едуардовича - задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 травня 2024 року - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко