01 липня 2024 рокуСправа №160/1963/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
22.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року, з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення в період з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року; з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення в період з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. на місяць за періоди: з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року; з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, як особа, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувала у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної) комісії, тобто у відповідності до п. 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260. Зазначена винагорода позивачу не була виплачена, і з цього приводу 02.11.2023 р. представник позивача направив до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит щодо нарахування та виплати відповідачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. у зв'язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Від військової частини надійшла відповідь, оформлена листом від 29.11.2023 року, в якій зазначено, що позивачу буде виплачена додаткова винагорода, проте станом на 22.01.2024 року кошти позивачу так і не надійшли. Так, відповідачем не вжито заходів щодо добровільного нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, а тому позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування йому 100 000 грн додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за висновком ВЛК внаслідок тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, починаючи за періоди: з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року; з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року. За таких обставин, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 року позовну заяву залишено без руху, та запропоновано позивачу надати копії додатків до позовної заяви належної якості.
01.02.2024 представник позивача усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 року відкрито провадження у справі № 160/1963/24.
Розпорядженням в.о. керівника апарату від 03.04.2024 року №163д у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді за його поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 26.03.2024 року № 886/0/15-24 призначено повторний автоматичний розподіл справи №160/1963/24.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 року, справу передано на розгляд судді Сліпець Н.Є.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 прийнято до провадження справу №160/1963/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.02.2024 направлена за адресу місця знаходження Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідач станом на 01.07.2024 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією (поштове відправлення за номером 0600264632347, 060026264). Однак 02.05.2024 та 16.05.2024 до суду повернулися конверти із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 23.09.2022 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серія НОМЕР_2 від 19.11.2001.
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою командиром в/ч НОМЕР_1 №04/1846 від 15.07.2023, позивач 23.10.2022 одержав: Мінно-вибухову травму, осколкове поранення обличчя, акубаротравму, струс головного мозку. За обставин: під час виконання бойового завдання (службових обов'язків) в Донецькій області. В ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, захищаючи Батьківщину, в стані алкогольного сп'яніння не перебував. Підстава наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2022 року №913.
Позивач первинну медичну допомогу отримав 23.10.2022 року відповідно до форми 100.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № Е13418 перебував на стаціонарному лікуванні з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 17411 перебував на стаціонарному лікуванні з 03.11.2022 року по 23.12.2022 року.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 13994 перебував на стаціонарному лікуванні з 23.12.2022 року по 17.01.2023 року.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 24.01.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні з 17.01.2023 року по 24.01.2023 року.
Відповідно до виписки від 30.01.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №ІХ-230205/2862 перебував на стаціонарному лікуванні з 05.02.2023 року по 09.02.2023 року.
Відповідно до виписного епікризу із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 259 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.02.2023 року по 08.03.2023 року.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3681/23 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року.
07.04.2023 року отримав направлення на лікування № 482.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 7332 перебував на стаціонарному лікуванні з 12.04.2023 року по 10.05.2023 року.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5875 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.05.2023 року по 30.05.2023 року.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №10636 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.05.2023 року по 07.06.2023 року.
Відповідно до довідки ВЛК № 757 від 07.06.2023 року ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до відпускного квитка № 447 від 09.06.2023 року позивач перебував у відпустці за станом здоров'я з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року.
04.08.2023 року ОСОБА_1 отримав направлення № 998 на огляд військово-лікарську комісію, щодо придатності і для подальшого проходження військової служби.
31 серпня 2023 військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 було складено довідку за № 5533, відповідно до якої травма, поранення ОСОБА_1 , ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. (підтверджено довідкою про обставини травми, поранення №04/1846 від 15.07.2023 року)); На підставі статті 76-б графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ обмежено придатний до військової служби. Непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
У зв'язку із невиплатою додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. на місяць за період з 23.10.2022 року по 31.08.2023 року, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, як особа, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, представник позивача звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з заявою від 05.09.2023, в якій просив:
«1. Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в повному розмірі в період з 23.10.2022 року по 31.08.2023 року, щомісячну доплату у вигляді підвищеної додаткової винагороди, передбачену Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р, з урахуванням фактично виплачених сум.
2. Виготовити та направити довідку про нараховане та виплачене, грошове забезпечення ОСОБА_1 у період з 28.09.2022 року по теперішній час включно.
3. Надати витяги із наказів про вибуття(прибуття) у відпустку за станом здоров'я ОСОБА_1 .
4. Обґрунтовану відповідь щодо вжитих Вами заходів та інформацію (документи) надати у скорочений строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї заяви. Відповідь прошу надіслати мені за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» адвокату Мандрику В.В., а також продублювати відповідь на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 »
Проте, відповідач листом від 29.11.2023 за №4245, у відповідь на заяву повідомив представника, що відповідно до розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом МОУ від 07.06.2018 № 260 врегульовано виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану солдату ОСОБА_1 буде здійснено перерахунок за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на такому лікуванні та доплату недоотриманих військовослужбовцем коштів.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не виплатити додаткової винагороду виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць за період з 23.10.2022 року по 08.07.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацем 4 п.1 Постанови №168 (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до абзацу 4 п.1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Також, Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022 року) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.".
Як вбачається з матеріалів справи, згідно первинної медичної картки (форми 100) ОСОБА_1 отримав поранення та був евакуйований до ЛСБ м. Краматорськ 3 23.10.2022 року.
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою командиром в/ч НОМЕР_1 №04/1846 від 15.07.2023, позивач 23.10.2022 одержав: Мінно-вибухову травму, осколкове поранення обличчя, акубаротравму, струс головного мозку. За обставин: під час виконання бойового завдання (службових обов'язків) в Донецькій області. В ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, захищаючи Батьківщину, в стані алкогольного сп'яніння не перебував. Підстава наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2022 року №913.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , після отримання поранення перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у період з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року, з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року, з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року, з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року, з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року, з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, ці обставини підтверджуються виписками із медичної картки стаціонарного хворого.
Так, згідно довідки військово-лікарської комісії №757 від 07.06.2023 року потребував відпустки на 30 днів за станом здоров'я та відповідно перебував у відпустці з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року за станом здоров'я, ці обставини встановлені судом під час розгляду справи та підтверджуються письмовими доказами наявними в матеріалах справи.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року, з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року, з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року, з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року, з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року, з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, також потребував та перебував у відпустці за станом здоров'я відповідно до довідки Військово-лікарської комісії №757 протягом 30 днів у період з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року.
Суд зазначає, що обидві вищевказані умови дотримані та підтверджуються вищевказаними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також наявними в матеріалах справи копією первинної медичної картки.
Відтак, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та час перебування у відпустці для лікування після поранення важкого ступеня за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Щодо виплати позивачу винагороди за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, суд зазначає наступне.
Згідно з абз.4 п.1 Постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно з п.2.1. Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Згідно з п.6.11. Положення, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
При цьому, форма та зміст згаданої довідки ВЛК встановлені додатком 4 до Положення. Встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено вказання у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми.
Підпунктом "в" п.20.3 Положення встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у "відпустці для лікування після тяжкого поранення". Водночас, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у "відпустці за станом здоров'я на визначену нею кількість календарних днів".
З наведеного слідує, що наявне протиріччя у юридичних формулюваннях між Постановою №168, яка передбачає "відпустку для лікування після тяжкого поранення" за висновком ВЛК та Положенням, яке передбачає можливість ВЛК виключно визначити потребу у відпустці лише "за станом здоров'я".
В той же час, потреба у лікуванні під час відпустки встановлюється лікувальним закладом, в якому проходило стаціонарне лікування.
Так, всі надані позивачем виписки щодо лікування у період з жовтня 2022 по червень 2023 року містять розділ щодо лікувальних рекомендації, в якому перераховано конкретні види лікування, необхідні для застосування після закінчення стаціонарного лікування, а тому суд доходить висновку, що всі надані за станом здоров'я відпустки фактично були відпустками для лікування, оскільки рекомендації щодо лікування передбачалися після кожної виписки з медичних закладів, які передували таким відпусткам.
Окрім того, варто звернути увагу, що відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-XII, у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.
Таким чином, Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили відносно як Постанови №168, так і Положення, містить формулювання "відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії", в той час як ВЛК формально позбавлена права виносити постанови про потребу військовослужбовця саме у такій відпустці.
Закон №2011-ХІІ, Постанова №168 та Положення містять різні юридичні формулювання одного й того самого терміну - відпустки за станом здоров'я для лікування поза умовами стаціонару, а всі заперечення відповідача зводяться виключно до формалізованого підходу у визначенні зазначених понять.
Крім цього, суд звертає увагу, що згідно п.9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Тобто, у вищенаведеному випадку законодавство ототожнює поняття "відпустка для лікування у зв'язку з хворобою" та "відпустка за станом здоров'я". Також слід вказати, що Постанова № 168 за своєю правовою природою не є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові відносини у сфері охорони здоров'я, оскільки предметом правового регулювання даної постанови є фінансове забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій осіб. А тому вжите у Постанові № 168 формулювання "відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії" має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров'я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає.
Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - "відпустка за станом здоров'я", передбачена Положенням, є тотожним за своїм юридичним змістом "відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії", передбаченій Постановою №168.
Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров'я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абз.4 п.1 Постанови №168.
Крім викладеного, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка військово лікарської комісії від 31.08.2023 за №5533, згідно якої за ступенем тяжкості, травма позивача визначена як "поранення важкого ступеню".
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 10000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди: з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року; з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди: з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року; з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить до висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що позивач у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» має пільгу щодо сплати судового збору та за подання позовної заяви судовий збір не сплачував, підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді у період з 03.06.2024 року по 28.06.2024 року у відпустці, текст рішення суду складений першого робочого дня - 01.07.2024 року.
Керуючись ст. ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (63222, Харківська область, Нововодолазький р-н, с. Васильківське, РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 10000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди: з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року; з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди: з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року; з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець