Справа № 551/1260/23 Номер провадження 11-кп/814/1344/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 травня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського
апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Шишацького районного суду Полтавської області від 22 січня 2024 року відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясинувата Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, має на утриманні доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , невійськовозобов'язаного, особу з інвалідністю ІІ групи, раніше несудимого,
Цим вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152 КК України і призначено йому покарання за: ч.4 ст.152 КК України у виді 10 років позбавлення волі; за ч.6 ст.152 КК України у виді 15 років позбавлення волі.На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі.
Згідно вироку суду, 08 липня 2023 року, близько 19 години, ОСОБА_9 перебуваючи разом з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неподалік альтанки, яка знаходиться поблизу току та бані, що по АДРЕСА_2 , маючи на меті задоволення статевої пристрасті, протиправно, усвідомлюючи власні дії та їх суспільно - небезпечний характер, ігноруючи загальноприйняті норми моралі й поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_10 , користуючись її безпорадним станом, а саме відсутністю специфічного життєвого досвіду ( зокрема, в інтимних питаннях ), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв'язку з чим остання не могла йому чинити реальний опір у ході реалізації злочинного наміру, пов'язанного з проникненням у тіло малолітньої потерпілої, незалежно від її добровільної згоди, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, діючи умисно, протиправно, самостійно, вчинив сексуальне насильство, а саме вступив з малолітньою потерпілою ОСОБА_10 , яка не досягла чотирнадцятирічного віку, в статеві зносини, пов'язані з вагінальним проникненням у її тіло з використанням своїх геніталій, внаслідок чого вчинив її згвалтування.
Окрім цього, 18 липня 2023 року, близько 20 години ОСОБА_9 , перебуваючи разом з малолітньою потерпілою ОСОБА_10 в салоні автомобіля марки « ВАЗ 21043 », реєстраційний номер НОМЕР_1 , користувачем якого являється, неподалік АДРЕСА_2 , діючи повторно, з аналогічною метою, умисно, протиправно, самостійно, вчинив сексуальне насильство, а саме вступив із малолітньою ОСОБА_10 , яка не досягла чотирнадцятирічного віку, в статеві зносини, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло останньої з використанням своїх геніталій, внаслідок чого вчинив її згвалтування.
Вказаними діями ОСОБА_9 порушив права малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , яка набула фрагментарні, поверхневі уявлення щодо сексуальної тематики, зважаючи на відсутність у неї відповідного досвіду, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь - яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується законом, та ст. 10 Закону України « Про охорону дитинства », відповідно до якої кожній дитині гарантується право на свободу особисту недоторканість та захист гідності.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить вирок суду відносно ОСОБА_9 змінити, пом'якшивши призначене судом покарання та застосувати до обвинуваченого ст.69 КК та визначити покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільнити від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК
Зазначає, що обвинувачений ніколи не заперечував своєї вини, від слідства не переховувався, активно сприяв розкриттю злочину, намагався частково відшкодувати моральну шкоду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.6 ст.152 КК України, ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені у судовому засіданні та отримали належну оцінку, є правильним і ніким із учасників провадження не оспорюється. Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону.
Торкаючись виду та розміру призначеного судом покарання ОСОБА_9 за вчинене кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і не суперечить приписам ст. 50 КК України.
Всупереч доводів сторони захисту, покарання ОСОБА_9 призначене у відповідності до ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винного, наявність обставин що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, що його обтяжують.
Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_9 допустив статеві зносини з особою, яка завідомо для обвинуваченого не досягла 14-річного віку.
Таким чином, на переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, за ч.6 ст. 152 КК, є справедливим, достатнім і необхідним у даному випадку для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, не є надмірно суворим, а тому підстав для зміни вироку та пом'якшення призначеного покарання, про що поставлено питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність порушень при розгляді кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які були підставою для безумовного скасування всього вироку не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Шишацького районного суду Полтавської області від 22 січня 2024 року відносно ОСОБА_9 - без змін.
ухвала суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4