Справа № 161/782/24 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/697/24 Доповідач: Карпук А. К.
03 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Ганжа М.І.,
з участю: заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Скиданюк Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Боратинської сільської ради, ОСОБА_3 , про звільнення від повноважень опікуна та призначення опікуном іншу особу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року,-
У січні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду заявою про звільнення від обов'язків опікуна, мотивуючи тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2007 року ОСОБА_4 визнано недієздатним, призначено його опікуном ОСОБА_1 .На даний час вона не має змоги доглядати за недієздтним ОСОБА_4 , оскільки перенесла ішемічний інсульт та має ряд інших захворювань, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 01.12.2023. Просила призначити його опікуном ОСОБА_3 , який є його рідним братом, і який про це клопоче.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 травня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення поданої заяви.
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку,що апеляційна скарга піддягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 11).
ОСОБА_4 є особою з інвалідністю другої групи довічно з дитинства (а.с. 7-9).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2007 року у справі №2о-303/2007 визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Полонка Луцького району Волинської області - недієздатним.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції зазначив у рішенні, що відомості про те, що ОСОБА_1 не може здійснювати догляд за сином та не має змоги бути опікуном в матеріалах справи відсутні, суд має сумніви у щирості бажання ОСОБА_3 здійснювати опіку над недієздатним братом, яке фактично спрямоване на створення штучних передумов для отримання відстрочки від виконання військового обов'язку.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
З дослідженого апеляційним судом висновку № 688 медичного закладу Волинська обласна психіатрична лікарня від 11.08.2023 вбачається, що ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи довічно, має обмеження самообслуговування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, потребує постійного стороннього догляду.
З інформації про осіб, зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за цією адресою з вересня 2020 року. За цією адресою зареєстрована його матір ОСОБА_1 , брат ОСОБА_4 .
У даному судовому засіданні заявниця, її представник, представник органу опіки та піклування пояснили, що в останній період брат недієздатного - ОСОБА_5 змушений постійно знаходиться поруч з матір'ю і братом, оскільки недієздатний потребує постійного нагляду, а його матір, нинішній опікун «не справляється з ним» у зв"язку з погіршенням загального стану здоров'я після перенесеного інсульту, загостренням інших хвороб у зв"язку з похилим віком.
Як у поданій заяві, так і в даному судовому засіданні, ОСОБА_1 повідомляє суду, що не може здійснювати опіку у зв'язку із поганим станом здоров'я.
Випискою з амбулаторної карти заявниці ОСОБА_6 , яка є в матеріалах справи, та наданою у даному судовому засіданні випискою з амбулаторної карти, підтверджується незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1 , як на час звернення до суду, так і на час розгляду справи в апеляційному суді.
Ураховуючи викладене, висновок суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази про неможливість здійснення заявницею догляду за недієздатним сином , суперечить наявним у справі доказам.
Згідно з приписами частини 3 статті 63 ЦК України, фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Відповідно до частини першою статті 75 ЦК України, суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки і піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника.
З системного аналізу зазначених положень матеріального права слідує, що особа може бути опікуном лише за наявності її згоди, саме тому закон не визначає будь-яких умов, які повинен виконати опікун для звільнення його від обов'язків опікуна на підставі поданої ним заяви.
Тому висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення її від повноважень опікуна не ґрунтується на законі.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у призначенні опікуном брата недієздатної особи - ОСОБА_3 та з мотивами, з яких суд відмовив у призначенні опікуном ОСОБА_3 .
Висновок суду першої інстанції обґрунтований виключно посиланням на сумніви суду у щирості бажання ОСОБА_3 бути опікуном у зв"язку з тим, що він є особою призовного віку. В оскарженому рішенні Луцький міськрайонний суд не зазначив тих норм матеріального права, які забороняють призначити опікуном недієздатного особу чоловічої статі призивного віку, також не обгрунтував у зв"язку з чим в суду виникли сумніви "у щирості намірів" потенційного опікуна.
Статтею 64 ЦК України визначено виключний перелік обставин, за яких особа не може бути призначена опікуном чи піклувальником. Згідно з положеннями цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав або ж якщо поведінка та інтереси такої особи суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування.
Норми Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не містять положень щодо заборони призначати опікунами осіб чоловічої статі призивного віку.
При розгляді справи не встановлено обставин. які вказують на те, що що поведінка ОСОБА_7 , який виявив бажання бути опікуном, суперечить інтересам недієздатного ОСОБА_4 .
Водночас з подання Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області про призначення опікуном недієздатного ОСОБА_4 його брата - ОСОБА_3 вбачається, що комісією сільської ради вивчалось питання щодо можливості призначення опікуном ОСОБА_3 , здійснено обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї та з'ясовано, що недієздатний ОСОБА_4 проживає з матір'ю ОСОБА_1 та братом ОСОБА_3 , на даний час брат постійно здійснює догляд за недієздатним ОСОБА_4 , створює необхідні умови для його проживання, не перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері та наркодиспансері, не притягувався до кримінальної відповідальності,може здійснювати обов'язки опікуна за станом здоров'я, сам такі обов'язки бажає здійснювати і фактично здійснює. Матір за станом здоров'я не може виконувати обов'язки опікуна.
Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді представник органу опіки та піклування підтримала висновок, пояснила, що орган опіки і піклування знає цю сім'ю як таку, що здійснює догляд за недієздатним, нинішньому опікуну - заявниці у справі і матері недієздатного тяжко доглядати та виконувати обов'язки опікуна, оскільки сама тяжко хворіє, тому догляд за братом в останній період здійснює ОСОБА_3 .
Всупереч вимог пункту 3 частини 4 статті 265 ЦПК України, Луцький міськрайонний суд не навів у рішенні мотивованої оцінки висновку органу опіку і піклування і подання про призначення опікуном ОСОБА_3 та не зазначив, з яких підстав суд не погоджується з обставинами, викладеними у цих документах та відхиляє їх.
Згідно з приписами частини 3 статті 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Ураховуючи зміст зазначеної норми права, висновок суду про неможливість призначення ОСОБА_3 опікуном ще і з тих підстав, що він не проживає разом з недієздатним не тільки суперечить зібраним у справі доказам, але і не узгоджується із нормами закону, яким не передбачено умовою для призначення опікуном спільне проживання в одному помешканні. Визначальним при вирішенні питання щодо можливості призначення опікуном є врахування особистих стосунків, можливості виконувати обов'язки опікуна.
У суді апеляційної інстанції заявниця пояснила, що недієздатний та його брат мають налагоджені стосунки, недієздатний ОСОБА_4 «слухається» свого брата ОСОБА_3 , у той час як вона не справляється з своїми обов'язками з огляду на похилий вік, захворювання, а також особливість сприйняття її недієздатним сином, для якого більш авторитетним є її другий син ОСОБА_3 .
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
При розгляді справи суд першої інстанції не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не надав належної правової оцінки поданим доказам, не врахував особливостей даної справи та тих обставин, у зв'язку з якими заявниця просить звільнити її від повноважень опікуна, не звернув уваги на характерність захворювання недієздатної особи та рекомендацій лікарського висновку щодо особливостей належного догляду за цією особою та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 опікуном над ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем міста Луцьк, мешканця АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді