01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.07.2010 № 53/613
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гарбуз С.О. - представник за дов. № 7-1163 від 29.12.2009 року
від відповідача - Цимбалюк І.В. - представник за дов. № 259 від 15.02.2010 року
від третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.03.2010
у справі № 53/613 ( .....)
за позовом ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2"
до Спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
третя особа позивача Акціонерний комерційний банк "Аркада"
третя особа відповідача
про стягнення 90642,94 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У жовтні 2009 року ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд - 2» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа - Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 90 642, 94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 4 від 08.06.2007 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 82 987,62 грн. основного боргу, 1 514,24 грн. 3 % річних, 6 141,08 грн. інфляційних нарахувань.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року позов задоволено повністю: стягнуто з Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа - Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд - 2» заборгованість в сумі 82 987,62 грн. основного боргу, 1 514,24 грн. 3 % річних, 6 141,08 грн. інфляційних нарахувань, 906,43 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа - Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року у справі № 53/613 і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована недоведеністю обставин, що мають суттєве значення. Так, апелянт зазначає, що відповідно до п. 6.2 договору термін гарантійного періоду починається від дати пуску об'єкта в експлуатацію і підписання акта приймання об'єкта і закінчується зі спливом 24 місяців із дня пуску об'єкта в експлуатацію і підписання акта генпідрядником будівництва. Проте наданими позивачем доказами не підтверджується факт пуску об'єкта в експлуатацію, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2010 року у справі № 53/613 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.06.2010 року.
У судове засідання 16.06.2010 року з'явилися представники сторін, представник третьої особи у судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 07.07.2010 року.
У судове засідання 07.07.2010 року з'явилися представники сторін, представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.06.2007 року між СП ТОВ «Основа - Солсиф» (далі - генпідрядник) та ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд - 2» (далі - підрядник) було укладено договір підряду № 4 (далі - договір), відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов'язання організувати та якісно виконати повний комплекс робіт з використанням власних матеріалів та обладнання, та передати генпідряднику шляхом підписання акту про прийняття виконаних робіт у відповідності із вимогами дійсного договору, а саме: виконання покриття території на об'єкті «Комплекс приміщень банку АРКАДА по вул. Ольгінській, 3 у Печерському р-ні м. Києва», що зазначено у Додатку 1 до даного договору, який є невід'ємною його частиною, у терміни, передбачені даним договором, а генпідрядник - прийняти комплекс належно виконаних підрядником робіт та оплатити його повну вартість на умовах даного договору (п. 1.1).
Згідно п. 2.1 договору термін виконання робіт з 11.06.2007 року до 31.07.2007 року у відповідності із погодженим сторонами шляхом підписання графіком виконання робіт.
Відповідно до п. 4.1 договору генпідрядник перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж у строки та у розмірі, окремо погодженому сторонами, що складає 60 % вартості робіт.
У п. 4.2 договору сторони дійшли згоди про гарантійний фонд у розмірі 10 % від договірної ціни. Кошти гарантійного фонду є частиною коштів підрядника, які належать підряднику на підставі підписаних генпідрядником актів прийому виконаних робіт та які виплачуються підряднику у наступному порядку:
Перша частина у розмірі 5 % гарантійного фонду оплачується генпідрядником у п'ятиденний термін після закінчення повного комплексу робіт за договором на основі письмової вимоги підрядника;
Друга частина у розмірі 5 % гарантійного фонду оплачується генпідрядником у п'ятиденний термін після закінчення одного року гарантії, відлік якої починається від дня підписання акту здачі об'єкта в експлуатацію (п.п. 4.2.1, 4.2.2 договору).
Згідно п. 4.3 договору генпідрядник приймає та оплачує роботи, виконані підрядником, у наступному порядку.
Розрахунки за виконані роботи, з пропорційним урахуванням розміру авансового платежу та гарантійного фонду, здійснюються на підставі підписаних генпідрядником актів прийому виконаних робіт, які подає підрядник не пізніше останнього дня звітного місяця. Генпідрядник розраховується з підрядником за виконані роботи щомісячно. У щомісячній оплаті, шляхом зменшення розміру оплати, враховується частина авансового платежу, перерахованого згідно п. 4.1 та 10 % гарантійного фонду згідно п. 4.2, в 5-денний термін після підписання акту про прийняття виконаних робіт, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його поточний рахунок ( п. 4.3.1 договору).
Згідно п. 4.3.2 договору розрахунки здійснюються після виконання підрядником та прийняття генпідрядником робіт, передбачених договором, вартість яких буде становити частину договірної ціни, вказаної у п. 3.1 та відображати фактично виконані роботи.
Пунктом 4.3.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи генпідрядник здійснює тільки після надання підрядником документації у повному обсязі (акти на приховані роботи, протоколи випробувань та сертифікати, виконавчі зйомки), що підтверджує якість використаних матеріалів та виконавчої документації у повному обсязі, крім тих матеріалів, які надає генпідрядник.
Про виконання умов договору підрядником свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт за серпень, вересень та жовтень 2007 року, підписані повноважними представниками сторін, і довідки про вартість виконаних робіт за серпень, вересень та жовтень 2007 року.
Платіжними дорученнями № 5113 від 01.08.2007 року та № 2243 від 27.12.2007 року підтверджується та відповідачем не заперечується, що виконані роботи ним оплачені лише у розмірі 1 562 068,11 грн., неоплаченими залишились 82 987,62 грн. як гарантійний фонд (5 %) відповідно до умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу № 7-99 від 05.02.2009 року про сплату заборгованості, про що свідчить належним чином завірена копія опису вкладення в цінний лист від 09.09.2009 року та фіскального чеку про поштове відправлення № 8769 від 09.02.2009 року.
Проте станом на день розгляду справи судом вказана заборгованість не сплачена.
Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав власні зобов'язання належним чином, за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, а відтак вимога позивача щодо стягнення з відповідача 82 987,62 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком господарського суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір № 4 від 08.06.2007р. за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно ст. 884 Цивільного кодексу України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно ст. 860 вказаного кодексу перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.
Відповідно до п. 6.2 договору термін гарантійного строку починається від дати пуску об'єкта в експлуатацію і підписання акта приймання об'єкта і закінчується з закінченням 24 місяців із дати пуску об'єкта в експлуатацію і підписання акта генпідрядником будівництва.
Як вбачається з актів приймання виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень 2007 року, підписаних та скріплених печатками сторін, відповідачем виконані позивачем за договором підряду роботи прийняті у повному обсязі без зауважень щодо їх недоліків.
Наявними матеріалами справи, а саме: актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого розпорядженням Печерської районної державної адміністрації в м. Києві № 960 від 23.08.2007 року, договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07507/5-06 від 03.07.2007 року, укладеного між третьою особою та ВАТ «АК Київводоканал» та договором про постачання електроенергії № 30550 від 19.07.2007 року, укладеного між третьою особою та АЕК «Київенерго», підтверджується введення в експлуатацію об'єкта будівництва за договором підряду № 4 від 08.06.2007 року.
Пунктом 4.2.2 договору сторони закріпили, що друга частина у розмірі 5 % гарантійного фонду оплачується генпідрядником у п'ятиденний термін після закінчення одного року гарантії, відлік якої починається від дня підписання акту здачі об'єкта в експлуатацію.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач повинен був повернути позивачу гарантійний фонд у розмірі 5 % у строк 23.08.2008 року.
За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 82 987,62 грн. є обґрунтованою, у зв'язку з чим правомірно задоволена місцевим господарським судом.
Посилання апелянта на те, що несплачена сума коштів є гарантійним фондом 5 %, а оскільки об'єкт будівництва не експлуатувався, то відповідач правомірно притримує гарантійний фонд відповідно до умов договору, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 884 Цивільного кодексу України гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, апелянтом на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року не надано доказів неможливості експлуатації покриття території на об'єкті «Комплекс приміщень банку АРКАДА по вул. Ольгінській, 3 у Печерському районі м. Києва» внаслідок недоліків, за які відповідає позивач.
Крім того, господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 6 141,08 грн. інфляційних нарахувань та 1 514,24 грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3 % річних, не виходячи за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення 6 141,08 грн. збитків від інфляції та 1 514,24 грн. 3 % річних.
За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа - Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року у справі № 53/613 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 53/613 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді