03.07.2024
Справа № 331/3051/24
Провадження № 2-а/331/20/2024
03 липня 2024 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Жукової О.Є.
за участю секретаря : Мироненко О.В.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шоніна Дмитра Олеговича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач в особі представника ОСОБА_2 14 травня 2024 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2089898 від 07.05.2024 р. про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 340,00 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 травня 2024 року поліцейським 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шоніним Дмитром Олеговичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, а саме: штрафу у розмірі 340,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2089898 , відносно ОСОБА_1 щодо скоєння останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: «07.05.2024 року о 13:14:13 годині в м. Запоріжжі по вул. Діагональна, буд. 8 водій перевищив швидкість руху де встановлено обмеження швидкості руху 50 км/ год. В населеному пункті рухався зі швидкістю 78 км/год., перевищив на 28 км/год. Вимірювання проводилось за допомогою приладу TruCam II LTI 20/20 TC 008387, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкості режиму в населених пунктах».
Позивач впевнений, що своїми діями не вчиняв адміністративного правопорушення,оскільки постійно контролював необхідну швидкість руху транспортного засобу не перевищуючи швидкість 60 км/год. Заміри швидкості руху транспортного засобу позивача проводились приладом «TruCam II LTI 20/20 TC 008387», не відповідають показам спідометру позивача та, відповідно, виникають сумніви чи прилад «TruCam II LTI 20/20 TC 008387» працює справно, та чи проходив він сертифікацію, як прилад, який повинен проходити сертифікацію згідно Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Без належного сертифікату, прилад «TruCam II LTI 20/20 TC 008387» не можна використовувати для вимірювання швидкості руху транспортних засобів, а тому даний доказ є недопустимим до розгляду суду.
Крім того, фіксування швидкості відповідачем здійснювалося лазерним вимірювачем швидкості TruCam з порушенням норм ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Відтак, утримуваний в руках лазерний вимірювач швидкості TruCam не є стаціонарно вмонтованим засобом, а здійснення фіксації швидкості з руки (рук) може дати більше ніж передбачено відповідним свідоцтвом про повірку похибку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху транспортного засобу.
При цьому, прилад вимірювання швидкості застосовувався відповідачем за відсутності знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», на службовому автомобілі відповідача не були включені проблискові маячки синього кольору, тобто із порушенням вимог встановленими ст.40 Закону України «Про національну поліцію».
Ухвалою судді Жовтневого районного м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року провадження по справі відкрито.
24 травня 2023 року представник відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Малій О.М. надав суду відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити з огляду на правомірність дій інспектора та недоведеність позовних вимог.
В судове засідання представник позивача Грамчук М.О. надала заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позову, з огляду на те, що надані відповідачем докази є недопустимими. Крім того, відкликала раніше подані клопотання про відкладення розгляду справи та витребування доказів.
Представник відповідача Малій О.М. у відзиві просив справу розглянути у його відсутність, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач поліцейський 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_3 , до суду не з'явився , повідомлявся про час та місце розгляду справи належними чином.
У відповідності до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України , оскільки всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглянув справу у письмовому провадженні .
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі від 07 травня 2024 року серії ЕНА №2089898 до ОСОБА_1 застосоване адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП України.
З копії постанови , долученої до позову , вбачається, що ОСОБА_1 07.05.2024 року о 13:14:13 годині в м. Запоріжжі по вул. Діагональна, буд. 8 перевищив швидкість руху де встановлено обмеження швидкості руху 50 км/ год. В населеному пункті рухався зі швидкістю 78 км/год., перевищив на 28 км/год. Вимірювання проводилось за допомогою приладу TruCam II LTI 20/20 TC 008387, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкості режиму в населених пунктах та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
Згідно із частиною четвертою статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Дана правова позиція закріплена в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, в якій зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП, у ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, імя та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно зі статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу на те, що статтею 94 КАС України визначено загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, до яких належать документи, та передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
В ході розгляду справи встановлено, що до відзиву відповідач надав скріншот з відеоматеріалу, та Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29763 від 06 грудня 2023 року , однак вони не завірені належним чином, отже не є допустимим доказами в розумінні ст. 74 КАС України.
Також відповідачем до відзиву на позовну заяву додано оптичний диск з місця події, на якому містяться: відео файли «Гомольський розгляд справи» , «факт правопорушення Гомольський» , які створені 18 травня 2024 року .
Зазначені відео файли є електронними доказами відповідно до положень статті 99 КАСУ.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Оскільки надані представником відповідача ОСОБА_4 матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.
Як встановлено судом, шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.
Таким чином, наданий суду відеозапис з приладу ТruCAM, а також відеозапис розгляду справи про адміністративне правопорушення , не є допустимими доказами в розумінні ст. 74 КАС України.
До того ж, що до матеріалів справи не було надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку - прилад ТruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскільки позивач наполягає на трому, що швидкість руху не перевищував, належних та допустимих доказів вини позивача ОСОБА_1 у правопорушенні, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, відповідачем УПП в Запорізькій області не надано, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищенаведене , відповідно до вимог ч.3 ст. 286 КАС України , суд приходить до висновку , що з урахуванням вимог ст. 247 КУпАП, наявні підстави для скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд зазначає наступне.
Пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України, встановлено, що відповідач це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно з положень статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.
Відповідно до ст.222 КУпАП, органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, за частиною 2 ст.122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч.2 ст.222 КУпАП).
Отже, працівники органів Національної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції.
Тому, належним відповідачем як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що поліцейський 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_3 не є належним відповідачем по справі, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн при поданні позовної заяви .
За наслідками судового розгляду, позовні вимоги позивача до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволенні повністю.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, які є обов'язковими для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2024 року становить 3028 грн.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 605 грн. 60 коп.
Як наслідок, саме вказана сума судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. є такою, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Керуючись ст.ст. 77,205, 241 , 268,271, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
В задоволенні позовних ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до поліцейського 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шоніна Дмитра Олеговича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі від 07 травня 2024 року серії ЕНА№ 2089898 про застосування до ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП України і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ( місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108578 ) на користь ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )судовий збір в сумі 605,60 гривень
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Суддя: О.Є. Жукова