03 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6916/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №440/6916/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу призначення пенсій (Шевченківський) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2020 №2273. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію з 09.11.2020 за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, з урахуванням довідки про заробітну плату (оклад, надбавка за вислугу років) для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", видану Полтавською обласною прокуратурою від 06.11.2020 №21-681вих20, без обмеження максимального розміру, з одночасною видачею пенсійного посвідчення.
Зазначене рішення набрало законної сили 22.02.2021.
16.03.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи у справі №440/6916/20.
05.06.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №440/6916/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справа №440/6916/20 передана судді Канигіній Т.С. 24.06.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 призначено заяву до розгляду у порядку письмового провадження; витребувано від відповідача докази виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20.
Відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви здійснено судом у порядку письмового провадження.
Розглянувши зазначену заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю.
Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтями 287 та 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а спеціальний - закріплений у статті 383 цього Кодексу.
Так, згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, від 20.07.2004 зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Таким чином, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судом першої інстанції.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу призначення пенсій (Шевченківський) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2020 №2273. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію з 09.11.2020 за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, з урахуванням довідки про заробітну плату (оклад, надбавка за вислугу років) для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", видану Полтавською обласною прокуратурою від 06.11.2020 №21-681вих20, без обмеження максимального розміру, з одночасною видачею пенсійного посвідчення.
Зазначене рішення набрало законної сили 22.02.2021.
Відповідно до пояснень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.06.2024 на виконання зазначеного рішення, з урахуванням роз'яснень, наданих Пенсійним фондом України від 18.01.2022 №2800-0603-9/3240, з 09.11.2020 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1789, виходячи з розрахунку 90% заробітку згідно з довідкою Полтавської обласної прокуратури від 06.11.2020 №21-681вих20, із застосуванням встановленої законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на рівні 75000,00 грн. Розмір пенсії з 09.11.2020 - 67500,00 грн.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску станом на день призначення пенсії ОСОБА_1 становила 75000 грн. Розмір заробітної плати вказаний в довідці №21-681вих20 від 06.11.2020, виданої Полтавської обласною прокуратурою, становить 100223,28 грн, що перевищує максимальну суму доходу застрахованої особи на місяць відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20 відсутні зобов'язання щодо незастосування обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску станом на день призначення пенсії, у позовній заяві ці вимоги не заявлялись.
Суд звертає увагу, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20 на даний час боржником не виконано в повному обсязі, зокрема розмір пенсії нараховано з обмеженням максимальним розміром. У зв'язку з чим доводи відповідача щодо обмеження 10-деним строком звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю є безпідставними. З огляду на вищенаведене, рішення суду повинно бути виконано.
Зважаючи на вищевикладене, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20 задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна