04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 760/8527/23
провадження № 51-3326 ск 24
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінальногосуду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року і
встановила:
вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий: визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України, і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання, призначеного вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2023 року, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року зазначений вирок суду першої інстанції залишений без зміни.
За вироком суду, відповідно до обставин, установлених місцевим судом та детально наведених у вказаному вироку, ОСОБА_6 в період дії воєнного стану, який був введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року з 05 години 30 хвилин 24 лютого
2022 року, вчинив умисно корисливе кримінальне правопорушення за обставин, детально викладених у згаданому вироку.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , просить змінити вирок та ухвалу стосовно останнього та перекваліфікувати його дії на ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, зазначає про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, вважаючи, що суди неправильно кваліфікували дії засудженого, оскільки злочин був скоєний не у зоні бойових дій.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
У касаційній скарзі захисником оспорюється кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, що є предметом розгляду касаційного провадження.
Із доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу засудженого на вирок належним чином перевірив викладені у ній доводи, які за змістом аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника, погодився з висновками суду першої інстанції та мотивами прийнятого ним рішення і законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, з чим погоджується також колегія суддів касаційного суду.
Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, ураховуючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указом Президента України від 07 лютого 2023 року №2915-ІХ «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», на території України діє воєнний стан, диспозиція ч. 4 ст. 185 КК передбачає відповідальність за вчинення крадіжки у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, а ОСОБА_6 вчинив крадіжку 08 березня 2023 року, тобто у період дії воєнного стану на території України, зазначені твердження сторони захисту є голослівними.
Така позиція апеляційного суду повністю узгоджується з висновком щодо застосування ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану», викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року (справа № 722/594/22, провадження № 51-3186кмо22). Згідно з цим висновком за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений. А «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану» (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України) як обставина, що обтяжує покарання, може бути врахована судом лише в аспекті індивідуалізації кримінальної відповідальності.
Отже, за встановлених судом фактичних обставин справи, дії засудженого ОСОБА_5 отримали правильну кримінально-правову оцінку за ч. 3 ст. 15 ч. 4
ст. 185 КК України.
Як убачається з ухвали апеляційного суду, він ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_5 , надав на них вичерпні відповіді та обґрунтовано залишив скаргу без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу. Відтак доводи захисника у касаційній скарзі щодо неправильної кваліфікації дій засудженого, є безпідставними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильності застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при постановленні оскаржених судових рішень колегією суддів не встановлено.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2023року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня
2024 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3