01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2010 № 28/5
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Далека Т.В.- пред. за дов. № б/н від 10.03.2010 р.;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Баядєра"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2010
у справі № 28/5 ( .....)
за позовом Приватного підприємства "Баядєра"
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2
про стягнення 13173,96 грн.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Баядєра" до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 10628,28 грн. основного боргу, 951,90 грн. - пені, 743,97 грн. штрафу, 849,81 грн. - 20 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. у справі № 28/5 у задоволенні позову відмовлено повністю. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що товар за накладними отриманий особою, довіреність якої була скасована, про що представник ОСОБА_3 був повідомлений належним чином.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. у справі № 28/5 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання повідомлення ОСОБА_3 про скасування довіреності, оскільки, за переконанням позивача, копія опису вкладення в цінний лист від 06.02.2009 року не є належним доказом. Оригінал опису від 06.02.2009 р. відповідачем не наданий.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2010 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Баядєра" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.04.10 р.
Представник позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав пояснення та документи на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2010 р. у справі № 28/5.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 р. розгляд справи було відкладено на 11.05.2010 р. у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання уповноваженого представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та неподанням ним витребуваних судом доказів.
В судовому засіданні 11.05.2010 р. та 18.05.2010 р. було оголошено перерву на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а також зобов'язано надати належним чином завірену копію опису вкладення в цінний лист від 06.02.2009 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року № 01-23/1/3 у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В. для перегляду в апеляційному порядку справи № 28/5, утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді: Калатай Н.Ф., Кондратова І.Д.
Представник відповідача в судове засідання 01.06.2010 р. не з'явився, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. розгляд справи було відкладено на 08.06.2010 р. у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання уповноваженого представника Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та неподанням ним витребуваних судом доказів.
08.06.2010 р. відповідач подав копії фіскального чеку № 6507 від 06.02.2009 р. та реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції від 06.02.2009 р., які завірені позивачем, при цьому, докази, які витребувались судом, а саме : оригінал або належним чином завірену копію опису вкладення в цінний лист від 06.02.2009 р. позивач не надав. Крім того, відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р., розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що в процесі розгляду справи у суду виникла необхідність витребування від відповідача, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та Відділення поштового зв'язку Київ - 30 Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" додаткових доказів.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 16.06.2010 р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв'язку з поверненням з відпустки судді Попікової О.В було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 28/5 колегії суддів у постійному складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 06.07.2010 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги раніше подане відповідачем клопотання про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 743-08 від 16.10.2008 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого Приватне підприємство "Баядєра" (надалі - постачальник) зобов'язувалось передати у власність Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 алкогольні напої, а покупець зобов'язувався прийняти та оплати товар в порядку, визначеному умовами цього договору.
Від імені покупця договір підписаний фізичною особою ОСОБА_3, яка має нотаріально посвідчену довіреність, якою їм надане право на підписання від імені ОСОБА_2 такого договору.
Представництвом за частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до частини 1 статті 239, частини 3 статті 244 названого Кодексу, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу згідно договору товар за накладними № 819562 від 07.03.2009 р., № 831870 від 10.04.2009 р., № 9007937 від 30.04.2009 р., № 9007936 від 30.04.2009 р. на загальну суму 12720,52 грн. Суд першої інстанції відзначив, що у відповідача відсутній обов'язок сплачувати вартість поставленого товару, оскільки 06.02.2009 року відповідач відкликав довіреність, видану на ім'я ОСОБА_3 30.08.2008 року, що підтверджується заявою відповідача поданою приватному нотаріусу Сергієнко С.С. 06.02.2009 року, про відкликання довіреності відповідач 06.02.2009 року повідомив громадянку ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, описом вкладення поштової кореспонденції від 06.02.2009 року.
Однак, вищезазначені висновки суду першої інстанції не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено статті 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.
Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Так, колегія суддів зазначає, що з правового аналізу матеріалів справи вбачається, що при винесенні оскарженого рішення судом першої інстанції не було належно взято до уваги вимоги положень ст. ст. 32, 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів, зокрема, при врахуванні доведеності факту направлення відповідачем повідомлення ОСОБА_3 про скасування довіреності.
Судом першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України зроблено передчасний висновок про те, що ксерокопія опису вкладення в цінний лист від 06.02.2009 р. (а.с. 86, т.1), яка не засвідчена належним чином (на копії відсутній підпис особи, яка їх засвідчувала) є допустимим та належним доказом повідомлення ОСОБА_3 про скасування довіреності.
Суд апеляційної інстанції неодноразово зобов'язував відповідача надати оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію опису вкладення в цінний лист. Відповідач оригінал опису вкладення в цінний лист від 06.02.2009 р. не надав, зазначивши, що останній у нього відсутній, при цьому належним чином засвідчену копії опису відповідач не надав, причини невиконання вимог суду не повідомив.
В свою чергу, 08.06.2010 р. відповідач через відділ документального забезпечення надав копію фіскального чеку № 6507 від 06.02.2009 р. та реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції від 06.02.2009 р. Колегія суддів відзначає, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано неможливість подання доказів суду першої інстанції, при цьому ухвалою Київського апеляційного господарського процесуального кодексу України від 08.06.2010 р. було зобов'язано відповідача надати відповідне обґрунтування з зазначенням поважних причин.
З огляду на те, що відповідач не обґрунтував неможливість подання копії фіскального чеку № 6507 від 06.02.2009 р. та реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції від 06.02.2009 р. суду першої інстанції, зазначені докази у відповідності до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України не приймаються судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідачем в порушення норм статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведений належними засобами доказування факт повідомлення ОСОБА_3 про скасування довіреності.
Частиною 1 статті 249 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Частина 2 вказаної статті цього Кодексу містить обов'язок особи, яка видала довіреність і згодом скасувала її, негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Згідно з ч. 3 цієї статті зазначеного Кодексу права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок учинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.
Таким чином, скасування довіреності має юридичне значення для представника та третіх осіб лише в тому випадку, якщо вони були сповіщені про це. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання громадянці ОСОБА_3 повідомлення про скасування довіреності до 19.05.2009 р. (а.с. 89, т.1), а відповідно права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину у цій справі представником, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність - тобто для відповідача.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом апеляційної інстанції встановлені обставини належного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару за накладними № 819562 від 07.03.2009 р., № 831870 від 10.04.2009 р., № 9007937 від 30.04.2009 р., № 9007936 від 30.04.2009 р. на загальну суму 12720,52 грн. Від імені покупця товар отриманий ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Відповідно до абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за N 293/1318 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
З огляду на те, що в даному випадку Приватне підприємство "Баядєра" здійснювала централізовано-кільцеве перевезення щодо поставки товару на адресу відповідача, уповноважена особа відповідача, а саме : ОСОБА_3, у відповідності до абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей повідомила постачальника про матеріально-відповідальних осіб, які мають право приймати матеріальні цінності від позивача протягом всього терміну дії договору. Зокрема, даними особами є ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а відповідно товар за накладними отриманий уповноваженими особами.
Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 6.1 договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.
Колегією суддів встановлено, що поставлений товар оплачений відповідачем частково в сумі 2355,94 грн. згідно прибуткового касового ордеру № 100610 від 27.04.2009 р., а відповідно враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару у строк, який визначений у договорі, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 10628,28 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції належним чином, що призвело до неправильного висновку щодо прав і обов'язків сторін у справі, а також до прийняття помилкового рішення про відмову в задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу, яке не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідження обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального, що є підставою для скасування такого рішення в цій частині та прийняття нового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно пункту 9.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника продукції, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судова колегія дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 20 % річних в розмірі 849,81 грн. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача за заявлений ним період прострочення з 22.03.2009 р. по 12.10.2009 р., оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства. В свою чергу, рішення суду першої інстанції в цій частині про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно пункту 7.1 договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що умовами договору сторони передбачили, що за порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець має сплатити пеню, а у випадку прострочення більше ніж на 30 календарних днів, останній сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.
Тобто, в даному випадку сторони передбачили покладення на покупця відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді сплати штрафу та пені, при цьому, умовами договору не передбачено, що штраф сплачується додатково та одночасно з пенею. Таким чином, враховуючи те, що вданому випадку відповідач прострочив оплату поставленого товару понад тридцять днів - стягується лише штраф у розмірі семи відсотків від суми борги.
Крім того, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскільки відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання протирічить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому підстави для нарахування одночасно пені та штрафу відсутні (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 13/710-06 від 12.07.2007 року, № 40/440 від 19.12.2007р.).
Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 743,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В свою чергу, правові підстави для стягнення з відповідача пені в сумі 951,90 грн. відсутні, а тому рішення суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині залишається без змін.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Баядєра" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. у справі № 28/5 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 10628,28 грн. - основного боргу, 743,97 грн. - штрафу, 849,81 грн. - 20 % річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Приватного підприємства "Баядєра" задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (03045, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Баядєра" (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська,2 код 13491057) 10628,28 грн. - основного боргу, 743,97 грн. - штрафу, 849,81 грн. - 20 % річних, 122,22 грн. - витрат по сплаті державного мита, 218,94 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 року у справі № 28/5 залишити без змін.
5. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (03045, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Баядєра" (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2 код 13491057) 61,11 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.
7. Матеріали справи № 28/5 повернути Господарському суду міста Києва.
8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
12.07.10 (відправлено)