01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2010 № 41/56
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача -Бабченко А.М. - представник за довіреністю № б/н від 13.02.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ Транспортна компанія "Транссервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2010
у справі № 41/56 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна"
до ТОВ Транспортна компанія "Транссервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 32733,42 грн.
Суть рішення та апеляційної скарги:
У лютому 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво України» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «Транссервіс» (далі - відповідач) про стягнення 32 733,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору про сервісне обслуговування № SA-08/10-24-1 від 01.10.2008 року не оплатив надані позивачем послуги по обслуговуванню та ремонту транспортного засобу відповідача, у зв'язку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість.
Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 41/56 від 16.04.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 327,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу(пункт 2 резолютивної частини рішення).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва у справі № 41/56 від 16.04.2010 року скасувати в частині стягнення з нього судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, що мають суттєве значення, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення неправомірно застосовано норму процесуального права, а саме частину 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 року № 01-23/1/7 розгляд апеляційної скарги було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Кропивна Л.В., Поляк О.І.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.04.2010 року у справі № 41/56 в частині стягнення судових витрат з відповідача.
05.07.2010 року представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не надав. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача (повідомлення про вручення № 11273371 від 31.05.2010 року) про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача, який не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь в судовому засіданні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про сервісне обслуговування № SA-08/10-24-1 (далі - договір).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору, сторони погодили, що виконавець зобов'язується надавати послуги по технічному обслуговуванню та ремонту рухомого складу замовника згідно переліку, що додається (із зазначенням в ньому типів та моделей, номерів шасі та реєстраційних номерів транспортних засобів), зазначеного в додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору, на умовах даного договору, за завданням замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги та виконані роботи. Під сервісним обслуговуванням розуміються роботи по обслуговуванню транспортних засобів з використанням (або без використання) для цього запасних частин. У відповідності з даним договором виконавець може продавати, а замовник купувати та оплачувати оригінальні запасні частини VOLVO для транспортних засобів замовника.
При цьому, суд першої інстанції правомірно встановив, що 09.02.2010 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 25 438,74 грн. - основної заборгованості, 3 040,58 грн. - пені, 3 459,67 грн. - інфляційних втрат та 794,53 грн. - 3% річних.
Судом першої інстанції визначено, що обов'язок по сплаті грошового зобов'язання з урахуванням дати вручення претензії № 75 від 20.05.2009 року та пункту 4.2 договору міг настати ще 03.07.2009 року.
В процесі дослідження матеріалів справи судом першої інстанції було правильно встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2009 року у справі № 49/420-б порушено провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «Транссервіс» (відповідача у даній справі) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, відкрито процедуру санації та зобов'язано керуючого санацією - керівника боржника у тридцяти денний строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подати повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації в офіційному друкованому органі та подати докази опублікування до господарського суду.
На виконання вимог ухвали суду від 16.09.2009 року 03.10.2009 року в офіційному друкованому органі - газеті «Голос України» № 186 (4686) було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «Транссервіс» та відкриття процедури санації, в підтвердження чого матеріали справи № 41/56 містять виписку з газети «Голос України» від 03.10.2009 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2010 року затверджено реєстр кредиторів і визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в строк встановлений для їх подання.
Згідно з частиною 11 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Відповідно до частин 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, вимоги позивача зі сплати боргу по відношенню до відповідача можуть бути лише конкурсними в розумінні статті 1 Закону, оскільки виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною 2 статті 14 Закону визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
З положень статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 1 Закону погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.
Таким чином, виходячи з вищевикладених норм, вбачається, що позивач, як конкурсний кредитор по стягненню заборгованості, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, не звертався до господарського суду із заявою про визнання його кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «Транссервіс» та про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), конкурсні вимоги останнього до відповідача відповідно до частини 2 статті 14 Закону є погашеними, а грошові зобов'язання відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України припиненими.
Вищезазначена правова позиція зазначена у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Постановою Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство».
Таким чином, за вказаних вище обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Проте, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення першої інстанції в частині стягнення судових витрат з відповідача (з посиланням на частину 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України) є безпідставним, оскільки в даному випадку неправомірно визнавати вину відповідача (в зв'язку зі зверненням позивача до суду після порушення провадження у справі про банкрутство) та покладати на нього судові витрати, так як відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті, зокрема за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.
Тому, за розгляд справи в суді першої інстанції судові витрати покладаються на позивача в силу частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року у справі № 41/56 підлягає частковому скасуванню, зокрема в частині стягнення з відповідача судових витрат, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 та п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга -задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» надмірно сплачене апелянтом державне мито підлягає поверненню з державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «Транссервіс» на рішення господарського суду міста Києва у справі № 41/56 від 16.04.2010 року задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва у справі № 41/56 від 16.04.2010 року скасувати в частині стягнення судових витрат (пункт 2 резолютивної частини рішення).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, Кільцева дорога, б. 20/1-А, код ЄДРПОУ 30176505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «Транссервіс» (місцезнаходження: 03026, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Червонопрапорна, буд. 154, код ЄДРПОУ 32156302) 51 (п'ятдесят одну) грн. 00 коп. - державного мита за подання апеляційної скарги.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «Транссервіс» (місцезнаходження: 03026, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Червонопрапорна, буд. 154, код ЄДРПОУ 32156302) з Державного бюджету України 112,51 грн. державного мита, сплаченого на підставі квитанції № 110 від 05.05.2010 року (оригінал якої знаходиться в матеріалах справи), як зайво сплачене.
Видачу наказу та довідки про повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 41/56 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді