Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1550/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", (адреса: 61037, м.Харків, вул.Мефодіївська,11)
до Фізичної особи-підприємця Синявської Лілії Сергіївни, (адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення 254560,69 грн
без виклику учасників справи
01.05.2024 року позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Синявської Лілії Сергіївни про стягнення 254560,69 грн заборгованості, з яких: заборгованість за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 13459 від 01.08.2011 в сумі 26773,90грн за період: лютий 2021; березень 2021; квітень 2021; травень 2021; липень 2021; вересень 2021; жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021; заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 81382,63 грн за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; жовтень 2022; листопад 2022; грудень 2022; січень 2023; лютий 2023; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за в сумі 249,28 грн за період: грудень 2021 - лютий 2023; заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води в сумі 145847,16 грн за період: грудень 2021 - лютий 2023; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за в сумі 307,72 грн за період: грудень 2021 - лютий 2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2024 року відкрито провадження у справі №922/1550/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
06.05.2024 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
23.05.2024 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Слід зазначити, що відповідно до п.99 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п.116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" у разі невручення рекомендованого листа, він разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв'язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2024 року витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 .
14.06.2024 року до суду на виконання ухвали надійшла відповідь від Департаменту цифрової трансформації, інформаційних технологій та кібербезпеки Міністерства соціальної політики України (вх.№15548), в якій було повідомлено наступну адресу для листування та фактичного проживання особи : АДРЕСА_2 в та зазначено телефон особи.
17.06.2024 року судом було здійснено телефонограму відповідачу, в якій було повідомлено про розгляд справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.08.2011 року між КП «Харківські теплові мережі» (далі - Позивач) та ФОП Синявська Л.С. (далі - Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 13459 (далі - Договір-1).
Відповідно до п. 1.1. Договору-1 Позивач бере на себе зобов'язання постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах за адресою: м.Харків, просп. Гагаріна, 174 КІ, кв. 75 (додаток № 4 до Договору), а Відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Теплова енергія постачається в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води (п. 2.1. Договору-1).
Розрахунковим періодом є календарний місяць, згідно з п. 6.3. Договору-1.
Пунктом 6.4. Договору-1 Сторони погодили, що Відповідач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію до 28-го числа поточного місяця.
Згідно п. 10.1., п. 10.4. Договору-1 цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Факт споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення за вищевказаною адресою підтверджуються актами про підключення опалення на початку опалювальних сезонів 2020-2021, 2021-2022 та - відключення опалення наприкінці зазначених опалювальних сезонів.
Також факт споживання теплової енергії підтверджується частковою оплатою заборгованості Відповідачем.
Позивач зазначає, що станом на подання позовної заяви по особовому рахунку Відповідача (17800-5861) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання по Договору-1 в сумі 26773,90 грн., яка утворилася за період: лютий 2021; березень 2021; квітень 2021; травень 2021; липень 2021; вересень 2021; жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021.
Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які в повному обсязі сплачені не були.
Окрім цього, позивач зазначає, що на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) на офіційному сайті Позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі-Договір-2). Договір-2 є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021. Договір-2 укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Оскільки, нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 174 КІ, кв. 75 розташовані в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії Відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Договору-2.
Відповідно до п. 4 Договору-2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Відповідно до положень п. 51 Договору-2, він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Факт отримання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальних періодах 2021-2022, 2022-2023 є фактом приєднання Відповідача до умов Договору-2 (акцептування договору).
Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та - про відключення опалення наприкінці опалювальних сезонів.
Відповідно до п. 5 Договору-2 виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно п. 30 Договору-2 споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Відповідно до п. 32 Договору-2 плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Як зазначає позивач, по особовому рахунку Відповідача (17801- 5861) обліковується заборгованість по Договору-2 за: спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 81382,63 грн., яка утворилася за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; жовтень 2022; листопад 2022; грудень 2022; січень 2023; лютий 2023; та абонентську плату за спожиту теплову енергію в сумі 249,28 грн., яка утворилася за період: грудень 2021 - лютий 2023.
Позивачем направлялися відповідачу рахунки-фактури, які сплачені не були.
Також, на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, на офіційному сайті Позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води (далі - Договір-3).
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021. Даний договір укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Оскільки, нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 174 КІ, кв.75 розташовані в житловому будинку, починаючи з 01.01.2022 надання послуги з постачання гарячої води за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води. Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.
Відповідно до положень пункту 51 Договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до п. 4 Договору-3 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Отже, факт отримання та споживання Відповідачем послуги з постачання гарячої води у періодах 2021-2022, 2022-2023 є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).
Згідно з п.5 Договору-3 виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно п. 30 Договору-3 споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
У відповідності до п. 32 Договору-3 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з п.33 Договору-3 виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та обсягів теплової анергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 34 Договору-3 споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Як зазначає позивач, по особовому рахунку Відповідача (17802-5861) обліковується заборгованість по Договору-3 за: спожиту гарячу воду в сумі 145847,16грн., яка утворилася за грудень 2021 - лютий 2023 та абонентську плату за спожиту гарячу воду в сумі 307,72 грн., яка утворилася за період: грудень 2021 - лютий 2023.
Позивачем направлялися відповідачу рахунки-фактури за послугу з постачання гарячої води, які сплачені не були.
Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за Договором №13459, Індивідуальними договорами-1, 2, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 254560,69 грн.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1-3 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 174 КІ, кв.75 розташовані в житловому будинку, який оснащений централізованою системою теплопостачання, яке забезпечується КП Харківські теплові мережі. Мережа системи теплопостачання нежитлових приміщень відповідача є невід'ємною частиною централізованої системи теплопостачання житлового будинку в цілому.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (чч.6, 7 ст. 276 ГК України).
За змістом ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов'язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі Договору №13459 по особовому рахунку Відповідача (17800-5861) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання по Договору-1 в сумі 26773,90грн., яка утворилася за період: лютий 2021; березень 2021; квітень 2021; травень 2021; липень 2021; вересень 2021; жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021.
Факт споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення за вищевказаною адресою підтверджуються актами про підключення опалення на початку опалювальних сезонів 2020-2021, 2021-2022 та - відключення опалення наприкінці зазначених опалювальних сезонів.
Також факт споживання теплової енергії підтверджується частковою оплатою заборгованості Відповідачем.
Позивачем направлялися рахунки-фактури відповідачу, які в повному обсязі сплачені не були.
Також між позивачем та відповідачем були укладені Індивідуальні договори-1, 2, які є публічними договорами приєднання, що встановлюють порядок та умови надання відповідних житлово-комунальних послуг (постачання теплової енергії та постачання гарячої води), вказані договори відповідають вимогам чинного законодавства України. При цьому, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаних видів договорів, а тому, з огляду на положення статті 629 ЦК України, зазначені договори є обов'язковим для виконання обома сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вказаними Договорами та надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії в опалювальні сезони 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023 років та послуги з постачання гарячої води у 2021-2022, 2022-2023 роках.
Cтаттею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до п.32 індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Як свідчать матеріали справи, відповідачу направлялися рахунки-фактури за абонентську плату.
Відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, виставлені позивачем рахунки на оплату за надані послуги у порядку та строки, передбачені вищезазначеними договорами, не оплатив.
Докази звернення відповідача до виконавця (позивача) щодо неналежного надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води в матеріалах справи відсутні.
Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості, станом на момент подання даної позовної заяви до суду по особовим рахунком відповідача обліковується заборгованість у загальному розмірі 254560,69 грн, що складається з:
- 26773,90 грн - вартість спожитої теплової енергії за договором про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді за період: лютий 2021; березень 2021; квітень 2021; травень 2021; липень 2021; вересень 2021; жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021;
- 81382,63 грн - за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; жовтень 2022; листопад 2022; грудень 2022; січень 2023; лютий 2023;
- 249,28 грн - за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: грудень 2021 -лютий 2023;
- 145 847,16 грн - за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за період: грудень 2021 - лютий 2023;
- 307,72 грн - за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за період: грудень 2021 -лютий 2023.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що вони є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та умовам Договорів, у зв'язку із чим суд визнає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем за укладеними Договорами на загальну суму 254560,69 грн.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору №13459, Індивідуальних договорів-1, 2, та діючого законодавства та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 254560,69 грн, з яких:
- заборгованість за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 13459 від 01.08.2011 в сумі 26773,90 грн, за період: лютий 2021; березень 2021; квітень 2021; травень 2021; липень 2021; вересень 2021; жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021;
- заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 81382,63 грн, за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; жовтень 2022; листопад 2022; грудень 2022; січень 2023; лютий 2023;
- заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за в сумі 249,28 грн за період: грудень 2021 - лютий 2023;
- заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води в сумі 145847,16 грн, за період: грудень 2021 - лютий 2023;
- заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за в сумі 307,72 грн. за період: грудень 2021 - лютий 2023.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже позов підлягає повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Синявської Лілії Сергіївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м.Харків, вул.Мефодіївська,11; код ЄДРПОУ 31557119; на р/рахунок НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ Ощадбанк, МФО 351823) заборгованість в сумі 254560,69 грн, з яких:
- заборгованість за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 13459 від 01.08.2011 в сумі 26773,90 грн., за період: лютий 2021; березень 2021; квітень 2021; травень 2021; липень 2021; вересень 2021; жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021;
- заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 81382,63 грн., за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; жовтень 2022; листопад 2022; грудень 2022; січень 2023; лютий 2023;
- заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за в сумі 249,28 грн. за період: грудень 2021 - лютий 2023;
- заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води в сумі 145847,16 грн., за період: грудень 2021 - лютий 2023;
- заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за в сумі 307,72 грн. за період: грудень 2021 - лютий 2023,
крім того, 3054,73 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" липня 2024 р.
Суддя К.В. Аріт