01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.07.2010 № 05-5-30/5340
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Резнікова В. О. - представник за довіреністю від 01.12.2009 року
від відповідача -не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль”
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.05.2010
у справі № 05-5-30/5340 ( .....)
за позовом Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Навігатор Експрес”
про стягнення 47394,46 грн.
Державне підприємство „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Навігатор Експрес” про стягнення 47394,46 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року № 05-5-30/5340 позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду згідно п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України з тих підстав, що до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Державне підприємство „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою прийняти до провадження позовну заяву.
06.07.2010 року до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що керівництво відповідача, а саме генеральний директор Кошкарьова Ю. О. з 06.07.2010 року по 09.07.2010 року буде знаходитьсь у службовому відрядженні.
До вказаного клопотання додано копію Наказу (розпорядження) № 05/ос від 25.06.2010 року яким генерального директора Кошкарьову Ю. О. відряджено до ФОП Устянич Я. С. з 06.07.2010 року по 09.07.2010 року.
Колегія суддів заслухавши думку представника позивача, який проти задоволення вказаного клопотання заперечив, прийшла до висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано жодних доказів того, що генеральний директор Кошкарьова Ю. О. є єдиною особою яка має право представляти інтереси відповідача в суді.
Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року № 05-5-30/5340 позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду згідно п. п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України з посиланням на те, що позивачем не надано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановлено порядку, оскільки у платіжних дорученнях № 54 від 28.04.2010 року та № 53 від 28.04.2010 року відсутні підписи відповідальних осіб платника та відбитки печатки платника, що є порушенням Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22.
Із зазначеною позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
Згідно п. п. 3, 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі.
Згідно п. п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.
На доказ сплати державного мита позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення № 53 від 28.04.2010 року на 473,94 грн., на зворотному боці якого міститься відмітка начальника Бориспільського відділення ПАТ Банк Національний кредит та начальника Бек - офісу бізнесів про зарахування коштів до Державного бюджету.
Порядок сплати та розмір державного мита встановлені Декретом КМУ “Про державне мито” та Інструкцією “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.
Відповідно до статті 6 Декрету КМУ “Про державне мито” державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляється, зокрема, з позовних заяв, які подаються до господарського суду, з апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, яке зараховується до державного бюджету України.
Згідно п. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неопдаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, при сплаті державного мита готівкою до документу, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 53 від 28.04.2010 року відповідає вищезазначеним вимогам законодавства і, на думку колегії суддів, є достатнім доказом сплати позивачем державного мита.
Крім того, у пункті 5 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) викладено правову позицію, згідно з якою:
- відсутність у платіжному дорученні на перерахування сум державного мита реквізитів, зазначених у пункті 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15), не є підставою для повернення, зокрема, позовної заяви, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України;
- оскільки однією з умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається, зокрема, в ухвалі про порушення провадження у справі.
Згідно п. 3.3 роз'яснення ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 господарським судам не слід допускати повернення позовних заяв та заяв кредиторів у справах про банкрутство у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 (з наступними змінами та доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України суди мають право згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від позивача чи кредитора відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
Отже у суду першої інстанції були відсутні правові підстави не приймати наявні у матеріалах справи докази на підтвердження сплати державного мита як належні з підстав невідповідності платіжного доручення № 53 від 28.04.2010 року вимогам Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22
З таких саме підстав колегією суддів не приймаються посилання суду першої інстанції на невідповідність платіжного доручення № 54 від 28.04.2010 року, яке додано позивачем на доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, вимогам п. 3.1 Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до позовної заяви не додано належних доказів сплати позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, не мав правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду з підстав п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України виходячи з того, що до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.
Враховуючи викладене судова колегія прийшла до висновку, що ухвала № 05-5-30/5340 від 18.05.2010 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” - задоволенню.
За правилами ч. 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, матеріали заяви передаються на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” задовольнити.
2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року № 05-5-30/5340 скасувати.
3. Матеріали позовної заяви Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
12.07.10 (відправлено)