Справа № 161/9404/24 Провадження №33/802/451/24 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
04 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
захисника ОСОБА_1 - Полетила П.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КпАП України,
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень).
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14.05.2024 року о 11 годині 00 хвилин у місті Луцьку по проспекту Відродження, надавав послуги з перевезення одного пасажира легковим автомобілем Skoda Octavia, НОМЕР_1 , на замовлення, без наявності ліцензії. Такі дії кваліфіковані як порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України (а.с.12).
Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову, а провадження в справі закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Вважає оскаржувану постанову необгрунтованою, невмотивованою, такою, що винесена з неповним з'ясуванням обставин справи.
Вказує на те, що статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачені документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення для різного роду та типу перевезень. З фабули протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити, в порушення якої частини чи пункту даної статті його звинувачують.
Крім цього матеріали справи не містять доказів, які підтверджують здійснення ним самостійної, ініціативної, систематичної господарської діяльності з надання послуг перевезення та отримання за це прибутку. Оскільки підприємництво - це в тому числі систематична діяльність. В протоколі зазначено, що він здійснював перевезення одного пасажира, проте в даному протоколі не зазначено чи отримував він за це прибуток, кількість здійснених ним перевезень, тощо. Також в протоколі відсутні дані даного пасажира, як свідка (а.с.20-24).
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з'явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами поданої апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КпАП України є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Згідно зі ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Здійснення підприємницької діяльності без реєстрації або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, тягне адміністративну відповідальність за ст.164 КпАП України.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2024 року щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи спростовуються наявними матеріалами справи та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідальність за ч.1 ст.164 КпАП України наступає у разі провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань». Даний Закон поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Водночас, ч.3 ст.9 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.
Відповідно до п.24 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає, зокрема такий вид господарської діяльності, як перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а саме: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Зі змісту ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що основним критерієм для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КпАП України є відсутність дозволу на перевезення - ліцензії та свідоцтва про підприємницьку діяльність при обладнанні автомобіля знаком «Таксі».
З матеріалів справи вбачається, що визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, та накладаючи на нього відповідне стягнення, суд першої інстанції належним чином встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення № 0019833 від 14.05.2024 року (а.с.1); направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № НР001423 від 10.05.2024 року (а.с.6); відеозаписом (а.с.7а).
Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, яке підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст.ст.245, 280 КпАП України, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст.252 КпАП України.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надавав послуг з перевезення пасажирів та не отримував за це прибутку, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки фото (а.с.4 зворот) та відеозапис (а.с.7а), які містяться в матеріалах справи, у розумінні ст.251 КпАП України є доказом, на підставі якого, в тому числі, судом першої інстанції встановлена винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що їй інкримінований, який був оцінений з точки зору належності, достатності, допустимості та у взаємозв'язку з іншими доказами, та підтверджує факт надання саме водієм автомобіля Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , послуг з перевезення пасажирів в режимі таксі.
Крім того, сам водій в своїх поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення № 0019833 від 14.05.2024 року фактично підтвердив, що він надавав вищевказані послуги, а саме зазначив «не встиг виготовити документи», що наразі заперечує, а тому такі заперечення оцінюю критично.
Посилання скаржника на те, що для притягнення до адміністративної відповідальності за ст.164 КпАП України необхідне встановлення в діях фізичної особи ознак здійснення нею підприємницької діяльності, яка у тому числі має містити ознаки систематичності, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними.
У зв'язку зі зміною законодавства, регламентуючого питання запровадження та здійснення господарської діяльності, до статті 164 КпАП України неодноразово вносилися відповідні зміни, у тому числі до частини першої вказаної норми права. Аналіз диспозиції ч.1 ст.164 КпАП України не дає підстав вважати, що до адміністративної відповідальності може бути притягнена фізична особа лише у разі систематичного порушення порядку провадження господарської діяльності. Сам по собі факт вчинення особою адміністративного правопорушення щодо здійснення провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання та без одержання необхідної ліцензії на провадження цієї діяльності, становить склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ч.1 ст.164 КпАП України.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він коштів за перевезення не отримував, не спростовують зазначене в протоколі правопорушення та відповідальність за нього.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, а також направлені порушником на уникнення адміністративної відповідальності.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя відповідно до ст.ст.245, 280 КпАП України повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст.247 КпАП України, відсутні.
Статтею 23 КпАП України передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
З огляду на викладене, розглянувши справу в межах вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність та необгрунованість доводів апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення.
За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування та закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.