01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2010 № 2/83
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Магратій Я.В. - довіреність №06-5/27 від 04.01.2010 р.
від відповідача - ОСОБА_2 - довіреність від 23.10.2008 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2010
у справі № 2/83 ( .....)
за позовом Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Автобусного парку № 5
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про стягнення 10023,40 грн.
Комунальне підприємство “Київпастранс” в особі Автобусного парку № 5 (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) заборгованості за договором оренди № 12/06-08 у сумі 10 023,40 грн.
30.03.2010 р. представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 12 672 грн. 97 коп. заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. у справі № 2/83 позов задоволений у повному обсязі. Вирішено стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства “Київпастранс” в особі Автобусного парку № 5 12 672 грн. 97 коп. основного боргу, 126 грн. 73 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що було неповно з'ясовано обставини, що мали важливе значення для розгляду справи, не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначає, що в день винесення судового рішення у даній справі відповідачем було сплачено значну частину заборгованості, що не було враховано судом першої інстанції, в той час як суддя був зобов'язаний витребувати у справі додаткові докази, для повного і всебічного дослідження обставин справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалою від 02.06.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 06.07.2010 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:
Між сторонами 01.02.2008 р. було укладено договір оренди № 12/06-08 “Про передачу майна комунальної територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду”.
Відповідно до п. 1.1 договору, позивач на підставі рішення Київради від 28.12.2006 року передає, а відповідач приймає в оренду нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполева, 21, к. 1 для розміщення офісу.
Пунктом 2 даного договору передбачено, що об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 34,00 кв.м., в т.ч. на 2-му поверсі 34,00 кв.м. згідно з викопіюванням з по поверхового плану. Факт передачі об'єкта оренди відповідачу підтверджується актом прийому-передачі.
За користування об'єктом оренди, відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату, розмір якої згідно з Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, на дату підписання договору становить 1973,95 грн. на місяць без ПДВ (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, але в будь-якому разі не пізніше ніж з 11 календарного дня з дати підписання цього договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності останнього щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач за договором виконав свої зобов'язання належним чином та у строки, передбачені договором.
Відповідач, в порушення умов договору, не виконав своїх обов'язків по внесенню обумовленої плати за користування орендованим приміщенням, що призвело до виникнення заборгованості за період з січня по грудень 2009 року в розмірі 12 672,97 грн.
Судова колегія погоджується з тим, що позовна підлягає задоволенню у повному обсязі, в зв'язку з наступним:
Згідно ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є зокрема засноване на договорі, строкове, платне користування майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно п. З ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача обґрунтовані підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не витребував додаткові докази, а саме докази оплати відповідачем заборгованості по орендній платі, призвело до прийняття невірного рішення є безпідставним в зв'язку з наступним:
Відповідно до статті 32 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак представник відповідача в суд жодного разу не з'явився, витребувані судом документи, також відзив на позовну заяву, не надав.
Таким чином, суд першої інстанції не знав і не міг знати про факт сплати відповідачем заборгованості за договором оренди, в той час як позивачем були надані всі необхідні докази про наявність вказаної заборгованості. Крім того, представник позивача, також, не мав можливості повідомити про даний факт місцевому господарському суду, оскільки заборгованість була сплачена саме у день винесення рішення, тобто позивачу про це відомо не було.
Оскільки, відповідно до ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, судова колегія не приймає до уваги докази сплати відповідачем заборгованості до уваги, в зв'язку з тим, що суд, як вже вказувалось, приймаючи оскаржуване рішення не знав і не міг знати про них, а відповідач вчасно не повідомив про їх наявність.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. в справі № 2/83 - без змін.
Справу № 2/83 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді
12.07.10 (відправлено)