Справа № 296/4358/24
2/296/2235/24
Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)
"11" липня 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючого судді Шкирі В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Нестерчук Світлани Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Корольовський відділ Державної виконавчої служби у м.ЖитомиріЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту, -
10.05.2024 через підсистему "Електронний суд" на електронну пошту Корольовського районного суду м.Житомира надійшла позовна заява представника позивача - адвоката Нестерчук Світлани Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Корольовський відділ Державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), зі змісту якого просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме з 1/2 ід.ч. квартири АДРЕСА_1 , та скасувати заборону відчуження об'єкту нерухомого майна, що накладені на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.01.2007 року державного виконавця Васильківська О. В. ДВС у Корольовському районі м. Житомира. Скасувати обтяження у виді арешту нерухомого майна - 1/2 ід.ч. квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна за № 4419662 від 29.01.2007 року та виключити з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис № 4419662 від 29.01.2007 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , який все належне йому майно згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., 20.04.2021 року, за реєстраційним №6521, заповів ОСОБА_1 .
05 жовтня 2023 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Бердичівського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 .
Померлому ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності з ОСОБА_4 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого 26.02.1996 року відділом приватизації державного житлового фонду, належить квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .
Проте під час оформлення спадщини позивачу стало відомо про те, що на спадкове майно, а саме на 1/2 ід. ч. квартири за адресою АДРЕСА_2 накладено арешт державним виконавцем Васильківською О.В. ДВС у Корольовському районі на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.01.2007 року.
21.02.2024 позивач звернулася до Корольовського відділу ДВС у м. Житомирі із заявою про зняття арешту з нерухомого майна. На що отримала відповідь від 28.02.2024 року за №38189/23.12-2024/22 про те, що згідно даних Спецрозділу автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що на виконання у відділі ДВС перебувало виконавче провадження №3252960 з виконання виконавчого листа №12-3 від 17.01.1994, виданого Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . 26.09.2012 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повноліттям дитини. Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 31.03.2016 проведено знищення виконавчих документів, завершених у 2012 році, через закінчення терміну їх зберігання, в тому числі знищено виконавче провадження №3252960.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна що об'єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 наявні відомості про обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4419662, зареєстрованого 29.01.2007 Першою Житомирською нотаріальною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.01.2007 року державного виконавця Васильківська О. В. ДВС у Корольовському районі м. Житомира на 1/2 ід. ч. квартири за адресою АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_5 .
Ухвалою судді від 29.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін
В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 подала заяву до суду про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі. Заперечень проти ухвалення заочного рішення не надавала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі .
Представник Корольовського ВДВС у м.Житомирі в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті
Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позиваки - ОСОБА_3 , який все належне йому майно згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., 20.04.2021 року, за реєстраційним №6521, заповів їй ОСОБА_1 (а.с. 8).
05.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Бердичівського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 (а.с. 7).
Проте під час оформлення спадщини позивачу стало відомо про те, що на спадкове майно, а саме на 1/2 ід. ч. квартири за адресою АДРЕСА_2 , згідно до постанови державного виконавця Васильківської О.В. ДВС у Корольовському районі, серія АА № 552471 від 25.01.2007 року, накладено арешт накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 11).
Звернувшись до Корольовського відділу ДВС у м. Житомирі із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, позивач отримала відповідь від 28.02.2024 року за №38189/23.12-2024/22 про те, що згідно даних Спецрозділу автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що на виконання у відділі ДВС перебувало виконавче провадження №3252960 з виконання виконавчого листа №12-3 від 17.01.1994, виданого Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . 26.09.2012 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повноліттям дитини. Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 31.03.2016 проведено знищення виконавчих документів, завершених у 2012 році, через закінчення терміну їх зберігання, в тому числі знищено виконавче провадження №3252960 (а.с. 12).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 376432273, наявні відомості про обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4419662, зареєстрованого 29.01.2007 Першою Житомирською нотаріальною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.01.2007 року державного виконавця Васильківська О. В. ДВС у Корольовському районі м. Житомира на 1/2 ід. ч. квартири за адресою АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_5 (а.с. 9).
Отже, судом встановлено, що предметом спору у даній справі є ід.ч. квартири АДРЕСА_1 , яке перебуває під арештом накладеним з виконання виконавчого листа №12-3 від 17.01.1994, виданого Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У частині четвертій указаної статті наведені підстави, за яких виконавцем знімається арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з примусового виконання виконавчого листа № 12-3, постановою державного виконавця ДВС у Корольовському районі Васильківською О. В. Серії АА № 552471 від 25.01.2007 накладено арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 11).
Відповідно до листа від 28.02.2024 року за №38189/23.12-2024/22 згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 31.03.2016 проведено знищення виконавчих документів, завершених у 2012 році, через закінчення терміну їх зберігання, в тому числі знищено виконавче провадження №3252960 (а.с. 12).
При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд дійшов висновку, що порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника.
Керуючись ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 264, 265, 352, 354ЦПК України суд, -
Позов представника позивача - адвоката Нестерчук Світлани Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Корольовський відділ Державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту - задовільнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме 1/2 (одної другої) ід.ч. квартири АДРЕСА_1 , та скасувати заборону відчуження об'єкту нерухомого майна, що накладені на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.01.2007 року державного виконавця Васильківська О. В. ДВС у Корольовському районі м. Житомира.
Скасувати обтяження у виді арешту нерухомого майна - ?1/2 (одної другої) ід. ч. квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна за № 4419662 від 29.01.2007 року та виключити з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис № 4419662 від 29.01.2007 року.
Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Cуддя В. М. Шкиря