справа № 824/155/23
провадження № 22-ск/824/10/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
09 липня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суду:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою відповідача DIAKONT s.r.l., поданою представником - адвокатом Копусем Андрієм Анатолійовичем, про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у складі голови складу - Інни Ємельянової, арбітрів - Олени Перепелинської, Тетяни Захарченко, яке було ухвалене 01 вересня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна), правонаступником якого є акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна), до DIAKONT s.r.l. (Італія) про стягнення 2 298 698,40 євро попередньої оплати за непоставлену продукцію та 27 137,93 євро на відшкодування витрат з арбітражного збору, а разом 2 325 836,33 євро (два мільйони триста двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять шість євро і 33 євроценти), -
У грудні 2023 року представник відповідача DIAKONT s.r.l. - адвокат Копусь Андрій Анатолійович звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, у якій просив суд:
- скасувати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 вересня 2023 року у справі №152/2022 за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) до компанії DIAKONT s.r.l. (Італія) про повернення попередньої оплати за непоставлену продукцію за Контрактом від 14 серпня 2020 року №53-129-01-20-02155;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Заява обґрунтована тим, що 01 вересня 2023 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України прийняв рішення у справі №152/2022, відповідно до якого задовольнив позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) до компанії DIAKONT s.r.l. (Італія) про стягнення 2 298 698,40 євро попередньої оплати за непоставлену продукцію за Контрактом від 14 серпня 2020 року №53-129-01-20-02155 та, крім того, 27 137,93 євро на відшкодування витрат з арбітражного збору, що разом становить 2 325 836, 33 євро.
Заявник вважає, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України та підлягає скасуванню з підстав, визначних п.п. «б», п. 2 ч. 2 ст. 459 ЦПК України та ст. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Арбітражним судом не було взято до уваги та не враховано положення Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» та «Вимоги до проведення модифікацій ядерних установок та порядку оцінки їх безпеки», затверджені наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 10 січня 2005 року №4, які встановлюють, що відповідальним за дотримання процедури узгодження з Держатомрегулювання України технічної документації, пов'язаної з проведенням модифікації модернізації) ядерної установки, а також достовірність інформації, що надається до Держатомрегулювання України, є саме позивач, як експлуатуюча організація.
Поза увагою арбітражного суду лишився той факт, що позивач узгодив без зауважень всі без виключення проекти технічних документів (які в подальшому направляв в ДІЯРУ), що були розроблені та надані йому на узгодження відповідачем. Зазначене беззаперечно свідчить, що відповідач, як постачальник, в повному обсязі та належним чином виконував свої зобов'язання в частині розробки та узгодження з покупцем технічної документації на продукцію.
Фактично Арбітражний суд, не застосувавши положення вищезазначених норм матеріального права України в сфері ядерної безпеки, звільнив від відповідальності позивача, як експлуатуючу організацію, за неналежне виконання останнім своїх обов'язків прямо встановлених законодавством.
Також, рішення Арбітражного суду також суперечить публічному порядку України у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, прав та обов'язків суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, а також відповідальності за порушення ними валютного законодавства.
Вважає, що позивач звернувшись до МКАС при ТПП до закінчення встановленого Контрактом строку повернення авансового платежу, намагався уникнути відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів.
Позивач був поінформованим, що виконати поставку продукції за Контрактом у визначені строки є неможливим, через обставини, що не залежали від волі відповідача та в певній мірі були наслідком неналежного виконання позивачем своїх обов'язків, щодо узгодження технічної документації.
Також, позивач мав всі правові підстави для звернення з відповідним запитом до уповноваженого органу та отримання висновку про продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту товарів, в тому числі за фактом підписання додаткової угоди №4 до Контракту. Однак, не вжив необхідних заходів направлених на запобігання порушення вимог валютного законодавства. Разом з тим, щоб уникнути фінансової відповідальності, звернувся з відповідним формальним позовом до МКАС при ТПП України і при цьому продовжував виконувати укладений між сторонами Контракт.
Таким чином, Арбітражний суд при вирішені спору прийняв безпідставне рішення, яке суперечить встановленому публічному порядку України стосовно відповідальності резидентів за порушення граничних строків завершення валютних операцій з імпорту товарів та, відповідно, стягнення в установленому законом порядку з резидентів відповідної пені.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року витребувано з Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України матеріали арбітражної справи №152/2022 за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна), до DIAKONT s.r.l. (Італія) про стягнення суми.
07 березня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду з Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України надійшли матеріали арбітражної справи №152/2022 за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна), до DIAKONT s.r.l. (Італія) про стягнення суми.
08 березня 2024 року представник акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» - Дорошенко О.М. подав заперечення на заяву про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, у яких просив відмовити у задоволенні заяви відповідача.
Вказав, що правовою підставою для розгляду справи у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України є розділ XIII контракту №53-129-01-20-02155, укладеного сторонами 14 серпня 2020 року, який передбачає, що усі неврегульовані за Контрактом спори передаються заінтересованою Стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України.
Арбітражний розгляд справи здійснювався відповідно до Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України №25(6) від 27 липня 2017 року, із змінами, внесеними Рішенням Президії Торгово-промислової палати України №2 (2) від 17 вересня 2020 року та №9 (3.2) від 01 липня 2022 року.
Даний Контракт був укладений між сторонами справи за наслідком проведення відкритих торгів (UA-2020-04-17-002968-с), і як наслідок відповідач підписавши даний Контракт взяв на себе зобов'язання неухильно дотримуватись його умов.
Отже умовами Контракту, передбачений обов'язок добровільного і обов'язкового виконання Рішення МКАС, у разі його ухвалення, безпосередньо сторонами Контракту
Однак, Відповідач знехтував даними зобов'язанням та на теперішній час ще не виконав Рішення МКАС, що є грубим порушенням взятих на себе зобов'язань.
Позивач вважає, що заява Відповідача є необґрунтованою та такою, що не відповідає реальними обставинам справи (безпідставною), та має на меті затягування виконання законного Рішення МКАС, яке було прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства України та міжнародного права.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року за заявою директора філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Дорошенка Олега Миколайовича, залучено до участі у справі акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» як правонаступника позивача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ».
У судовому засіданні представник DIAKONT s.r.l. - адвокат Хомич Оксана Мирославівна вимоги заяви підтримала та просила скасувати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 вересня 2023 року у справі №152/2022.
У судовому засіданні представники акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» - Жамбровський Михайло Сергійович та Найденко Іван Олександрович заперечили проти задоволення заяви.
Вивчивши доводи заяви, заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьої цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому розділом VIII ЦПК України.
Судом встановлено, що 14 вересня 2020 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» як покупцем та компанією DIAKONT s.r.l. як постачальником укладено контракт №53-129-01-2002155, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у контракті поставити комплект обладнання для модернізації кранів мостових кругової дії власного виробництва для потреб ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, прийняти і оплатити продукцію. Сума Контракту становить 11 493 492,00 євро.
Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди від 14 січня 2022 року №3 до Контракту, з урахуванням попередньої оплати у сумі 2 298 698,40 євро, яка була сплачена покупцем в повному обсязі 03 листопада 2021 року, Сторони визначили строк поставки продукції за Специфікацією № 1 до Контракту - до 01 серпня 2022 року.
Позивач зазначив, що станом 05 вересня 2022 року Продукція за Специфікацією №1 поставлена не була.
Відповідно до пунктів 7.2.3 та 11.10 Контракту у разі порушення постачальником свого зобов'язання з поставки продукції, покупець має право вимагати від постачальника повернення сплаченої попередньої оплати. У цьому випадку постачальник зобов'язаний повернути покупцю отриману попередню оплату за цим договором протягом п'яти робочих днів після отримання відповідного повідомлення засобами державного підприємства спецзв'язку або поштового зв'язку.
Відповідач станом на 05 вересня 2022 року вимогу позивача про повернення авансового платежу не виконав, тому позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
01 вересня 2023 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України прийняв рішення у справі №152/2022, відповідно до якого задовольнив позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) до компанії DIAKONT s.r.l. (Італія) про стягнення 2 298 698,40 євро попередньої оплати за непоставлену продукцію за Контрактом від 14 серпня 2020 року №53-129-01-20-02155 та, крім того, 27 137,93 євро на відшкодування витрат з арбітражного збору, а разом 2 325 836, 33 євро.
Вказане рішення оспорено компанією DIAKONT s.r.l., у порядку, передбаченому розділом VIII ЦПК України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачені частиною 2 статті 459 ЦПК України. Так, рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:
1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або
б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або
2) суд визначить, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Аналогічні підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачені також статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Тлумачення статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.
Державні суди і міжнародний комерційний арбітраж як юрисдикційні форми захисту цивільних прав є незалежними один від одного. Передумовою цього є визнання обов'язковості арбітражної угоди (стаття 3 Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, стаття 5 Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, статті 7 і 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункт 6 частини першої статті 257 ЦПК України).
Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні врегульовані, крім іншого, Нью-Йоркською Конвенцією, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року.
Відповідно до статті ІІІ Нью-Йоркської конвенції кожна держава, яка є її учасницею, визнає арбітражні рішення обов'язковими і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, на якій запитується визнання та приведення до виконання цих рішень, на умовах, передбачених цією Конвенцією.
Також відповідні правовідносини регулюються в Україні й Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року, яка має статус ратифікованої Україною з 25 січня 1963 року (далі - Європейська конвенція).
Водночас арбітражний розгляд справи як інститут приватного вирішення спору не виключає взаємодії із державними судами. Згідно із законодавством України державні суди виконують щодо міжнародного комерційного арбітражу дві функції: функцію сприяння і функцію контролю. Остання передбачає, у тому числі перевірку законності арбітражного рішення, що здійснюється під час розгляду заяви про скасування арбітражного рішення або про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення.
Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.
При цьому, згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.
Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
Положення п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» №12 від 24 грудня 1999 року містять роз'яснення, згідно з яким: під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
Усталеною судовою практикою також передбачено, що застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, так само як підстава для скасування рішення МКАС є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього.
Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від рішень міжнародного комерційного арбітражу, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.
Скасування рішення МКАС чи відмова у паданні дозволу на виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти, що є неприпустимим.
Суд погоджується з позицією позивача, що рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 01 вересня 2023 року по справі №152/2022 не суперечить публічному порядку України, оскільки ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту. Спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін, зміст договору не свідчить про наявність факту застосування норми права, яка порушує публічний порядок. Арбітражне рішення не впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна та не заподіє шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна.
Посилання відповідача на використання позивачем третейського застереження з метою уникнення відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, є припущенням, яке не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Під час розгляду справ про оспорення рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не може здійснювати перегляд рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі №824/66/21 від 02 вересня 2021 року.
Крім того, суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування МКАС норм матеріального права при вирішенні спору та переглядати спір по суті, про що просить заявник (позиція Верховного Суду від 10 січня 2019 року по справі №796/134/2018).
Враховуючи викладене, обставини на які посилається заявник, як на підставу для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 01 вересня 2023 року по справі №152/2022, на думку суду, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Суд вважає, що компанія DIAKONT s.r.l., не підтвердила існування визначених статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 459 ЦПК України підстав для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
А відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви DIAKONT s.r.l. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 вересня 2023 року по справі №152/2022.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом заяви не відшкодовуються, а покладаються на заявника.
Керуючись Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. ст. 457, 459, 460 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Заяву відповідача DIAKONT s.r.l., подану представником - адвокатом Копусем Андрієм Анатолійовичем, про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у складі голови складу - Інни Ємельянової, арбітрів - Олени Перепелинської, Тетяни Захарченко, яке було ухвалене 01 вересня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна), правонаступником якого є акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна), до DIAKONT s.r.l. (Італія) про стягнення 2 298 698,40 євро попередньої оплати за непоставлену продукцію та 27 137,93 євро на відшкодування витрат з арбітражного збору, а разом 2 325 836,33 євро (два мільйони триста двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять шість євро і 33 євроценти) - залишити без задоволення.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 10 липня 2024 року
Суддя: Р.В. Березовенко