04.07.2024
Справа № 642/3673/24
Провадження №1кс/642/2014/24
04 липня 2024 року м. Харків
Ленінський районний суд міста Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,
До Ленінського районного суду м. Харкова надійшла дана скарга в якій представник ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати постанову старшого слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_3 від 21 червня 2024 року про закриття кримінального провадження № 62024170020000513, внесеного до ЄРДР 02.02.2024 за ч. 4 ст. 408 КК України.
Представник заявника ОСОБА_4 , просив розглядати скаргу у його відсутність, оскільки військова частина бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та ухвалити рішення по справі у відповідності до чинного законодавства.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав до суду для огляду один том кримінального провадження № 62024170020000513 від 02.02.2024 за ч. 4 ст. 408 КК України.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, а також матеріали кримінального провадження дійшов висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, ОСОБА_3 від 21 червня 2024 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62024170020000513 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що в ході досудового розслідування не було встановлено факту самовільного залишення місця несення служби з метою повністю ухилитися від військової служби, що свідчить про відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.408 КК України. Було встановлено, що ОСОБА_5 будучи придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони перебував на посаді розвідника-гранатометника відповідно до якої він не міг виконувати свої функціональні обов'язки у зв'язку зі станом свого здоров'я. Також було встановлено наявність трьох дітей у ОСОБА_5 , який має право звільнитися з військової служби.
24.06.2024 до Ленінського районного суду м. Харкова звернувся командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_6 із скаргою, в якій просив скасувати вказане рішення слідчого від 21 червня 2024 як передчасне, необґрунтоване та незаконне, оскільки не відповідає вимогам ч. 9 ст.1, ч. 1 та ч. 3 ст. 24, ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а також прийняте з порушенням кримінального процесуального законодавства.
Із змісту скарги і наданих суду матеріалів кримінального провадження, встановлені наступні обставини.
Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_3 08.10.2022 року як придатний військово-лікарською комісією до військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.10.2022 № 459 ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини. Згідно акту службового розслідування від 25.10.2023 старший солдат ОСОБА_5 16 жовтня 2023 самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Зброя, боєприпаси та засоби індивідуального захисту перебувають у підрозділі. Місце перебування військовослужбовця невідоме, на телефонні дзвінки мобільного зв'язку не відповідає.
Командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся, зокрема, до директора територіального управління ДБР, розташованого в м. Полтава, з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
За даними фактами, як зазначено в постанові старшого слідчого ОСОБА_3 від 21 червня 2024, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 62024170020000513 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Частиною 4 статті 38 КПК України передбачений обов'язок органу досудового розслідування застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Статтею 284 КПК України чітко визначені підстави для закриття кримінального провадження.
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Відповідно до ст.ст.2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Частиною 5 ст. 110 КПК України чітко визначено, що постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
В ч. 1 ст. 92 КПК України вказано, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до норм КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Слідчий суддя вважає як такі, що заслуговують на увагу, доводи заявника про те, що слідчий при прийнятті постанови про закриття кримінального провадження не врахував обставини того, що на час вчинення кримінального правопорушення 16 жовтня 2023 ОСОБА_5 являвся військовослужбовцем та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 і не був виключений зі списків особового складу у порядку, встановленому Положенням про проходження громадянином України військової служби.
Прийняте рішення старший слідчий органу державного бюро розслідування ОСОБА_3 . мотивував тим, що військовослужбовець ОСОБА_5 згідно висновку військово-лікарської комісії від 21.06.2024 №15418 будучи придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони перебував на посаді розвідника-гранатометника відповідно до якої він не міг виконувати свої функціональні обов'язки у зв'язку зі станом свого здоров'я.
Проте такий висновок слідчого є необґрунтованим, що стало наслідком прийняття незаконної постанови від 21 червня 2024 всупереч вимогам ч. 9 ст.1, ч. 1 та ч. 3 ст. 24, ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII та актів чинного законодавства щодо встановленого порядку несення військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 КК України визначено, що військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені цим розділом (XIX) кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що за відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.
Відповідно ч.4 ст. 408 КК України дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Із досліджених під час розгляду скарги наданих скаржником копій документів та матеріалів кримінального провадження встановлено, що старший солдат ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу і проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 10.10.2022, наказом №459 від 10.10.2022 призначений на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї взводу управління командира мінометної батареї 1 єгерського батальйону, а наказом №66 від 05.03.2023 - на посаду старшого розвідника-гранатометника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 єгерського батальйону, тобто є військовослужбовцем згідно положень ч. 9 ст. 1 та частин 1 і 3 ст. 24 Закону № 2232-XII. Отже на час вчинення кримінального правопорушення 16.10.2023 ОСОБА_5 являвся військовослужбовцем та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 і не був виключений зі списків особового складу у порядку, встановленому Положенням про проходження громадянином України військової служби, як це передбачено ч. 7 ст. 26 Закону 2232-XII.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2023 №66 старший солдат ОСОБА_5 увільнений від займаної посади, у зв'язку з довготривалим лікуванням.
Те, що на час самовільного залишення частини ОСОБА_5 не займав посади старшого розвідника-гранатометника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 єгерського батальйону залишилося поза увагою старшого слідчого.
Слідчий суддя зауважує, що висновок військово-лікарської комісії від 21.06.2024 №15418, яким ОСОБА_5 у зв'язку з виявленими захворюваннями на підставі статей 17-б, 26-б, 31-б, 4-в, 23-в, 41-в, 2-г, 61-г графи ІІ розкладу хвороб, придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, на який посилається старший слідчий, сам по собі не може бути доказом того, що він не вважається військовослужбовцем.
Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення кримінального правопорушення зазначений висновок ВЛК від 21.06.2024 був відсутній і не позбавляє особи статусу військовослужбовця на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме на 16.10.2023 року.
Крім того, відомостей про те, що ОСОБА_5 звертався до свого безпосереднього начальника чи до медичної служби частини із скаргами на стан здоров'я чи з інших питань, а також документів, які б підтверджували поважність відсутності у військовій частині матеріали кримінального провадження не містять.
Старший слідчий в порядку ч.8 ст.95 КПК України, отримав пояснення у ОСОБА_5 , який показав про направлення його медиком на лікування за місцем проживання, спілкування по телефону з замполітом, і знаходження у різних лікарняних установах з 17.10.2023р. до 12.04.2024р., медичну документацію про що зможе надати пізніше, про наявність 3-х дітей, зокрема ОСОБА_7 , опікуном якого він є, про що є відповідне рішення, у зв'язку з чим звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо звільнення зі служби.
Однак старший слідчий не перевірив зазначених фактів, не отримав документів на їх підтвердження і матеріали кримінального провадження не містять будь яких запитів, доручень чи протоколів допиту свідків.
Проте, слідчий прийняв постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях військовослужбовця ОСОБА_5 складу зазначеного кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що в ході досудового розслідування не було встановлено факту самовільного залишення місця несення служби з метою повністю ухилитися від військової служби, що свідчить про відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.408 КК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що рішення старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, ОСОБА_3 від 21 червня 2024 року про закриття кримінального провадження № 62024170020000513 від 02.02.2024 стосовно ОСОБА_5 не можна вважати законним, як прийняте з порушенням вищевказаних норм матеріального права та з порушенням вимог кримінального закону і кримінального процесуального законодавства, тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 110, 303, 303-307, 309, 372 КПК України, суд -
Скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, ОСОБА_3 від 21 червня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62024170020000513 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1