Справа № 128/1765/24
05 липня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У позовній заяві викладено наступну позицію: 10.12.2010 вони із відповідачем зареєстрували шлюб від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя із відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов'язки з ведення спільного господарства, спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини між ними припинені з 2018 року. Їх сім'я фактично розпалася, а шлюб існує формально, подальше збереження шлюбу є неможливими і суперечить її інтересам. Примирення між ними не можливе.
На підставі викладеного просила шлюб між нею та відповідачем розірвати, понесені нею судові витрати залишити за нею, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».
Позивачка не подавала клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про призначення судового засідання.
Ухвалою суду від 08.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Судом на підставі безпосередньо досліджених доказів, встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.
Як вбачається з позовної заяви, позивачка як на підставу своїх позовних вимог вказала, що спільне життя із відповідачем не склалося, шлюб фактично припинився між ними, вони не проживають разом, існування такого шлюбу суперечить її інтересам, а тому просить розірвати шлюб.
Підставою даного позову є те, що позивачка бажає розірвання шлюбу, однак розірвання шлюбу за наявності неповнолітньої дитини можливе лише в судовому порядку. В даному випадку предметом позову є розірвання шлюбу між сторонами.
Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , громадянин Республіки ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , громадянка України, 09.12.2010 зареєстрували шлюб у Вінницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №3111. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_6 », дружини « ОСОБА_4 » (а.с. 8).
Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими та достовірними, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вказаний спір регулюється положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право» та Сімейного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про міжнародне приватне право» право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу.
Частинами 1, 2 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Статтею 63 Закону України «Про приватне міжнародне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Враховуючи те, що подружжя мало останнє спільне місце проживання в Україні та позивачка громадянка України має місце проживання у цій державі, то розірвання шлюбу має здійснюватися за законодавством України.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Зокрема, ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 111 Сімейного кодексу України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Зі змісту статті 112 Сімейного кодексу України вбачається, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. За ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За наведених обставин, суд вважає за можливе розірвати шлюб укладений між сторонами, оскільки подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення. Відповідачем проігноровано роз'яснення суду щодо надання відзиву на позовну заяву та доказів на обстоювання власної правової позиції, а тому він несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням ним процесуальних дій, які у повному обсязі роз'яснені судом в ухвалі про відкриття провадження.
Понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплати судового збору залишити за нею, відповідно до її позиції, що викладена у прохальній частині позовної заяви.
Відповідно до .ст. 55, 60, 63 Закону України «Про приватне міжнародне право», ст.ст. 3, 21, 24, 104, 105, 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 1, 10, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_1 , зареєстрований 09 грудня 2010 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №3111.
Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1 ..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук