25 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/3747/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.
за участю представників сторін:
прокурор - Кадацька Д.М.,
позивача - Єфіменко А.В.,
відповідача - Борисенко Є.К., Ступак В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строитель" (вх.№90Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3747/23 (повний текст якого складено та підписано 12.12.2023 суддею Чистяковою І.О. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області (61098, Григорівське шосе, буд. 52, м. Харків, 61098) в інтересах держави, в особі Нововодолазької селищної ради (63202, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Донця Григорія, буд. 14, ідентифікаційний код 04397997)
до Приватного підприємства "Строитель" (63200, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Патріса Лумумби, буд. 1, ідентифікаційний код 30142413)
про зобов'язання повернути земельну ділянку,
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3747/23 позов задоволено повністю.
Зобов'язано Приватне підприємство "Строитель" (63200, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Патріса Лумумби, буд. 1, ідентифікаційний код 30142413) повернути Нововодолазькій селищній раді (63202, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Донця Григорія, буд. 14, ідентифікаційний код 04397997) земельну ділянку загальною площею 14,3 га, в тому числі під водою - 10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею, яка розташована на території Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області (станом на момент укладення договору - територія Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області) у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду відповідно до абзацу 5 пункту 3.4 Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2003, який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 04 лютого 2003 року за № 1, про що скласти акт прийому-передачі.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2 684,00 грн покладено на відповідача: Приватне підприємство "Строитель" (63200, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Патріса Лумумби, буд. 1, ідентифікаційний код 30142413).
Стягнуто з Приватного підприємства "Строитель" (63200, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Патріса Лумумби, буд. 1, ідентифікаційний код 30142413) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
ПП "Строитель" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3747/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Також апелянт звернувся з клопотанням про витребування доказів в порядку ч. 1 ст. 81 ГПК України, а саме просить витребувати від керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області:
- інформацію щодо джерела обізнаності керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області про порушення вимог земельного законодавства України із наведенням дати і часу надходження інформації про порушення;
- копію письмового наказу керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області або його першого заступника щодо призначення перевірки з метою встановлення порушення із наведенням конкретної службової особи, якою було проведено перевірку додержання і застосування законодавства;
- копію вимоги прокурора про витребування від певної юридичної особи копії договору оренди земельної водного фонду від 30.01.2003 з усіма додатками;
- копію вимоги прокурора про витребування від Нововодолазької селищної ради приєднаних до позовної заяви листів за підписом селищного голови Єсіна О.С. на адресу ПП “Строитель” від 17.10.2022, від 30.12.2022, від 07.01.2023 та від 01.05.2023.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позовну заяву подано прокурором Ільєнковим О.О. без додержання вимог ст.162 ГПК України щодо змісту позовної заяви, зокрема, не зазначено ідентифікаційний код Харківської обласної прокуратури, а також відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету Харківської окружної прокуратури Харківської області та позивача - Нововодолазької селищної ради, тому, на думку апелянта місцевий господарський суд відкрив провадження у справі з порушенням вимог ст.174 ГПК України, що позбавляє юридичної сили всі процесуальні документи, постановлені господарським судом у даній справі. Також апелянт зазначає про недоведеність прокурором підстав представництва інтересів держави в суді, а саме - в чому полягає порушення інтересів держави; про те, що прокурором із перевищенням владних повноважень вчинено діяння із загального нагляду за додержанням і застосуванням законів, тоді як права на загальний нагляд прокуратуру позбавлено згідно з Законом №1697-VІІ з 14.10.20214. Апелянт стверджує, що обставина щодо відмови Нововодолазької селищної ради від продовження дії договору оренди земельної ділянки, яку суд першої інстанції вважав встановленою, не знаходить підтвердження у матеріалах справи, оскільки належним і допустимим доказом зазначеної обставини може бути виключно рішення селищної ради, постановлене на пленарному засіданні; селищний голова Єсін О.С. у листі від 01.05.2023 повідомив, що Нововодолазькою селищною радою буде розглянуто питання про звернення до суду з позовом до ПП "Строитель", однак в подальшому рішення про відмову від звернення компетентного колегіального органу до суду з позовом до ПП "Строитель" і надання згоди на подання позову саме прокурором ухвалено селищним головою одноособово. Стосовно суті спору апелянт зазначає, що, на його думку, вимога про повернення орендованої відповідачем земельної ділянки є передчасною, оскільки в період дії воєнного стану в України договір оренди автоматично поновлено до 07.02.2024 без волевиявлення сторін в силу пп 1 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України; до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціальних законів, зокрема, Закону України "Про аквакультуру" та інших нормативних актів, які вказують на приналежність діяльності з риборозведення до галузі сільського господарства і на те, що на земельні ділянки під рибогосподарськими водними об'єктами поширюється правовий режим земель сільськогосподарського призначення - тому заявник скарги вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки орендована земельна ділянка належить до земель водного фонду, то договір оренди не підлягає автоматичному поновленню на підставі пп 1 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України. Також заявник скарги зазначає, що суд першої інстанції в порушення ст.2, п.4 ч.5 ст.13 ГПК України не надав відповідачу мінімально необхідного часу для подання відзиву на позовну заяву, а також відмовив у клопотанні про витребування доказів на підтвердження дотримання прокурором вимог наказу Генерального прокурора №398 від 21.08.2020 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу ПП "Строитель" (вх.№90Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3747/23 було залишено без руху.
Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Строитель" (вх.№90Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3747/23, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення вказаної ухвали, призначено справу до розгляду на "05" березня 2024 р. на 14:45 год., витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/3747/23 (які надійшли до Східного апеляційного господарського суду 31.01.2024).
31.01.2024 (у межах установленого судом строку) прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що наявність певних недоліків позовної заяви не може бути підставою для відмови в задоволенні позову; прокурором було надано Нововодолазькій селищній раді розумний строк для самостійного вжиття заходів судового захисту, однак відповідні заходи радою вжиті не були, тобто бездіяльність уповноваженого органу доведено. Стосовно посилань апелянта на автоматичну пролонгацію договору оренди прокурор вказує на те, що вона діяла лише до 19.11.2022 року, тобто до набрання чинності Законом України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», яким таку пролонгацію було скасовано, отже договір оренди від 30.01.2003, який припинив свою дію 30.01.2023, не міг бути автоматично пролонгований на 1 рік у зв'язку з відсутністю у законодавстві такої правової можливості.
02.02.2024 (у межах установленого судом строку) Нововодолазька селищна рада направила поштою відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку повернути земельну ділянку після закінчення строку договору оренди було порушено інтереси держави в особі селищної ради і що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом у даній справі. Нововодолазька селищна рада просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржуване рішення.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.03.2024 було оголошено перерву до 02.04.2024.
25.03.2024 прокурор надав письмові пояснення з окремого питання - щодо захисту інтересів держави - в яких зазначає, що оскільки спірний договір оренди зареєстровано Нововодолазьким районним відділом земельних ресурсів Харківської області 04.02.2003, термін його дії закінчився 04.02.2023, тобто з 05.02.2023 у відповідача відпала правова підстава утримувати та користуватись спірною земельною ділянкою; також прокурор наполягає на тому, що за наявності встановленого та доведеного факту бездіяльності компетентного органу - Нововодолазької селищної ради - у прокурора були усі наявні підстави та, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», - і обов'язок звернутись з даним позовом до суду.
29.03.2024 до суду надійшли письмові пояснення Нововодолазької селищної ради, яка зазначає про наступні обставини: згідно з договором оренди від 30.01.2003 орендодавцем є Нововодолазька районна державна адміністрація, в подальшому, у 2021 році право комунальної власності на земельну ділянку, зайняту водним об'єктом, перейшло до Нововодолазької селищної територіальної громади в особі селищної ради, однак відповідач, незважаючи на звернення селищної ради, не вжив заходів щодо внесення змін до договору та приведення його істотних умов у відповідність до вимог чинного законодавства (зокрема, в частині розміру орендної плати), внаслідок чого до бюджету Нововодолазької селищної територіальної громади не надійшли кошти від орендної плати в належному розмірі.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.04.2024 було оголошено перерву до 14.05.2024.
03.05.2024 до суду надійшли письмові пояснення Нововодолазької селищної ради, яка зазначає, що договір оренди закінчився за строком дії 07.02.2023 і не підлягає поновленню.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.05.2024 було оголошено перерву до 25.06.2024 о 12:00 год.
19.06.2024 прокурор надав письмові пояснення стосовно правової позиції з урахуванням висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 22.05.2024 у справах № 922/2718/23 і № 922/3463/23, в яких зазначено, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкту, ані договір про біологічну меліорацію не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами. В узагальненому викладенні правова позиція підкреслює необхідність наявності у позивача прав на земельну ділянку водного фонду, і обов'язок повернення ділянки за відсутності такого права. Прокурор, опираючись на наведені позиції, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін.
25.06.2024 відповідач надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що прокурор фактично проводив заборонені законом діяння із загального нагляду за дотриманням законодавства суб'єктами господарської діяльності, чим допустив втручання у господарську діяльність учасників договору оренди земельної ділянки, тоді як у відповідності до позиції профільних інституцій Ради Європи, участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу є винятком і допускається лише за умови спрямованості на захист суспільних або важливих державних потреб. Також відповідач наполягає на тому, що в період дії воєнного стану договір оренди від 30.01.2023 автоматично поновлено до 07.02.2024 без волевиявлення сторін в силу пп 1 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України; цю позицію відповідач, із посиланням, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.05.2024 у справах № 922/2718/23 і № 922/3463/23, обґрунтовує насамперед Законом України "Про аквакультуру", згідно з ст. 1 якого на земельні ділянки під рибогосподарськими водними об'єктами поширюється правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
У судовому засіданні 25.06.2024 прокурор, а також представники позивача та відповідача, підтримали викладену ними письмово правову позицію.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
25.04.2002 Нововодолазькою районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 82 "Про передачу на умовах оренди земель водного фонду ПП "Строитель".
Вказане розпорядження стало підставою для укладення між Нововодолазькою районною державною адміністрацією (Орендодавцем) та Приватним підприємством “Строитель” (Орендар) договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець на підставі власного розпорядження від 25 квітня 2002р. № 82 "Про передачу на умовах оренди земель водного фонду ПП "Строитель" передає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку (зайняту водним об'єктом - ставком), яка знаходиться на території Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, загальною площею 14,3 га, в тому числі під водою - 10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею.
Згідно з п. 1.2 договору земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку і передається в оренду по акту прийому - передачі не пізніше 7 днів з моменту набуття чинності даним договором.
Згідно з п. 2.2. договору в оренду передається земельна ділянка у тимчасове користування на умовах оренди строком 20 років. Договір укладається терміном на 20 (двадцять) років, з правом його щорічної пролонгації, і набуває чинності з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку.
По закінченні строку, на який було укладено договір, Орендар, який належно виконав обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про наміри щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення, при цьому надати відомості про стан водоймища, проведені роботи по ремонту гідротехнічних споруд, документи, що свідчать про сплату за оренду землі. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. При переході права власності на земельну ділянку від Орендодавця до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника, якщо інше не буде передбачено законодавством Орендована земельна ділянка або її частина не може передаватись Орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенду) без згоди Орендодавця.
На виконання умов договору сторонами підписано наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі земельних ділянок.
Відповідно до п. 3.4 договору орендар по закінченню терміну оренди зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку зайняту водним об'єктом після закінчення строку оренди у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
В силу п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Нововодолазької селищної ради (позивача у цій справі). Отже, Нововодолазька селищна рада є власником спірної земельної ділянки, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - відповідних обставин, встановлених місцевим господарським судом, апелянт не заперечує.
У листі від 17.10.2022 за вих. № 02-21/1459 Нововодолазька селищна рада повідомила відповідача про відсутність наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 після припинення дії договору та просила повернути земельну ділянку, яка є предметом вказаного договору.
Вказане повідомлення отримано відповідачем 20.10.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не спростовано відповідачем.
У листі-повідомленні від 29.12.2022 за вих. №1/11 відповідач просив продовжити термін дії договору на той же строк, втім одночасно повідомив Нововодолазьку селищну раду про те, що цей договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 вважається поновленим на один рік на підставі пп. 1 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.
У свою чергу, у листі від 30.12.2022 за вих. № 02-21/1999 Нововодолазька селищна рада повідомила відповідача, що норма закону про автоматичне поновлення договорів оренди землі без волевиявлення сторін у період дії воєнного стану в Україні на підставі підпункту 1 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України застосовується лише до земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а оскільки орендована земельна ділянка належить до земель водного фонду, то договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 не підлягає автоматичному поновленню та просив відповідача повернути після припинення дії договору за актом здачі-приймання спірну земельну ділянку.
Позивачем 08.02.2023 надіслано відповідачу лист від 07.02.2023 за вих. № 02-21/249, до якого додано примірники акту здачі-приймання земельної ділянки та, в якому позивач просив повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Однак орендар земельну ділянку не повернув - що також не заперечується відповідачем в ході розгляду даної справи.
На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором було направлено на адресу Нововодолазької селищної ради повідомлення за № 62-2495вих-23 від 19.06.2023 про необхідність вжиття заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у розпорядження Ради, а також прокурор просив повідомити його, зокрема чи має намір Нововодолазька селищна рада самостійно звернутися з відповідним позовом до суду про зобов'язання ПП "Строитель" повернути вищевказану земельну ділянку.
У відповіді за №02-27/1218 від 23.06.2023 Нововодолазькою селищною радою повідомлено прокурора про те, що Нововодолазька селищна рада не має наміру самостійно звертатись до суду з позовом про повернення земельної ділянки водного фонду та не заперечує проти звернення прокурора з відповідним позовом до суду про зобов'язання ПП "Строитель" повернути земельну ділянку, яка є предметом договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003.
24.08.2023 прокурор подав до господарського суду позов у даній справі, в якому зазначав, зокрема, про те, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору та норм чинного законодавства порушуються інтереси держави, а особі Нововодолазької селищної ради, як власника спірної земельної ділянки, зокрема, щодо можливості ефективного використання та розпорядження зазначеною земельною ділянкою, у зв'язку з чим у прокурора виникає не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів.
Щодо права прокурора звернення з даним позовом - колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, за змістом вказаної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Як було встановлено вище, Нововодолазька селищна рада є власником спірної земельної ділянки, а тому є уповноваженим державою (компетентним) органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 918/571/23 тощо.
Як уже зазначалося, у червні 2023 року Нововодолазька селищна рада отримала від прокурора листа з повідомленням про необхідність вжиття заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у розпорядження Ради, однак протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з відповідним позовом, натомість повідомила прокурора про відсутність такого наміру.
Апелянт стверджує, що обставина щодо відмови Нововодолазької селищної ради від продовження дії договору оренди земельної ділянки, яку суд першої інстанції вважав встановленою, не знаходить підтвердження у матеріалах справи, оскільки належним і допустимим доказом зазначеної обставини може бути виключно рішення селищної ради, постановлене на пленарному засіданні; селищний голова Єсін О.С. у листі від 01.05.2023 повідомив, що Нововодолазькою селищною радою буде розглянуто питання про звернення до суду з позовом до ПП "Строитель", однак в подальшому рішення про відмову від звернення компетентного колегіального органу до суду з позовом до ПП "Строитель" і надання згоди на подання позову саме прокурором ухвалено селищним головою одноособово.
Заявник скарги вбачає в таких діях порушення селищним головою п.34 ст. 26, п. 21 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якими вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад.
Стосовно вказаного твердження колегія суддів зазначає, що вимога власника про повернення земельної ділянки після спливу строку оренди ґрунтується на цивільному законі, який зобов'язує орендаря повернути землю після спливу строку дії договору оренди, тому така вимога не вимагає дотримання будь-якої спеціальної процедури.
Наприклад, у постанові від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 Верховний Суд зазначив, зокрема, про відсутність підстав вважати, що у разі порушення орендарем умов договору та, в подальшому, звернення органу до суду за захистом порушених прав з позовом про розірвання договору в судовому порядку, обов'язковим є попереднє прийняття органом рішення про розірвання договору оренди землі.
Згідно з п.14 ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що повідомлення селищним головою прокурора про те, що Нововодолазька селищна рада не має наміру самостійно звертатись до суду з позовом про повернення земельної ділянки водного фонду та не заперечує проти звернення прокурора з відповідним позовом до суду про зобов'язання ПП "Строитель" повернути земельну ділянку, яка є предметом договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 - не свідчить про перевищення селищним головою ОСОБА_1 своїх службових повноважень, як про це стверджує апелянт.
Окрім того, заявником скарги не спростовано тих обставин, що селищна рада, після отримання повідомлення прокурора, протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з відповідним позовом.
За таких обставин, на думку колегії суддів, подання прокурором відповідного позову у серпні 2023 року (через два місяці після направлення селищній раді листа з повідомленням про необхідність вжиття заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у розпорядження ради) узгоджується з вищенаведеними вимогами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 вказав наступне: якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У постанові від 29.05.2024 у справі № 904/5084/22 Верховний Суд зазначив, що з огляду на обставини повідомлення прокурором у встановленому законом порядку органу місцевого самоврядування щодо здійснення представництва інтересів держави у суді в особі відповідного органу разом з доказами надіслання такого повідомлення, наявними у матеріалах справи, обґрунтування прокурором обставин бездіяльності уповноваженого органу, у сукупності з обставинами відсутності заперечень позивача як щодо поданого прокурором позову, так і щодо здійснення у суді представництва інтересів держави в особі позивача, підтримання позивачем зазначеного позову в процесі розгляду цієї справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позову прокурора без розгляду.
У постанові від 29.05.2024 у справі № 904/5084/22 Верховний Суд дійшов висновку, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі селищної ради про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання використання землі.
Також у справах № 922/2718/23 і № 922/3463/23, на які посилався апелянт у письмових поясненнях від 25.06.2024, Верховний Суд постановами від 22.05.2024 залишив в силі рішення Господарського суду Харківської області про задоволення позовів прокурорів, в яких було зазначено, що порушення, які стали підставою для звернення з цими позовами, було виявлено прокурорами в ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства на території області.
Отже, твердження ПП "Строитель" в ході апеляційного провадження у справі №922/3747/23 про те, що прокурором із перевищенням владних повноважень, протизаконно вчинено діяння із загального нагляду за додержанням і застосуванням законів і що в даному випадку мало місце невиправдане втручання в господарську діяльність учасників договору оренди - колегія суддів не визнає належними аргументами, враховуючи, що норми чинного законодавства (з урахуванням практики їх застосування Верховним Судом) не містять ні вимог щодо обов'язковості вирішення питання про звернення до суду виключно на пленарному засіданні селищної ради, ні заборони щодо подання прокурором позовів в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування з метою усунення порушень земельного законодавства.
Відповідно, на думку колегії суддів, не підлягає задоволенню клопотання апелянта про витребування доказів: інформації щодо джерела обізнаності керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області про порушення вимог земельного законодавства України із наведенням дати і часу надходження інформації про порушення; копії письмового наказу керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області або його першого заступника щодо призначення перевірки з метою встановлення порушення із наведенням конкретної службової особи, якою було проведено перевірку додержання і застосування законодавства; копії вимоги прокурора про витребування від певної юридичної особи копії договору оренди земельної водного фонду від 30.01.2003 з усіма додатками; копії вимоги прокурора про витребування від Нововодолазької селищної ради приєднаних до позовної заяви листів за підписом селищного голови Єсіна О.С. на адресу ПП “Строитель” від 17.10.2022, від 30.12.2022, від 07.01.2023 та від 01.05.2023 - оскільки, як було встановлено вище, матеріалами справи належним чином підтверджується дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та наявність підстав для представництва прокурором у спірних правовідносинах інтересів держави в особі Нововодолазької селищної ради.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов прокурора в даній справі підлягає розгляду по суті.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.
Частина 1 статті 124 ЗК України, у редакції, яка була чинною на час укладення договору, передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
У частині другій статті 125 ЗК України, у редакції, яка була чинною на час укладення договору, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.
Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, у редакції, яка була чинною на час укладення договору, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 640 Цивільного кодексу України, у редакції, яка була чинною на час укладення договору, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 31 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Аналогічні підстави припинення орендних правовідносин визначені у п. 4 договору.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України “Про оренду землі” у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Ураховуючи вказані законодавчі вимоги, саме на орендаря покладається обов'язок повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 926/14/20 щодо повернення земель водного фонду.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі", яка діяла до 01.01.2013, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. А згідно зі ст. 20 зазначеного Закону, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Водночас, ч. 3 ст. 640 ЦК України, яка була чинна до 01.01.2013, передбачала, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним із моменту його державної реєстрації.
У даному випадку, у пункті 2.2. договору сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка у тимчасове користування на умовах оренди строком 20 років. Договір укладається терміном на 20 (двадцять) років, з правом його щорічної пролонгації, і набуває чинності з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку.
Згідно розділу 8 договору договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Нововодолазькому районному відділі земельних ресурсів.
Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов'язали з моментом державної реєстрації договору.
З договору оренди вбачається, що він зареєстрований 04.02.2003 Нововодолазьким районним відділом земельних ресурсів Харківської області, про що також зазначає прокурор у позовній заяві та не спростовано сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що термін дії договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 закінчився 07.02.2023 з урахуванням ст. 254 Цивільного кодексу України і що у відповідача відпала правова підстава утримувати та користуватись спірною земельною ділянкою саме з 07.02.2023.
Відповідно до п. 3.4 договору орендар по закінченню терміну оренди зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку зайняту водним об'єктом після закінчення строку оренди у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Проте, в порушення вимог ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п. 3.4 Договору спірна земельна ділянка відповідачем не повернута позивачу, додаткова угода про поновлення терміну дії договору не укладена, для вирішення даного спору в судовому порядку відповідач з позовом не звертався.
Відповідач у суді першої та апеляційної інстанції наполягав на тому, що вимога про повернення орендованої відповідачем земельної ділянки є передчасною, оскільки в період дії воєнного стану в України договір оренди автоматично поновлено до 07.02.2024 без волевиявлення сторін в силу пп 1 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Колегія суддів не може погодитись із цим твердженням.
Так, згідно з пп 1 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України, на який посилається апелянт, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель".
Таким чином, зазначена норма закону розповсюджує свою дію на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а спірна земельна ділянка є землями водного фонду, в силу чого автоматичного поновлення договору оренди не могло відбутись.
Апелянт заперечує проти висновку місцевого господарського суду про те, що норми пп. 1 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України застосовуються виключно до земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної форм власності, тоді як спірна орендована земельна ділянка належить до земель водного фонду.
Із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.05.2024 у справах № 922/2718/23 і № 922/3463/23, заявник скарги наполягає на тому, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про аквакультуру", згідно з ст.1 якого на земельні ділянки під рибогосподарськими водними об'єктами поширюється правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
Оцінюючи заперечення відповідача, яке ґрунтується на тому, що ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" нібито визначає, що “на земельні ділянки під рибогосподарськими водними об'єктами поширюється правовий режим земель сільськогосподарського призначення”, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про аквакультуру" встановлено, що аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Тобто вказаною нормою встановлено, що рибництво є сільськогосподарською діяльністю, однак при цьому не визначено правовий режим ділянок під рибогосподарськими об'єктами саме як земель сільськогосподарського призначення.
Отже, на думку колегії суддів, вищенаведені твердження апелянта зроблені при довільному тлумаченні норм матеріального права, оскільки заявник скарги посилається на положення, яких Закон України "Про аквакультуру" не містить.
Окрім того, як вбачається зі змісту вищенаведеного пп. 1 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, стосовно земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на які поширюються дія цієї норми, встановлено відповідне обмеження, зокрема, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін лише ті договори оренди, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" - на що обґрунтовано вказує прокурор у відзиві на апеляційну скаргу.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" набрав чинності 19.11.2022, тобто він уже діяв станом на лютий 2023 року, коли закінчився строк дії договору оренди від 30.01.2003.
Отже, твердження відповідача в суді першої та апеляційної інстанції про автоматичне поновлення договору оренди до 07.02.2024 без волевиявлення сторін не узгоджується з матеріалами справи, а також зі змістом норми закону, на яку посилається ПП "Строитель" в обґрунтування своєї правової позиції. Договір оренди від 30.01.2003, який припинив свою дію 30.01.2023, не міг бути автоматично пролонгований на 1 рік у зв'язку з відсутністю у законодавстві такої правової підстави.
У постановах від 22.05.2024 у справах №922/3463/23 та № 922/2718/23, на які посилався відповідач в ході апеляційного провадження у даній справі №922/3747/23, Верховний Суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний звільнити водний об'єкт (водосховище комплексного призначення) разом із зайнятими ним земельними ділянками та повернути відповідні земельні ділянки державної форми власності, на якій розташовано водосховище, у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації - вказав, що ані наявні у відповідача листи та дозволи, ані Договір на здійснення біологічної меліорації водосховища не можуть замінювати собою встановленого законом порядку надання рибогосподарських водних об'єктів та земельних ділянок у користування (оренду) та жодним чином не свідчать про законність використання відповідачем водосховища для здійснення своєї комерційної діяльності.
Згідно з ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку договір не був продовжений ні за волевиявленням сторін, ні в силу приписів закону, тому інтерес власника землі в особі Нововодолазької селищної ради, спрямований на повернення ділянки, є легітимним і обґрунтованим.
Відповідач в ході апеляційного провадження не спростував зазначеного висновку суду першої інстанції, який підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги прокурора в даній справі, заявлені в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного земельного законодавства.
В апеляційній скарзі відповідач також стверджує про наявність порушень місцевим господарським судом норм процесуального права (а саме, ст.174 ГПК України), зазначаючи, що суд першої інстанції відкрив провадження у даній справі, незважаючи на те, що позовну заяву подано прокурором Ільєнковим О.О. без додержання вимог ст.162 ГПК України щодо змісту позовної заяви, зокрема, не зазначено ідентифікаційний код Харківської обласної прокуратури, а також відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету Харківської окружної прокуратури Харківської області та позивача - Нововодолазької селищної ради. Також заявник скарги зазначає, що суд першої інстанції в порушення ст.2, п.4 ч.5 ст.13 ГПК України не надав відповідачу мінімально необхідного часу для подання відзиву на позовну заяву та відмовив у клопотанні про витребування доказів на підтвердження дотримання прокурором вимог наказу Генерального прокурора №398 від 21.08.2020 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді".
Стосовно посилань апелянта на ненадання судом першої інстанції відповідачеві достатнього часу для подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 13.11.2023 було продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.11.2023 з урахуванням тих обставин, що підготовче провадження у справі триває майже 2,5 місяці та відповідач 07.11.2023 ознайомився у приміщенні суду з матеріалами справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідний строк є розумним, отже місцевим господарським судом було створено належні умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав. Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву було подано ПП "Строитель" у встановлений строк та прийнято до розгляду місцевим господарським судом.
Щодо відмови у клопотанні про витребування доказів, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в ухвалі від 04.12.2023 належним чином мотивував таку процесуальну дію, зазначивши про пропуск строку на подання клопотання відповідачем, який мав достатньо часу для того, щоб звернутися з цим клопотанням. Окрім того, як було встановлено вище, матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Нововодолазької селищної ради у даній справі.
Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає в діях суду першої інстанції порушень норм ст.13 ГПК України, про які стверджує апелянт.
Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо незазначення прокурором у позовній заяві ідентифікаційного коду прокуратури, а також відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача, отже оформлення позовної заяви дійсно не повною мірою узгоджується з вимогами ст.162 ГПК України.
Водночас твердження апелянта про те, що факт відкриття провадження у справі на підставі позовної заяви, поданої без додержання вимог ст.162 ГПК України позбавляє юридичної сили всі без винятку процесуальні документи, постановлені судом першої інстанції в даній справі, в тому числі, і рішення від 04.12.2023, що оскаржується - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відповідності до ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак у даному випадку обставини, на які посилається апелянт, не призвели до неправильного вирішення справи судом першої інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строитель" (вх.№90Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3747/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3747/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2024.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко