04.07.2024
справа № 642/2203/24
провадження № 1кп/642/428/24
Іменем України
01 липня 2024 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в примішенні суду у м. Харкові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12023221220001742 від 28.11.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
У провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.
Щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 04.07.2024 року.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, вказував, що ризики не обгрунтовані. При цьому обвинувачений ОСОБА_5 просив врахувати, що він має постійне місце проживання, той факт що він повністю відшкодував шкоду потерпілому, не має наміру ухилятися від суду.
Захисник адвокат ОСОБА_4 підтримав доводи обвинуваченого.
Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Санкція частини 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 .
Суд приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_5 в сукупності з даними про особу обвинуваченого, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
Враховуючи, що судом не розпочато судовий розгляд по суті, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутих обвинувачень у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, відомості щодо особистості обвинуваченого, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, не одружений, має мати похилого віку, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд враховує, що факт перебування обвинуваченого ОСОБА_5 в умовах ізоляції певний період часу не може безперечно свідчити про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованованого йому діяння і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, щоб виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним покладених судом обов'язків у справі.
У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.
На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Таким чином, наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 29.08.2024 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29.08.2024 року.
Строк дії ухвали - до 29 серпня 2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Суддя - ОСОБА_1