10 липня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 711/7257/23
Провадження № 22-ц/821/1133/24
Категорія: 308000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивачки: адвокат Лук'янченко Інна Петрівна
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07 лютого 2024 року (ухваленого у приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси під головуванням судді Демчика Р.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, -
Короткий зміст позовних вимог
10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси із позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу та відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на праві спільної часткової власності належить по частини квартири АДРЕСА_1 .
Мирним шляхом сторони не можуть досягти угоди щодо користування квартирою. В 2011 році, вказує позивачка, вона зверталася до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації за належну їй частку в квартирі. Спочатку відповідач не заперечував щодо продажу квартири, але згодом відмовився від домовленостей.
Також позивач вказує, що особові рахунки на квартиру розділені. Борг відповідача по сплаті послуг ОСББ станом на 01.07.2023 року складає 4528,60 грн.
Наразі життєві обставини позивачки склалися так, що вона потребує житла. Оскільки відповідач відмовляється від продажу спільної квартири, вона змушена переїхати в отриману у спадщину квартиру. У наданих в користування кімнатах вона зможе зробити косметичний ремонт та проживати, не перебуваючи в залежності від волі відповідача.
Оскільки відповідач у спірній квартирі не проживає, житлом забезпечений, позивач просить надати їй в користування кімнату площею 12.9 кв.м., позначену на техплані під № НОМЕР_1 та кімнату позначену на плані №4 площею 17.2 кв.м., а в користуванні відповідача просить залишити кімнату площею 12.5 кв.м., позначену на техплані під № НОМЕР_2 та лоджію, що примикає до вказаної кімнати. Решту приміщень залишити у спільному користуванні сторін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено.
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
- виділено ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 12.9 кв.м., житлову кімнату площею 17.2 кв.м (N 4,5 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру);
- виділено ОСОБА_2 у користування житлову кімнату площею 12.5 кв.м. з лоджією даної кімнати (N 9 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру).
Допоміжні приміщення: передпокій; кухня; коридор; коридор; туалет; ванна; комора (N 1,2,3,6,7,8 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру) залишено у спільному користуванні.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що оскільки неможливо виділити в користування ті частини спільного майна в натурі, які б точно відповідали їх частці у праві спільної часткової власності, суд при встановленні порядку користування квартирою АДРЕСА_1 вважав за необхідне відійти від відповідності реальних часток ідеальним та дійшов висновку про необхідність виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 12.9 (на плані №5), житлову кімнату площею 17.2 кв.м, (на плані №4) ОСОБА_2 виділити у користування кімнату площею 12.5 кв.м. та лоджію (на плані №9), що примикає до вказаної кімнати.
Поряд з цим, суд залишив у спільному користуванні сторін допоміжні приміщення: передпокій, кухню, коридор; коридор; туалет; ванну; комору (N 1,2,3,6,7,8 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру).
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 травня 2024 року у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 30 травня 2024 року, ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, постановленим при неправильному застосуванні норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, просив заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07 лютого 2024 року скасувати та закрити провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що позивачкою подано необґрунтований позов, оскільки спір щодо користування спільною квартирою відсутній. У даній квартирі ніхто не проживав і не проживає, крім того доступ до вказаної квартири є у кожного зі співвласників, будь-які перешкоди у доступі відсутні та не чиняться один одним.
Крім того, скаржник зауважує, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючи порядок користування житловим приміщенням, суд першої інстанції значно відійшов від реальних часток, що в свою чергу порушує право відповідача на користування квартирою у визначеному його часткою розмірі. Стверджує, що позивачка фактично отримала у користування 2/3 частини квартири, маючи у власності частини.
Відзив на апеляційну скаргу
03 липня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому ОСОБА_1 вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07 лютого 2024 року - залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 грудня 2010 року виданого Другою черкаською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №2-5290, набула право власності на частини квартири АДРЕСА_1 .
Свідоцтво про право власності на частку квартири АДРЕСА_1 видано Другою черкаською державною нотаріальною конторою 01.12.2010 р. за р.№2-5280 ОСОБА_2 ..
Судом також встановлено, що вищевказана квартира є трьохкімнатною загальною площею 68.3 кв.м., житловою площею 42.69 кв.м., у тому числі: кухня -7.7 кв.м.; ванна кімната - 2.6 кв.м.; туалет - 1.2 кв.м.; коридор - 6.5., 4.3. кв.м.; комора - 1.0. кв.м.; лоджія 2.4 кв.м.; 1-а кімната 17.2. кв.м.; 2-а кімната - 12.9 кв.м.; 3-а кімната - 12.5 кв.м.
Дані обставини підтверджуються технічним паспортом, виданим КП «Черкаське обласне об?єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 28.04.2010 року. На даний час технічні характеристики квартири не змінились.
Відповідно до відповіді №266597 від 11.10.2023 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до відповіді з Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 02.10.2023 року №15234-1-10 станом на 02.10.2023, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 .
Згідно з Довідкою виданою ОСББ «Пацаєва №20,22,24» від 05 липня 2023 року №б/н станом на 01.07.2023 року співвласники квартири АДРЕСА_1 ) мають заборгованість: ОСОБА_2 - 4528.6 грн. ОСОБА_1 - 204.80 грн.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
При вирішенні спору по суті важливе значення має встановлення наявності у особи, яка звернулась із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, право кожного із співвласників по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном одночасно створює обов'язок погодити свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими співвласниками. Якщо ж співвласники не дійдуть згоди з питання щодо здійснення повноважень по володінню і користуванню спільним майном, то спір, що виник, може бути вирішений судом.
Судом встановлено, що сторони не можуть дійти згоди щодо користування житловим приміщенням, що не заперечується сторонами, а відтак посилання скаржника про закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору відхиляються апеляційним судом.
Переглядаючи судове рішення по суті вирішення позовних вимог, колегія суддів зауважує, що спір у цій справі стосується встановлення порядку спільного користування квартирою. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному співвласнику ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц, провадження № 61-24395св18, від 12 грудня 2019 року у справі № 639/2184/16-ц, провадження № 61-15936св18.
Так, Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2023 року (справа № 607/22941/21 (провадження № 61-12444св22) висловлено правову позицію про те, що судове рішення про встановлення порядку користування спільним майном не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їхніх прав як власників, оскільки суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їхніх часток у праві власності на спільне майно. При цьому, допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, тобто з наближенням до ідеальних часток.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки неможливо виділити в користування ті частини спільного майна в натурі, які б точно відповідали їх частці у праві спільної часткової власності, тому вважав за необхідне відійти від відповідності реальних часток ідеальним та виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 12.9 (на плані №5), житлову кімнату площею 17.2 кв.м, (на плані №4) , а ОСОБА_2 виділити у користування кімнату площею 12.5 кв.м. та лоджію (на плані №9), що примикає до вказаної кімнати.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким встановленням порядку користування, з огляду на наступне.
Так, позивачці та відповідачу на праві спільної часткової власності належить по частині квартири АДРЕСА_1 .
Вищевказана квартира є трьохкімнатною загальною площею 68.3 кв.м., житловою площею 42.69 кв.м., у тому числі: кухня -7.7 кв.м.; ванна кімната - 2.6 кв.м.; туалет - 1.2 кв.м.; коридор - 6.5., 4.3. кв.м.; комора - 1.0. кв.м.; лоджія 2.4 кв.м.; 1-а кімната 17.2. кв.м.; 2-а кімната - 12.9 кв.м.; 3-а кімната - 12.5 кв.м.
З викладеного слідує, що виділити у користування житлові приміщення відповідно до ідеальних часток у праві власності є неможливим, про що вірно вказано судом першої інстанції.
Проте, на переконання колегії суддів, виділені судом першої інстанції у користування ОСОБА_1 складові квартири, а саме: 2 житлові кімнати площею 12.9 кв.м. та 17.2 кв.м є значим відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників (по ), що в свою чергу, порушує право іншого співвласника ОСОБА_2 на користування своєю власністю.
В даному випадку, апеляційний суд вважає, що оскільки частки співвласників є рівними по частини квартири, то об'єктивно обгрунтованим, найбільш сприятливим та справедливим для обох сторін є виділення у користування ОСОБА_1 кімнати площею 12.9 кв.м (№5 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру), а ОСОБА_2 кімнати площею 12.5 кв.м (№5 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру) з лоджією даної кімнати.
Кімнату площею 17,2 кв.м. (№4 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру) апеляційний суд вважає за необхідне залишити у спільному користуванні співвласників.
На переконання колегії суддів, саме таке виділення у користування житлових приміщень кожному із співвласників квартири є об'єктивним та таким, що лише в незначних обсягах містить відхилення від ідеальних часток співвласників.
Оскільки судом першої інстанції не в повній мірі враховано права та інтереси обох співвласників щодо встановлення користування житловим приміщенням у відповідності до ідеальних часток співвласників, постановлене рішення суду від 07 лютого 2024 року не може залишатися в законній силі, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає сплаті судовий збір у розмірі 536,80 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Оскільки апеляційна скарга також підлягає частковому задоволенню, то судовий збір сплачений ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам з ОСОБА_1 у розмірі 908,00 грн.
Разом з тим, ч. 10. ст. 141 ЦПК України унормовано, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи вищенаведені приписи ч. 10. ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за можливе здійснити взаємне зарахування судового збору та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю судового збору у розмірі 371,20 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
- виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 12.9 кв.м., (№ 5 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру);
- виділити ОСОБА_2 у користування житлову кімнату площею 12.5 кв.м. з лоджією даної кімнати (№ 9 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру).
Допоміжні приміщення: передпокій; кухня; коридор; коридор; туалет; ванна; комора (N 1,2,3,6,7,8 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру) та житлову кімнату площею 17.2 кв.м. (№4 на плані квартири в технічному паспорті на квартиру) залишити у спільному користуванні сторін.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 371,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М .Новіков
/повний текст постанови суду виготовлений 11 липня 2024 року/