10 липня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 695/4270/23
Провадження № 22-ц/821/1106/24
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Побиванець Юрій Володимирович
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: ОСОБА_3
представник третьої особи: адвокат Защук Валентина Володимирівна
розглянувши упорядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Побиванця Юрія Володимировича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2024 року (постановлену в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Середи Л.В.) про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на дитину,-
03 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину.
04 грудня 2023 року та 15 березня 2024 року ОСОБА_2 подав через систему «Електронний суд» клопотання про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що він бажає приймати участь у розгляді справи особисто, але перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ у військовій частині НОМЕР_1 , про що додав до клопотання відповідні документи.
Посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, просив зупинити розгляд вказаної цивільної справи до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2024 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на дитину до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил У країни.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України визначено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичних операцій.
Оскільки на підставі поданих доказів судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, то наявні обумовлені в законодавстві підстави для зупинення розгляду справи.
В апеляційній скарзі, поданій 27 травня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Побиванець Ю.В., вважаючи оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та при порушенні судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2024 року , а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції не враховану ту обставину, що надані представником відповідача докази не дають підстав стверджувати про факт перебування ОСОБА_2 на військовій службі в підрозділі, що переведений на військовий стан або залучений до проведення антитерористичної операції.
Скаржник стверджує, що довідка командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2024 року №199611789 є недостатнім доказом для зупинення провадження у зв'язку з перебуванням у складі ЗСУ. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №756/3462/20 стверджує, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі з викладених вище підстав є наказ по особовому складу, виданий у порядку п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції .
14 червня 2024 року до Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Защук В.В.. надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому адвокат вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а ухвала суду підлягає залишенню без змін, оскільки цивільним процесуальним законом передбачено випадки зупинення провадження у справі, і ці випадки, визначені як обов'язкові - у ст. 251 ЦПК України.
Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав суду достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту його перебування у складі ЗСУ, оскільки вказані доводи спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, в додатках до клопотання вказано і додано відповідні докази.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Побиванця Ю.В. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у складі ЗСУ та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження, дана норма є імперативною і не містить жодних виключень.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 , який діє на час розгляду даної справи.
Згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Аналіз пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними
є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання про зупинення провадження, яке мотивовано, зокрема, тим, що відповідач проходить військову службу у лавах ЗСУ.
На підтвердження проходження військової служби надано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.01.2023 року №37, довідку тво командира військової часини НОМЕР_1 від 14.11.2023 року №383611789, довідку командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2024 року №199611789, згідно з якими головний сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .
Встановивши, що ОСОБА_2 перебуває у складі військової частини НОМЕР_1 , тобто перебуває на військовій службі у лавах Збройних Сил України та забезпечує стримування збройної агресії проти України у період воєнного стану, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд не повинен був зупиняти провадження у справі, оскільки розумність строків розгляду справи згідно ст. 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті до уваги з оґляду на імперативність приписів частини першої статті 251 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів відхиляє й доводи скаржника про те, що в обґрунтування підстав для зупинення провадження у справі заявником було надано лише довідку командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2024 року №199611789, оскільки, як вже було встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження перебування у складі Збройних Сил України відповідачем також надано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.01.2023 року №37, довідку тво командира військової часини НОМЕР_1 від 14.11.2023 року №383611789 (а.с. 30,31)
Відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні будь-які обґрунтовані сумніви перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, а тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі згідно зп. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого об'єктивного підтвердження за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції від 10 травня 2024 року судом апеляційної інстанції.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Побиванця Ю.В. суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Побиванця Юрія Володимировича - залишити без задоволення.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2024 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на дитину- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко