Ухвала
Іменем України
04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 183/13015/23
провадження № 51-3364 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року,
встановив:
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року ОСОБА_5 засуджено за: ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора задоволено. У задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 відмовлено.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженою за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного за цим вироком покарання та покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці.
Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженою за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного цим вироком покарання невідбутої частини покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
У іншій частині вирок залишено без змін.
Захисник звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд рішення суду апеляційної інстанцій щодо засудженої.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до п. 4 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Наведене обґрунтування вимог захисником викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому захисник, вказуючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність апеляційним судом, не наводить вмотивованих доводів на підтвердження своєї позиції, як були б підставою для зміни рішення вказаного суду щодо засудженої з урахуванням положень ст. 413 цього Кодексу.
Таким чином, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі захисник не зазначає, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого судового рішення, і чому ці порушення слід відносити до підстав для зміни касаційним судом вказаного рішення згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання нової касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3