01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.06.2010 № 27/254
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві: не з'явився,
від боржника : Вабіщевич Т.В. ( за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.04.2010
у справі № 27/254 ( .....)
за позовом Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"
до ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"
Відділ Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та скасування постанови № 725/2 від 02.02.2010 р. про зняття арешту з коштів боржника
19.02.2010 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (позивач, скаржник) у справі № 27/254 звернувся до господарського суду міста Києва із скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (в порядку статті 121-2 ГПК України), відповідно до якої просить суд визнати незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та скасувати постанову про зняття арешту з коштів боржника.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року скаргу ПАТ „ Альфа-Банк” на дії Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві задоволено частково. Визнано незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в частині винесення постанови про зняття арешту з коштів боржника, здійснені в ході зведеного виконавчого провадження № 725/2. Скасовано постанову №725/2 від 02.02.2010 року про зняття арешту з коштів боржника. В іншій частині скарги відмовлено.
Не погодившись з винесеною ухвалою, боржник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року у справі № 27/254 і винести постанову, якою відмовити у задоволенні скарги ПАТ „Альфа-Банк”
Представники стягувача та ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києва у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи представники були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників стягувача та ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києва , за наявними у справі доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представника боржника, колегія суддів встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2009 року у справі № 27/254 позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» про стягнення заборгованості задоволено повністю.
19.11.2009 року у справі № 27/254 був виданий наказ.
Відповідно, на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження № 725/2 з примусового виконання наказу виданого 31.08.2009 р. господарським судом м. Києва у справі № 12/276 про стягнення з ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» на користь Компанії «Гінко Бізнес ЛТД» коштів в сумі 705 592,01 грн., наказу виданого 20.10.2009 р. господарським судом міста Києва у справі № 20/110 про стягнення з ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» на користь ВАТ «Регенерат» коштів в сумі 30 816,56 грн., наказу виданого 20 11.2009 р. господарським судом м. Києва по справі № 20/109 про стягнення з ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» на користь ТОВ «Ласка Лізинг» коштів в сумі 462 687,09 грн., наказу виданого 19.11.2009 року господарським судом міста Києва у справі № 27/254 про стягнення з ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» на користь ЗАТ «Альфа-Банк» коштів в сумі 3 067 347,27 грн., наказу виданого 19.11.2009 року господарським судом міста Києва у справі № 27/253 про стягнення з ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» на користь ЗАТ «Альфа-Банк» коштів в сумі 55 836,47 грн., наказу виданого 19.11.2009 року господарським судом міста Києва у справі № 27/252 про стягнення з ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» на користь ЗАТ «Альфа-Банк» коштів в сумі 32 138,16 грн.
В ході здійснення виконавчого провадження, 1.02.2010р. державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» в межах суми звернення стягнення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року у справі № 50/63-6 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
На підставі вищезазначеної ухвали, ст.ст. 5, 34, 59 Закону України «Про виконавче провадження», 02.02.2010 року відділом Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві було знято арешт з коштів боржника, шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів боржника № 725/2.
Колегія суддів не погоджується з винесеною ухвалою суду першої інстанції, та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 7 Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому статтями 28, 32, 33, 78, 79, 80 вищезазначеного Закону, а також: вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна.
За таких обставин, колегією суддів встановлено, що починаючи вже з 25.01.2009 р. державний виконавець не мав права проводити виконавчі дії в межах зведеного виконавчого провадження № 725/2, окрім права звернення до суду в порядку, встановленому ст.ст. 28, 32, 33, 78, 79, 80 Закону України „Про виконавче провадження”, а також вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова № 725/2 про арешт коштів боржника була винесена 01.02.2010 p., тобто після порушення 25.01.2009 р. провадження у справі про банкрутство, а отже, без належної на те правової підстави та з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження». В свою чергу, скаржник відповідний юридичний факт до відома суду першої інстанції не доводить та у своїй скарзі не згадує про постанову № 725/2 про арешт коштів боржника та дату її винесення - 01.02.2010 р.
Боржник в своїх поясненнях від 13.04.2010 року зазначає, що саме незаконність прийняття постанови про арешт коштів боржника від 01.02.2010 p., стала причиною винесення вже наступного дня оскаржуваної постанови про зняття арешту з коштів боржника від 02.02.2010 р.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідний юридичний факт залишив поза увагою. Також слід зазначити, що законні права та інтереси скаржника як стягувача у виконавчому провадженні не були порушені.
Провадження у справах про банкрутство регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж: на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше німе на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2010 року у справі № 50/63-6 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до закінчення провадження у справі - зупинити виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), та зупинити заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.
Відповідно до п. 38 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" відповідно до ст. 1 Закону термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч. 1 ст. 11 та ч. 4 ст. 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Частиною 7 ст. 12 Закону України дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Отже, дія мораторію триває протягом всього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.
Відповідно до п. 40 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які подали заяви згідно зі ст. 14 Закону, і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими в установленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі документи.
Згідно п. 41 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 передбачається, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року у справі №27/254 є незаконною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу боржника - Відкритого акціонерного товариства „Київський завод гумових та латексних виробів” слід задовольнити, відмовити у задоволенні скарги ПАТ «Альфа-Банк».
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ухвала місцевого господарського суду , як така, що ухвалена на неповному з”ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київський завод гумових та латексних виробів” на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.04.2010 року про часткове задоволення скарги Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві- задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2010 у справі №27/254 скасувати.
3. Скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа -Банк” на дії відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення.
4. Матеріали справи №27/254 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді