02 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 631/559/16-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/818/1212/23
Провадження № 51 - 112 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220390000739 від 21 листопада 2015 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 121 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 і прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 27 червня 2023 року.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року
№ 838-VIIІ у строк покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув'язнення з
21 листопада 2015 року по 24 листопада 2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 : - на користь потерпілої ОСОБА_9
17 867 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 гривень моральної шкоди; - на користь малолітньої ОСОБА_10 300 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; - на користь держави 4 763 гривні 16 копійок процесуальних витрат за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 21 листопада 2015 року о 02 годині 50 хвилин в літній кухні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з ОСОБА_11 , що виникла після спільного вживання спиртних напоїв, на ґрунті неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень взяв на підлозі літньої кухні дерев'яну биту, підійшов до ОСОБА_11 та завдав останній вказаною битою не менше шести ударів по голові та п'ять ударів по тулубу і кінцівках, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких того ж дня о
08 годині 30 хвилин ОСОБА_11 у лікарні померла.
Смерть ОСОБА_11 настала у результаті гострого порушення мозкового кровообігу на фоні травматичного шоку, розвиток яких зумовила закрита черепно-мозкова травма з крововиливом під тверду оболонку мозку, забоєм головного мозку та множинними забитими ранами голови.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 - без задоволення.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року
№ 838-VIIІ у строк покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув'язнення з
27 червня 2023 року по 20 листопада 2023 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, ґрунтуються на припущеннях та суперечливих показаннях свідка
ОСОБА_13 , який також був учасником подій і саме він, а не ОСОБА_6 , завдав ударів битою ОСОБА_11 , після чого завдав ударів ОСОБА_6 , а коли залишив місце події, намагався також завдати ударів тією ж битою свідку ОСОБА_14 . Звертає увагу на те, що у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження, які йому заподіяв
ОСОБА_13 , а у останнього жодних тілесних ушкоджень виявлено не було, що підтверджує версію саме ОСОБА_6 . Указує на те, що інші свідки обвинувачення не були очевидцями подій і не підтверджують винуватість ОСОБА_6 , а наявність крові на одязі відповідно до висновків судових експертиз саме по собі також не може підтверджувати винуватість ОСОБА_6 , оскільки, зважаючи на боротьбу між учасниками подій, розмахування битою, кров могла потрапити на будь-яку особу, що знаходилася в тісній кімнаті. Указує на застосування до ОСОБА_6 працівниками поліції після затримання фізичного насильства та вважає, що відповідну перевірку за заявою ОСОБА_6 про застосування незаконних методів слідства проведено неналежним чином. Зазначає, що речові докази стороною обвинувачення суду не надавалися та безпосередньо не досліджувалися. Вважає, що після скасування виправдувального вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2017 року, враховуючи підстави скасування, при новому розгляді кримінального провадження Зміївський районний суд Харківської області був позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 . Крім того, указує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника про надання часу на підготовку для виступу в судових дебатах. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог кримінального процесуального закону не перевірив всіх доводів апеляційної скарги захисту, всі порушення залишив поза увагою та їх не усунув.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо виду і розміру призначеного ОСОБА_6 покарання ближчого до мінімальної межі, передбаченої в санкції
ст. 121 ч. 2 КК України, та в порушення вимог ст. 419 КПК України доводи прокурора про м'якість призначеного покарання належним чином не перевірив і свого рішення не мотивував. Зокрема, указує на те, що ОСОБА_6 вину свою не визнав, під час досудового розслідування не сприяв установленню істини у справі та намагався уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, він не вжив жодних заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди, не вибачився перед потерпілими. Зазначає, що не були також враховані конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, під час якого ОСОБА_6 завдав не менше шести ударів битою ОСОБА_11 по голові та біля п'яти ударів по тулубу і кінцівках, після чого не вжив жодних заходів для допомоги ОСОБА_11 , а також наслідки у виді смерті людини.
Заперечень на касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити, а касаційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просила її задовольнити, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 вважала необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому
статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на незаконність засудження ОСОБА_6 , невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 121 ч. 2 КК України, та виправдати, оскільки не доведено вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення.
Серед доводів апеляційної скарги захисник, даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, указував на недоведеність винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом, та вважав, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, ґрунтуються на припущеннях та суперечливих показаннях свідка ОСОБА_13 . Зокрема зазначав, що ОСОБА_13 був учасником подій і саме він завдав ударів битою ОСОБА_11 , після чого завдав ударів ОСОБА_6 , а коли залишив місце події, намагався також завдати ударів тією ж битою свідку ОСОБА_14 , про що свідок ОСОБА_14 детально розповів в суді. Звертав увагу на те, що у
ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження на голові від удару битою та зламана щелепа, які йому заподіяв ОСОБА_13 , а у останнього жодних тілесних ушкоджень виявлено не було, що, зважаючи ще і на старший вік та фізичну перевагу ОСОБА_6 над ОСОБА_13 , свідчить на користь версії саме ОСОБА_6 . Крім того, зазначав, що ОСОБА_13 надав неправдиві показання щодо намагання ОСОБА_6 вступити у статеві зносини з ОСОБА_11 , щодо обставин боротьби і відібрання бити у ОСОБА_6 , щодо заперечення намагання завдати ударів битою ОСОБА_14 Указував на те, що потерпіла ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не були очевидцями подій і не підтверджують винуватість ОСОБА_6 , а посвідчують лише місцерозташування учасників події. Зазначав, що наявність крові на одязі відповідно до висновків судових експертиз саме по собі також не підтверджує винуватість ОСОБА_6 , оскільки виявлена кров могла належати як ОСОБА_11 , так і ОСОБА_6 , оскільки їх кров має спільну групову належність і ОСОБА_6 мав зовнішню кровотечу, а в окремих випадках кров могла походити і від ОСОБА_13 , а також, зважаючи на боротьбу між учасниками подій, розмахування битою, кров могла потрапити на будь-яку особу, що знаходилася в тісній кімнаті.
Захисник ОСОБА_7 серед доводів апеляційної скарги зазначав і про недопустимість як доказів протоколу огляду місця події від 21 листопада 2015 року з похідними від нього доказами, оскільки огляд було проведено з порушенням вимог статей 233, 237 КПК України, а також протоколів проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 від 22 листопада 2015 року та 11 грудня 2015 року як таких, що проведені з порушенням вимог ст. 240 КПК України.
Погодившись з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції послався на те, що показання ОСОБА_13 є правдивими, а показання ОСОБА_6 не узгоджуються з дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме: - висновками експертів від 16 лютого 2016 року
№ 106-ц та від 13 січня 2016 року № 415-МК; - протоколом огляду місця події від
21 листопада 2015 року; - показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 ,
ОСОБА_19 ; - іншими докази. Апеляційний суд також зазначив, що наявними помарками крові, встановленими експертизою, підтверджується версія ОСОБА_13 і повністю спростовується версія ОСОБА_6 .
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, обмежившись лише наведеним вище обґрунтуванням, не дотримався зазначених вимог процесуального закону та належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність винуватості ОСОБА_6 , не надав на них мотивованих відповідей з посиланням на конкретні докази на спростування доводів захисту, зважаючи на кількість доказів, покладених в основу вироку суду першої інстанції, їх конкретний зміст та доводи сторони захисту щодо цих доказів, а доводи про недопустимість доказів суд апеляційної інстанції залишив поза увагою і не надав на них мотивованих відповідей.
Серед доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 також зазначав про застосування до ОСОБА_6 працівниками поліції після затримання фізичного насильства та неналежну перевірку за цим фактом.
Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив цих доводів та не надав на них мотивованої відповіді з посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження, пославшись в ухвалі лише на те, що питання здійснення впливу на ОСОБА_6 з боку правоохоронних органів перевірялось судом першої інстанції та не знайшло свого підтвердження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - захисника
ОСОБА_7 допустив порушення вимог статей 370, 419 КПК України, конкретні доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в мотивувальній частині ухвали не виклав, доводи про незаконність засудження ОСОБА_6 , невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів, застосування незаконних методів слідства належним чином не перевірив, не надав на них мотивованих відповідей і не навів детального обґрунтування їх відхилення.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Водночас доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про порушення права на підготовку до виступу в судових дебатах, які аналогічні доводам його апеляційної скарги, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 363 КПК України після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв'язку з чим має право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
У судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження
(ст. 364 КПК України).
Із журналу судового засідання від 22 червня 2023 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, вбачається, що після доповнення судового розгляду захисником ОСОБА_7 , долучення за його клопотання до матеріалів кримінального провадження документів і оголошення їх змісту та відсутності в учасників судового провадження інших доповнень, суд прийняв рішення закінчити стадію з'ясування обставин та перевірки їх доказами. Після чого захисник ОСОБА_7 висловив прохання про надання часу стороні захисту на підготовку до судових дебатів.
Судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 тривав з квітня 2016 року. Захисник ОСОБА_7 здійснює захист прав та законних інтересів ОСОБА_6 ще зі стадії досудового розслідування, він брав участь у попередніх судових засіданнях та при новому розгляді кримінального провадження після скасування апеляційним судом виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 . Суд першої інстанції надав можливість учасникам судового провадження доповнити судовий розгляд та перейшов до судових дебатів 22 червня 2033 року. Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 виступили в судових дебатах з промовами без обмеження в часі, після чого ОСОБА_6 виступив з останнім словом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку суд першої інстанції не допустив порушення прав сторони захисту на підготовку для виступу в судових дебатах та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, необґрунтованими є і доводи захисника про те, що після скасування виправдувального вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2017 року при новому розгляді кримінального провадження Зміївський районний суд Харківської області був позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 .
Так, Апеляційний суд Харківської області, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої ОСОБА_20 про незаконність виправдання ОСОБА_6 , ухвалою від 07 грудня 2017 року скасував виправдувальний вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 та призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив про передчасність висновку суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_6 , оскільки його зроблено без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому вирок не може вважатися законним і обґрунтованим.
Враховуючи такі висновки суду апеляційної інстанції і підстави скасуваннявиправдувального вироку, Зміївський районний суд Харківської області при новому розгляді кримінального провадження не був позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 .
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора проневідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, то вони також є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Санкція ст. 121 ч. 2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання
ОСОБА_6 з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, його наслідки, а також відношення ОСОБА_6 до вчиненого, дані про особу ОСОБА_6 , який не одружений, не працює, на обліку у лікарів нарколога психіатра не перебуває. Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено, а обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 121 ч. 2 КК України, мотивувавши своє рішення.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання, визнав їх безпідставними, належним чином мотивував своє рішення в цій частині та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.
Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
Отже, підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, у касаційній скарзі не наведено, а тому вимоги касаційної скарги прокурора задоволенню не підлягають.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга захисника ОСОБА_7 - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Інші доводи касаційної скарги захисника про те, що речові докази стороною обвинувачення суду не надавалися та безпосередньо не досліджувалися, підлягають перевірці та вирішенню при новому розгляді кримінального провадження апеляційним судом.
Враховуючи вимоги ст. 433 ч. 3 КПК України та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення у контексті даного кримінального провадження і не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3