01 липня 2024 рокуСправа №160/10037/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 що полягає в не оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаному ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати в порядку, передбаченому чинним законодавством, відстрочку від призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11 березня 2024 року Позивач втретє звернувся до Відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в якій вкотре наголосив, що він має право на надання відстрочки від призову та зазначив, що в його випадку відсутні інші особи, що можуть доглядати його тітку та зазначив про те, що в зазначеному абзаці Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено, що такий догляд тільки за членами родини першої спорідненості. Крім того, позивачем в даній заяві було зазначено про те, що він раніше надавав роз'яснення Міністерства юстиції, про те, що останні не видають довідок, що в особи відсутні інші особи, що можуть їх доглядати. До даної заяви Позивачем було долучено копію акту проведення обстеження сім'ї №358 від 29 листопада 2023 року та копію довідки про отримання допомоги від 07.03.2024 №874. Проте відповідач в своєму листі від 14.03.2024 року № В-1274 повідомив позивача, що в нього відсутні законні підстави щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до норм статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вважає, що дії відповідача, які полягає у ненаданні йому відстрочки є протиправними, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 13.05.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
16.05.2024 відповідачем електронною поштою до суду подано відзив на позовну заяву, в яких представник заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявами про надання відстрочки від призову на військову службу. 11 березня 2024 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про отримання звільнення від призову на військову службу згідно абзацу 11, однак вважають, що було допущено описку, та роблячи висновок із тексту заяви мається на увазі абзац 12 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії заклад) охорони здоров'я потребує постійною догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Однак до заяви не надано повного пакету підтверджуючих документів. Оскільки у своїх заявах військовозобов'язаний ОСОБА_1 вказує, що при необхідності надати інші необхідні документи, однак після отримання відповіді про необхідність надати документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 так і не звернувся.
20.05.2024 представником позивача засобами електронного зв'язку через підсистему “Електронний суд” до суду подано відповідь відзив в якій представник заперечує проти відзиву на позовну заяву та зазначає, що в усіх своїх заявах позивач зазначав підставу для надання йому відстрочки від привозу під час мобілізації - здійснення догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду. Вважає, що вимога відповідача про надання довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012р. №577, із зазначенням потреби особи у постійному догляді, а також підтвердження факту відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, є незаконною. Позивач підтвердив факт наявності у громадянки ОСОБА_2 інвалідності III групи, яка надана їй безстроково в 1982 році, та надав відповідачу підтверджуючий документ, а саме копію довідки серії Д-70 №697372 про встановлення інвалідності ОСОБА_2 . Також позивачем було надано відповідачу Акт проведення обстеження сім'ї від 29.11.2023 року №358, який підтверджує той факт, що позивач проживає разом із громадянкою ОСОБА_2 , якій надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та довідку про отримання допомоги від 07.03.2024 року. Тобто, позивачем було надано відповідачу повний пакет документів, який підтверджує наявність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, проте відповідачем протиправно було відмовлено позивачу.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви було додано: копія паспорту ОСОБА_1 ; копія витягу №12/14-2185 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 27.12.2023 року; копія паспорту та коду матері заявника на ім'я ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження матері заявника ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ; копія паспорта рідної тітки ОСОБА_2 ; копія довідки від 28.11.2023 №1213-5003052321 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія довідки серії Д-70 №697372 про встановлення інвалідності ОСОБА_2 .
Листом від 23.02.2024 року № В-951 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до абзацу 10 частини першої статті 24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду. На підставі вищенаведеного та з огляду на те, що член родини позивача ОСОБА_2 за ступенем родинних зв'язків не відповідає вищезазначеним, не передбачається законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до норм статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
07 березня 2024 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою
про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
В цій заяві позивач просив надати йому відстрочку від призову відповідно до абзацу 11 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що не підлягають призову під час мобілізації військовозобов'язані: опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Відповідач за результатами розгляду заяви в своєму листі від 07.03.2024 року № 1-1178 повідомив, що відповідно до норм абзаців 10 та 11 частини першої статті 24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відносно військовозобов'язаного, який має право на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, розглядаються лише окремі категорії членів родини, а саме - дружина (чоловік), батьки свої чи дружини та діти. Приймаючи до уваги те, що член родини позивача - ОСОБА_2 за ступенем родинних зв'язків не відповідає вищезазначеним вимогам, не передбачається законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до норм статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
11 березня 2024 року позивач втретє звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в якій вкотре наголосив що він має право на надання відстрочки від призову та зазначив, що в його випадку відсутні інші особи, що можуть доглядати його тітку та зазначив про те, що в зазначеному абзаці Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено, що такий догляд тільки за членами родини першої спорідненості. До цієї заяви позивачем було долучено копію акту проведення обстеження сім'ї №358 від 29 листопада 2023 року та копію довідки про отримання допомоги від 07.03.2024 №874. Також Позивачем було зазначено що, при необхідності ним буде надано відповідачу всі інші необхідні документи.
Проте, відповідач в своєму листі від 14.03.2024 року № В-1274 повідомив позивача що в зв'язку з ненаданням довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012р. №577, із зазначенням потреби особи у постійному догляді, а також підтвердження факту відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, відсутні законні підстави щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до норм статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не погоджуючись з діями відповідача щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Статте. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває на момент розгляду справи.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Пунктом 11 ст. 38 Закону № 2232-XII визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановленні статтею 22 Закону № 3543-XII.
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому, статтею 23 Закону №3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з абзацом 12 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
З 05.01.2023 року механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Відповідно до пункту 2 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з підпункту 8 пункту 1 "Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (додаток 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів") призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З урахуванням зазначеного, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2024 ОСОБА_1 , звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову за мобілізацією у зв'язку з тим, що він є зайнятий постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а саме тіткою ОСОБА_2 . До заяви було додано копії акту проведення обстеження сім'ї №358 від 29 листопада 2023 року, довідка про отримання допомоги від 07.03.2024. Крім того, позивач 21.02.2024 та 07.03.2024 року звертався із заявами про надання відстрочки від призову до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до цих заяв були надані наступні документи: копія паспорту ОСОБА_1 , копія витягу №12/14-2185 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 27.12.2023 року, копія паспорту та коду матері заявника на ім'я ОСОБА_3 , копія свідоцтва про народження матері заявника ОСОБА_4 , копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , копія паспорта рідної тітки ОСОБА_2 , копія довідки від 28.11.2023 №1213-5003052321 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , копія свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія довідки серії Д-70 №697372 про встановлення інвалідності ОСОБА_2 , копія висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о від 27.11.2023 року, копію листа Міністерства юстиції України від 25.08.2023 №112984/19.3.2/11-23 «Щодо видачі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян».
Отже, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас, повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в тому числі щодо розгляду звернень про надання відстрочки від призову під час мобілізації, визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
Так, відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до положень пункту 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Приписами пункту 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, саме до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 належить оформлення для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, в особливий період і воєнний час.
З матеріалів справи вбачається, що листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2024 року № В-1274 повідомлено позивача, що за результатом розгляду його заяви відповідач дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 належного документального підтвердження права на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Фактично листом від 14.03.2024 року № В-1274 відповідач лише повідомив позивачу про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження права на відстрочку.
Відтак, суд вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.
При цьому суд враховує, що індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, рішення за наслідком розгляду цієї заяви не прийняв, а направив інформаційний лист від 14.03.2024.
При цьому, відповідачем не надано доказів того, що саме комісією з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідальні працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядалась заява позивача та за наслідком якої останнім встановлено відсутність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зазначає, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
З урахуванням вищевикладеного суд, вважає за необхідне визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у відмові в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Суд звертає увагу на те, що в даних спірних правовідносинах відповідач рішення у встановлений законодавчій спосіб про надання чи про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не приймав.
Отже, позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації задоволенню не підлягає, оскільки суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів та підстав для надання відстрочки від призову на час прийняття рішення уповноваженим органом.
Враховуючи обставини справи, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача від 11.03.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду заяви, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3569716063.1 від 06.04.2024.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді у період з 03.06.2024 року по 28.06.2024 року у відпустці, текст рішення суду складений першого робочого дня - 01.07.2024 року.
Керуючись ст.ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257, 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у відмові в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача від 11.03.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду заяви, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець