Справа № 296/6901/23
2/296/1096/24
30 травня 2024 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Рожкової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Сороки І.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліського національного університету, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України, про визнання права на приватизацію квартири, зобов'язання вчинити певні дії,
І. СУТЬ СПРАВИ
1.1. 23.11.2020 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Корольовського районного суду міста Житомира із позовом до Поліського національного університету (далі також - Університет, відповідач), в якому відповідно до заяви про зміну предмета позову від 12.12.2023 просила:
(1) визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 загальною площею, 31, 86 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м., що належить на праві власності Поліському національному університету на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2007 серія та номер 11655, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Черпак Г.А. і зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.08.2020 на підставі рішення державного реєстратора Пашинської Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.08.2020, індексний номер 53629129, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:2147603118101, номер запису про право власності 37787249;
(2) зобов'язати Поліський національний університет звернутися з письмовим клопотанням до Міністерства освіти і науки України про надання університету згоди на передачу ОСОБА_1 в порядку приватизації у власність квартири АДРЕСА_1 і після отримання відповіді від Міністерства освіти і науки України внести на розгляд вищого колегіального органу самоврядування - конференції трудового колективу Поліського національного університету питання про надання згоди на передачу на передачу ОСОБА_1 в порядку приватизації у власність квартири АДРЕСА_1 .
1.2. Позов обґрунтовувався тим, що в період з 29.10.2007 по 03.02.2018 позивачка працювала в Державному агроекологічному університеті (перейменований у Житомирський національний агроекологічний університет, а згодом у Поліський національний університет). 21.11.2007 між позивачем та Університетом було укладено договір, за умовами якого позивачка прийняла у користування для проживання строком на 10 років житлове приміщення по АДРЕСА_2 , та по закінченню 10-річного строку найму, за умов перебування позивачки у трудових відносинах з Університетом протягом дії договору, останній зобов'язаний був передати позивачці приміщення у власність з наступною його приватизацією.
1.3. Посилаючись на те, що протягом дії вказаного договору позивачка понад 10 років перебувала у трудових відносинах з Університетом, виконала свої зобов'язання за договором, однак відповідач не звернувся до МОН України з клопотанням про надання згоди на передачу позивачу у власність квартири АДРЕСА_3 і після отримання згоди від Міністерства не подав на розгляд конференції трудового колективу Університету питання про надання згоди на передачу позивачу квартири у власність, остання вважає, що має право на отримання у власність спірної квартири, в якій зареєстрована та проживає, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. 25.07.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі №296/6901/23, яку вирішено розглядати у порядку загального позовному провадженні, призначено підготовче засідання.
2.2. 18.08.2023 представник відповідача направив до суду відзив, в якому просив відмовити позивачці у задоволенні позову, посилаючись на те, що договір найму, укладений між позивачем та відповідачем закінчився. Жодна зі сторін не заявляла про продовження договору чи про укладання його на новий термін. Поліський національний університет свої договірні зобов'язання, які виникли перед ОСОБА_1 на підставі договору найму від 21.11.2007, виконані в повній мірі (а.с.49-55 том 1).
2.3. 21.08.2023 представник третьої особи направив до суду пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 є державною власністю, закріплений на праві оперативного управління за Поліським національним університетом, отже лише орган управління майном наділений повноваженнями управляти об'єктами державної власності та погоджувати передачу вказаного об'єкту державної власності в комунальну власність (а.с.58-78, том 1).
2.4. 28.08.2023 позивач направила до суду відповідь на відзив Поліського національного університету та на пояснення Міністерства освіти і науки України щодо позову, в якій просила заперечення відповідача та третьої особи проти позову відхилити через їх необґрунтованість, а позов задовольнити у повному обсязі з наведених у ньому підстав. Додатково вказала, що відповідно до п. 4.2.3 договору найму від 21.11.2007 та п. 1 додатку №1 до договору від 21.11.2007 університет зобов'язаний по закінченню 10-річного строку найму квартири, якщо позивач протягом дії договору перебувала з університетом у трудових відносинах, передати їй право власності на квартиру у порядку встановленому чинним законодавством. Закінчення строку дії договору найму від 21.11.2007 не припинило договірного зобов'язання відповідача, передбаченого п. 4.2.3 договору та п. 1 Додатку № 1 до Договору від 21.11.2007. Зазначила, що квартира АДРЕСА_3 є об'єктом державного житлового фонду, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд) (а.с.81-88, том 1).
2.5. 07.11.2023 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира зупинено провадження у цивільній справі №296/6901/23 за позовом ОСОБА_1 до Поліського національного університету до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи №296/8558/21 за позовом ОСОБА_4 до Поліського національного університету про визнання права на приватизацію квартири, зобов'язання здійснити розгляд заяви про оформлення передачі квартири у приватну власність.
2.6. 21.12.2023 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира поновлено провадження у цивільній справі №296/6901/23 за позовом ОСОБА_1 .
2.7. 08.01.2024 представник відповідача направив до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Університетом свої договірні зобов'язання, які виникли перед ОСОБА_1 на підставі договору найму від 21.11.2007, виконані в повній мірі. Інші договірні зобов'язання після 21.11.2017 у відповідача перед позивачем не виникали. Право позивачки на приватизацію відповідачем не було порушено, а звернення до приватизаційного органу щодо розгляду питання про приватизацію житла від останньої не надходили (а.с.133-141, том 1).
2.8. 07.02.2024 представник третьої особи направив до суду пояснення, в яких посилався на те, що спірна квартира є державним майном, яке закріплено за Університетом на праві господарського відання, а тому не може бути передана у приватну власність позивача (а.с.142-168, том 1).
2.9. 09.05.2024 ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні за згодою сторін та їх представників, закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті.
2.10. Позивач та її представник у судовому засіданні надали пояснення, в яких позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
2.11. Представник відповідача у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити.
2.12. Представник третьої особи під час розгляду справи в режимі відеоконференції надав пояснення та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . В судове засідання 30.05.2024 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 16.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника третьої особи Міністерства освіти і науки України Клекоцюк Р.Р. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції о 15 год. 30 хв. 30 травня 2024 року в приміщенні Північного апеляційного господарського суду технічно неможливе через зайнятість обладнаних для цього залів судових засідань.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
3.1. 29.10.2007 ОСОБА_1 призначено на посаду професора кафедри менеджменту організацій Державного вищого навчального закладу «Державний агроекологічний університет», згідно з укладеним контрактом п.3 ст.24 КЗпП України терміном з 29.10.2007 по 29.10.2012, що стверджується копією трудової книжки (а.с.12-13, том 1).
3.2. 21.11.2007 Державний вищий навчальний заклад «Державний агроекологічний університет» та ОСОБА_1 (Співробітник) уклали договір найму житлового приміщення, згідно умов якого Університет передає, а Співробітник приймає у володіння та користування для проживання строком на 10 років житлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить Університету на праві власності (а.с.14-15, том 1).
3.3. У пункті 4.2.3. цього договору (зі внесеними змінами згідно додатку №1) вказано, що по закінченню 10-річного строку найму приміщення, якщо Співробітник протягом дії Договору перебував у трудових відносинах з Університетом, передати Співробітнику приміщення у власність з наступною приватизацією.
3.4. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №296519713 від 26.01.2022 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , відноситься до державної власності та зареєстрована за Житомирським національним агроекологічним університетом (а.с.17, том 1).
3.5. Листом ректора Університету від 03.11.2017, адресованим на ім'я ОСОБА_1 , повідомлялося, що університет не наділений повноваженнями щодо передачі у власність майна університету (квартири) (а.с.19 том 1).
3.6. Листом ректора Університету від 16.01.2018, адресованим на ім'я ОСОБА_1 , повідомлялося, що питання щодо майна, яке перебуває в оперативному управлінні університету не віднесене до компетенції трудового колективу (а.с.21, том 1).
3.7. Згідно листа виконкому Житомирської міської ради від 23.11.2020 слідує, квартири АДРЕСА_1 не належить до комунальної власності Житомирської міської об'єднаної територіальної громади, рішення щодо включення/виключення до/з числа службових жилих приміщень вказаної квартири у міськвиконкомі відсутні (а.с.22, том 1).
3.8. Листом від 23.02.2023 № 11/121-23 МОН України повідомило ОСОБА_1 , що ст. 80 Закону України «Про освіту» та п. 2 Указу Президента України від 16.06.1995 №451/95 «Про Положення про національний заклад (установу) України» заборонено органам виконавчої влади передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності будь-яким органам, підприємствам, установам організаціям (а.с.25, том 1).
ІV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
4.1. Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
4.2. Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
4.3. Згідно із частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
4.4. Частиною 1, 2 статті 345 Цивільного кодексу України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
4.5. Згідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
4.6. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
4.7. За змістом частини 1 статті 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
4.8. Згідно із частиною 2 статті 70 Закону України “Про вищу освіту” майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.
4.9. Частиною 5 статті 22 Господарського кодексу України встановлено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
4.10. Згідно із частиною 10 статті 22 Господарського кодексу України органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
4.11. Відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, МОН відповідно до покладених на нього завдань: здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МОН, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
4.12. У пункті 11.1 Статуту Університету [https://polissiauniver.edu.ua/] встановлено, що [...] з урахуванням організаційно-правової форми Університету з метою забезпечення статутної діяльності МОН закріплює за Університетом на основі господарського відання будівлі, споруди, земельні ділянки, майнові комплекси, комунікації.
4.13. Відповідно до пп. 33 пункту 4.5. Статуту Університету, останній для виконання своїх завдань має право: використовувати майно, закріплене за Університетом на правах господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та користування відповідно до законодавства.
4.14. За змістом пункту 11.2 Статуту Університету майно, закріплене за Університетом на праві господарського відання, не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди МОН та Конференції трудового колективу Університету, крім випадків, визначених законодавством.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
5.1. З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2007 між Державним вищим навчальним закладом «Державний агроекологічний університет» та ОСОБА_1 було укладено договір найму житлового приміщення, за умовами якого ОСОБА_1 як співробітниця Університету прийняла у володіння та користування для проживання строком на 10 років житлове приміщення по АДРЕСА_2 , із правом по закінченню 10-річного строку найму приміщення, у разі перебування впродовж цього періоду у трудових відносинах з Університетом, на отримання вказаного приміщення у власність з наступною його приватизацією.
5.2. Встановлено, що позивачка свої зобов'язання за вказаним договором виконала, в період дії договору з 29.10.2007 до 03.02.2018 перебувала у трудових відносинах з Університетом, після чого зверталася до Університету із питанням щодо передачі їй у приватну власність спірної квартири, за наслідком розгляду яких ректором Університету повідомлено, що Університет не наділений повноваженням щодо передачі у власність майна університету (квартири).
5.3. Таким чином, закінчення строку дії договору найму від 21.11.2007 не припинило договірного зобов'язання відповідача, передбаченого п. 4.2.3 Договору та п. 1 Додатку №1 до Договору від 21.11.2007, згідно з яким Університет зобов'язався по закінченню 10-річного строку найму квартири, якщо позивачка протягом дії Договору перебувала з Університетом у трудових відносинах, передати їй право власності на квартиру у порядку, встановленому чинним законодавством.
5.4. До такого правового висновку дійшла і Об'єднана палата КЦС Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у подібній справі № 296/8558/21, в якій вказала, що підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 розділу 4 «Права та обов'язки університету» визнано обов'язок за закінченням 10- річного строку найму приміщення передати право власності на приміщення співробітнику у порядку, встановленому чинним законодавством.
5.5. За загальним правилом квартири, які використовуються громадянами на умовах найму належать до об'єктів приватизації (частина 1 статті 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”), однак спірна квартира не лише належить до державної форми власності, що вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №296519713 від 26.01.2022, але відноситься до майна державного закладу вищої освіти, а саме закріплена за Університетом на праві господарського відання.
5.6. Таким чином, на спірні правовідносини, окрім дії положень Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, також поширюються норми Закону України “Про вищу освіту” та інші спеціальні норми права.
5.7. Слід зазначити, що майно, закріплене за державним закладом вищої освіти на праві господарського відання не підлягає передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством (частина 2 статті 70 Закону України “Про вищу освіту”, пункт 11.2 Статуту Університету).
5.8. При цьому, Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов'язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та управлінні якого перебуває Університет (п. 3.1. Статуту Університету).
5.9. Судом встановлено, що 30.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до МОН України щодо вирішення питання надання згоди на передачу їй квартири АДРЕСА_3 у власність, однак 23.02.2023 МОН України повідомило з посиланням на ст. 80 Закону України ''Про освіту” та п. 2 Указу Президента України від 16.06.1995 №451/95 «Про Положення про національний заклад (установу) України» (далі Указ Президента України №451/95), що заборонено органам виконавчої влади передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності будь-яким органам, підприємствам, установам організаціям.
5.10. Проте, посилання МОН України на вищезазначений Указ Президента України №451/95є некоректним з огляду на його нижчу юридичну силу відносно законів.
5.11. Відповідно до ч. 3 ст. 106 Конституції України і роз'яснювального листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 №Н-35267-18 Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України, отже, Указ Президента України від 16.06.1995 р. № 451/95 є нижчим за юридичною силою від законів.
5.12. Відповідно до п. 2 Указ Президента України №451/95 заборонено органам виконавчої влади передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності будь-яким органам, підприємствам, установам організаціям. Однак, цим Указом не передбачена заборона на передачу майна фізичним особам.
5.13. Саме у зв'язку з цим законодавцем і було передбачено в абзаці 1-му ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про вищу освіту» можливість передачі майна університетів фізичним особам у власність за згодою засновника такого університету, тобто МОН України.
5.14. Об'єднана палата КЦС Верховного Суду у вищезазначеній постанові від 06.11.2023 у справі № 296/8558/21 дійшла висновку, що частиною четвертою статті 80 Закону України «Про освіту» (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.
5.15. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.
5.16. Заборона приватизації об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти, закріплена статтею 80 Закону України «Про освіту», є загальним правилом, у той час як стаття 70 Закону України «Про вищу освіту» встановлює заборону передачі майна у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників вищого навчального закладу та вищого колегіального органу самоврядування вищого навчального закладу і містить виключення - «крім випадків, передбачених законодавством». Вказані правові норми передбачають заборону приватизації, яка стосується об'єктів державних і комунальних закладів освіти, необхідних для використання в освітньому процесі, для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами, але суд звертає увагу, що у даній справі спір стосується житлового приміщення, що не має статусу службового житла, належить на праві власності державі в особі Державного вищого навчального закладу «Державний агроекологічний університет» (нині - Поліський національний університет), в яке позивач вселилась на законних підставах та тривалий час там проживає (понад 16 років), тобто має триваючі зв'язки із цим житлом.
5.17. Суд бере до уваги, що адвокат Масловської Л.Ц. 15.09.2022 звернувся до МОН України та Поліського національного університету з адвокатськими запитами, в яких просив повідомити чи надавало Міністерство освіти і науки України згоду (дозвіл) Поліському національному університетові на передачу університетом ОСОБА_1 та її ОСОБА_5 у приватну власність в порядку приватизації квартиру АДРЕСА_1 . МОН України у відповідь послалося на ст. 80 ЗУ ''Про освіту” та Указ Президента України №451/95, та що не надавало згоду Університету на передачу позивачці вказаної квартири АДРЕСА_3 у власність, оскільки це суперечить законодавству.
5.18. Оскільки квартира АДРЕСА_3 належить до державної форми власності, вона не використовується для освітнього процесу і право на неї зареєстровано за відповідачем, то передача її позивачці у приватну власність має відбуватися в порядку приватизації.
5.19. Об'єднана палата КЦС Верховного Суду у справі № 296/8558/21 зробила правовий висновок, що відповідно до ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
5.20. Отже, прийняття відповідного рішення належить виключно до компетенції відповідача та від дій позивача не залежить. У цьому випадку порушення прав позивача відбувається у формі відмови та бездіяльності відповідача у здійсненні особою права на приватизацію житлового приміщення.
5.21. Відмова від виконання договірного зобов'язання відповідачем з передачі позивачу у власність квартири АДРЕСА_3 підтверджується і його зверненням до суду з позовом про виселення її з членами сім'ї з квартири.
5.22. Суд враховує, що 15.03.2023 позивач звернулась до відповідача з вимогою про його звернення до МОН України з клопотанням про надання згоди на передачу їй квартири АДРЕСА_3 у приватну власність, як передбачено ч. 2 ст. 70 ЗУ ''Про вищу освіту”.
5.23. Листом від 21.03.2023 № 373/01-17 відповідач послався на відсутність у нього договірного зобов'язання звертатися до МОН України та відсутність такого обов'язку у законодавстві України і зазначив, що вимога позивачки безпідставна.
5.24. Верховний Суд у постанові від 25.10.2018 у справі № 522/21927/15-ц за позовом фізичних осіб до Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова про визнання права та зобов'язання не чинити перешкод у приватизації квартири погодився із висновками суду апеляційної інстанції, який установив, що майно, закріплене за вищим навчальним закладом, не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників вищого навчального закладу та вищого колегіального органу самоврядування вищого навчального закладу, у зв'язку з чим обґрунтовано виснував про відсутність правових підстав для зобов'язання ОНУ ім. І.І. Мечникова надати згоду на приватизацію площі, яку займають позивачі, та надання необхідної документації для проведення приватизації. Крім того, Міністерство освіти і науки України є засновником ОНУ ім. І.І. Мечникова, яке не було залучене до участі у справі, предметом якої є розпорядження майном, яке без згоди засновника не підлягає передачі у власність юридичним і фізичним особам. Отже, для набуття у власність квартири від університету необхідна згода МОН України, яка може бути надана лише за зверненням самого університету, як підпорядкованого Міністерству закладу освіти, а не за зверненням фізичної особи, якій така квартира має бути передана у власність.
5.25. Суд вважає доведеним, що відповідач безпідставно не визнає право позивача на приватизацію нею квартири АДРЕСА_3 , яке виникло з умов договору найму від 21.11.2007, порушує її права, відмовляючись звернутися до свого засновника - МОН України з клопотанням про надання йому згоди на передачу ОСОБА_1 квартири у власність, як передбачено вказаним договором найму від 21.11.2007.
5.26. Натомість, МОН України не відмовляло позивачу у передачі відповідачем у власність квартири АДРЕСА_3 , однак у своїх відповідях посилалося на різні нормативні акти, які на думку позивачки не підлягають застосуванню до її з відповідачем правовідносин.
5.27. Оскільки судами було відмовлено відповідачу у виселенні ОСОБА_1 з квартири, у нього продовжує існувати договірне зобов'язання з передачі ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 у власність, тому у останньої існує право на отримання даної квартири.
5.28. Отже, з урахуванням приписів вищевказаних норм права, ОСОБА_1 вправі просити суд про захист її порушених прав у максимально ефективний спосіб, навіть якщо такий спосіб не передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України.
5.29. За таких обставин, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. За правилами частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останньою та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 147,20 гривень.
Керуючись статтями 19, 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. Позов ОСОБА_1 , задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
3. Зобов'язати Поліський національний університет звернутися з письмовим клопотанням до Міністерства освіти і науки України про надання університету згоди на передачу ОСОБА_1 в порядку приватизації у власність квартири АДРЕСА_1 і після отримання відповіді від Міністерства освіти і науки України внести на розгляд вищого колегіального органу самоврядування - конференції трудового колективу Поліського національного університету питання про надання згоди на передачу ОСОБА_1 в порядку приватизації у власність квартири АДРЕСА_1 .
4. Стягнути з Поліського національного університету на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
ОСОБА_1 ,
зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_4
РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач:
Поліський національний університет
адреса місцезнаходження:
м. Житомир, Бульвар Старий, 7
ЄДРПОУ 00493681
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору:
Міністерство освіти і науки України
адреса місцезнаходження:
01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10
ЄДРПОУ 38621185
Суддя Олена РОЖКОВА