Справа № 524/6282/23 Номер провадження 33/814/281/24Головуючий у 1-й інстанції Пальчик О. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
08 липня 2024 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Старчик Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 24 жовтня 2023 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, який
27 вересня 2022 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП із призначенням йому штрафу в розмірі 3 400 гривень,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.5 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40 800 гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто із ОСОБА_1 536 гривень 80 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 серпня 2023 року о 23 годині 23 хвилини по вул. лікаря О. Богаєвського, 37 у м. Кременчук Полтавської обл. у порушення вимог ст.15 Закону України «Про дорожній рух», будучи 27 вересня 2022 року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, повторно протягом року керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 24 жовтня 2023 року та закрити провадження у справі щодо нього у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції: безпідставно не повернуто поліції направлені нею матеріали, які містили недоліки, для їх належного оформлення; не враховано те, що він раніше вже отримував посвідчення водія та на момент розгляду справи був позбавлений права керувати транспортними засобами, а тому за обставин цієї справи до нього не підлягало застосуванню стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке є не додатковим, а основним.
ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце, дату, час апеляційного розгляду та неодноразово до суду не з'явився, клопотань про відкладення судового засідання апеляційної інстанції не заявляв, про причини неявки не повідомляв.
Апеляційний суд перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За ч.2 ст.126 КУпАП настає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частиною ж 5 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч.ч.2-4 ст.126 КУпАП.
Висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №394317 27 серпня 2023 року о 23 годині 23 хвилини ОСОБА_1 по вул. лікаря О. Богаєвського, 37 у м. Кременчук Полтавської обл., у порушення вимог ст.15 Закону України «Про дорожній рух», будучи 27 вересня 2022 року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, повторно протягом року керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом (а.с.1).
Як убачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 , за встановлених у протоколі місця, дати й часу в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджено самим ОСОБА_1 в судовому засіданні першої інстанції.
Підтверджено ОСОБА_1 в апеляційній скарзі й те, що він на момент виконання функцій водія не мав права керування зазначеним вище транспортним засобом.
Разом з тим, доводи апелянта про безпідставне застосування місцевим судом до нього стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами з посиланням на те, що він на момент розгляду справи вже був позбавлений цього права є неспроможними.
Так, згідно з даними довідки ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП від 28 серпня 2023 року встановлено те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, яке вилучене та зберігається в ТСЦ МВС на виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчук від 17 жовтня 2019 року (справа №524/4411/19), за якою його було позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Посвідчення водія, в тому числі станом на момент вчинення адміністративного правопорушення 27 серпня 2023 року, не було повернуто ОСОБА_1 , оскільки ним не складено теоретичний і практичний іспити. (а.с.4).
За постановою БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області серії ЕАР №5949365 ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а саме за те, що він 27 вересня 2022 року о 22 годині 07 хвилин по вул. Вадима Пугачова, 18 у м. Кременчук Полтавської обл. керував автомобілем «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати цим транспортним засобом, що підтверджується копією цієї постанови та довідки ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП від 28 серпня 2023 року (а.с.3-4).
Тобто вчинене ОСОБА_1 27 серпня 2023 року приблизно о 23 годині 23 хвилини порушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП - керування автомобілем «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 , без наявності права керувати таким транспортним засобом, у межах справи, що є предметом апеляційного розгляду, було повторним протягом року, у зв'язку з чим такі дії ОСОБА_1 охоплюються диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП і були правильно кваліфіковані місцевим судом за цим законом.
За таких обставин, підстави для закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення є відсутніми.
Санкцією ч.5 ст.126 КУпАП передбачено стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Аналіз наведеної вище законодавчої конструкції свідчить про те, що перелік трьох видів стягнень за вчинення цього адміністративного правопорушення, має єднальний (кон'юнктивний) характер. Тобто санкція ч.5 ст.126 КУпАП не містить альтернативних стягнень, натомість підлягає застосуванню лише шляхом накладення штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом із оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого вилучення. І щодо такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами не передбачено альтернативи (з таким чи без такого), на відміну від оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно з вимогами п.2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
При цьому, відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п.20).
Правова природа стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті глави 10 КУпАП, і полягає в забороні керувати транспортними засобами.
Окрім того, в приписах ст.30 КУпАП також не встановлено обмежень щодо призначення стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами або були позбавлені цього права.
Навпаки, в силу ч.3 ст.30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ч.1 ст.24 КУпАП. У контексті цього питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Унаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею ПДР України в майбутньому, а також із метою дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпеку дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди в такому випаду є значно вищою, через це попереджувальна мета стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стянення.
На необхідність застосування судами такого підходу орієнтувала й об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в судовому рішенні (постанові) від 04 вересня 2023 року (справа 702/301/20), яке хоча й ухвалене за правилами кримінального судочинства, але з огляду на схожість логіки правозастосування та юридичних висновків є релевантним для врахування у справі щодо ОСОБА_1 . Таку правову позицію було ухвалено з метою забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності та єдності судової практики шляхом аналізу двох протилежних позицій колегій суддів касаційного суду щодо можливості застосування до особи, в якої відсутнє посвідчення водія, позбавлення права керувати транспортними засобами, та об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що суд може застосувати позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Отже, виходячи із аналізу наведених вище положень закону та практики касаційного суду, суд накладає на особу, яка керувала транспортним засобом, за ч.5 ст.126 КУпАП стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Ураховуючи викладене вище, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 гривень (2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. При цьому, альтернативне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу місцевий суд не застосовував.
Призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення, яке є мінімальним і найменш суворим, відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, законне, справедливе, необхідне й достатнє для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та сприятиме меті адміністративного стягнення.
Окрім того, позбавлені підстав і твердження апелянта про те, що місцевим судом безпідставно не повернуто поліції направлені нею матеріали, які містили недоліки, для їх належного оформлення.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Керуючись саме цим принципом, законодавець визначив одним із завдань провадження у справі про адміністративні правопорушення вирішення її у точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП).
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого визначені в ст.256 КУпАП.
При цьому, ані положення Конституції України, ані законів України, у тому числі КУпАП, не передбачають право суду приймати рішення про направлення справи про адміністративне правопорушення на доопрацювання чи для належного оформлення за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, у ст.284 КУпАП визначено перелік постанов, які можуть бути винесені органом (посадовою особою) у справі про адміністративне правопорушення, а саме про:
1) накладення адміністративного стягнення;
2) застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП;
3) закриття справи.
Окрім того, законодавством України не визначена процедура дооформлення чи доопрацювання матеріалів, а також і підстави для цього.
Вирішення усіх питань, необхідних для розгляду справи, та усунення недоліків, які перешкоджають розгляду справи, відбувається на етапі підготовки справи до розгляду (ст.278 КУпАП).
Разом із тим, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» було зазначено про правильність повернення вмотивованими постановами судів протоколів про адміністративні правопорушення, складених неуповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст.256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення. Така сама позиція була висловлена й у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення».
З огляду на викладене вище, з урахуванням обставин конкретної справи може бути визнано обґрунтованим винесення суддею належним чином вмотивованої постанови про повернення для належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення лише у випадку, якщо він складений або неуповноваженою на те посадовою особою, або без додержання вимог ст.256 КУпАП, якою визначено зміст протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом із тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що протокол щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою - інспектором взводу №2 роти №3 БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП Демчуком А.Ю., та цей протокол не містить невідповідностей вимогам ст.256 КУпАП, які би свідчили про доцільність і необхідність його направлення для належного оформлення, а також унеможливлювали би належний розгляд справи. Не наведено конкретних підстав для цього й ОСОБА_1 .
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому її слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 24 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун