01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2010 № 25/46
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача: 1) не з'явився
2) не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2010
у справі № 25/46 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк"
Відділення № 22 Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк"
третя особа відповідача ТОВ ВТП "Даско"
про розірвання договору
На розгляд господарського суду Закарпатської області передані вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного “Східно-Європейського банку”, Ужгородської філії Акціонерного “Східно-Європейського банку”, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство “Даско” про розірвання договору поруки №АЮ-05/2007 від 19.03.2007 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Ужгородською філією АКБ “Східно-Європецський банк”(кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ ВТП “Даско” (боржник) було укладено договір поруки №АЮ-05/2007 від 19.03.2007 року, відповідно до якого поручитель (позивач) зобов'язався перед кредитором в повному обсязі відповідати за виконання боржником його зобов'язань, що випливають з кредитного договору №АЮ-05/2007 від 19.03.2007 року, та усіх додаткових договорів до нього, а саме: погашення основної суми кредиту в розмірі фактично наданої суми, погашення відсотків по кредиту, погашення штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Але з дати укладення даного договору по цей час істотно змінились обставини, а саме: факт світової фінансової кризи, наслідками якої є безпрецедентне падіння національної валюти, масове безробіття, різке подорожчання життя громадян, катастрофічний стан економіки та сільського господарства, спад послуг тощо. За таких умов, позивач не взмозі виконати прийняті на себе зобов'язання по договору поруку №АЮ-05/2007 від 19.03.2007 року, отже просить суд розірвати вказаний договір.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 21.01.2010 року №6/183 замінено відповідач 2 на належного - Відділення №22 Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський Банк” та надіслано справу господарського суду Закарпатської області №6/183 господарському суду м. Києва за підсудністю, оскільки відповідач 1 знаходиться у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.02.2010 року прийнято дану справу до розгляду та присвоєно номер №25/46.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 року у справі №25/46 в позові відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що посилання позивача на факт світової фінансової кризи, наслідками якої є безпрецедентне падіння національної валюти, масове безробіття, різке подорожчання життя громадян, зачіпання особистих життєвих інтересів конкретно позивача, не є правовими підставами, які передбачені чинним законодавством чи укладеним між сторонами Договором, на підставі яких існувала б правова можливість розірвати Договір.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 року у справі № 25/46, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що не може виконати свої зобов'язання згідно договору поруки №АЮ-05/2007 від 19.03.2007 року, оскільки сталась зміна економічного кризису, що в свою чергу спричинило значне погіршення фінансового стану позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.06.2010 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням клопотання позивача та третьої особи, нез'явленням у судове засідання 16.06.2010 року представників сторін, колегією суддів ухвалою від 16.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 30.06.2010 року.
29.06.2010 року позивачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про слухання справи без його участі.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/14 від 29.06.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі № 25/46 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Дикунської С.Я. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.
Представник відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи в судове засідання 30.06.2010 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
19 березня 2007 року між Ужгородською філією АКБ “Східно-Європецський банк”(кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ ВТП “Даско” (боржник) було укладено договір поруки №АЮ-05/2007 (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Поручитель зобов'язується перед Кредитором в повному обсязі відповідати за виконання Боржником його зобов'язань, що випливають з укладеного між Боржником та Кредитором кредитного договору № АЮ-05/2007 від 19.03.2007р., та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі майбутніх), в повному обсязі, а саме: погашення основної суми кредиту в розмірі фактично наданої суми, погашення відсотків по кредиту, погашення штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
Згідно п. 4. Договору Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, як і Боржник, враховуючи сплату відсотків, витрат, що виникають по стягненню боргу, та інших збитків Кредитора, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань Боржником.
Договір набирає сили після його підписання всіма сторонами і припиняє свою дію після припинення забезпечених порукою зобов'язань (п. 16 Договору).
Пунктом 20 Договору сторони дійшли згоди та передбачили, що в інших умовах, не передбачених ним, сторонами керуються положеннями діючого законодавства.
Поручитель ніби то направив на адресу Боржника та Кредитора лист-пропозицію про розірвання Договору, однак доказів направлення даного листа до суду не надав.
19.11.2009 року відповідач-2 направив Поручителю вимогу №586 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 522 836,28 грн., яка утворилася в останнього внаслідок порушення ним умов кредитного договору № АЮ-05/2007 від 19.03.2007р.
01.12.2009 року відповідачем отримано вимогу №586 від 19.11.2009 року, що підтверджується копією повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №15170480.
Відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що в зв'язку з світовою фінансовою кризою, наслідками якої є безпрецедентне падіння національної валюти, масове безробіття, різке подорожчання життя громадян, катастрофічний стан економіки та сільського господарства, спад послуг тощо, останній не взмозі виконати прийняті на себе зобов'язання по договору поруки №АЮ-05/2007 від 19.03.2007 року, отже просить суд розірвати вказаний договір.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Стаття 181 Господарського кодексу України, визначає порядок укладення угод (в тому числі, додаткових). Так, відповідно до вимог цієї статті, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.
Порядок зміни договорів визначений ст. 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов а також зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку відповідно до статей 525 Цивільного кодексу України, 188 та 193 Господарського кодексу України не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, законодавець визначив, що змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до ч. 2 даної статті може бути 1) істотне порушення договору другою стороною та 2) інші випадки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Законодавець визначив, що розірвання (зміна) договору у зв'язку з іс тотними змінами обставин є самостійним ви падком припинення (зміни) договірних зобо в'язань, метою якого є необхідність відновлен ня балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок не передбачуваної змі ни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
Зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б дого вір або уклали б його на інших умовах.
Таким чином розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можливо при наявності од ночасно чотирьох вищевказаних обов'язкових умов.
Посилання позивача на факт світової фінансової кризи, наслідками якої є безпрецедентне падіння національної валюти, масове безробіття, різке подорожчання життя громадян, зачіпання особистих життєвих інтересів конкретно позивача, не є правовим підставами, які передбачені чинним законодавством чи укладеним між сторонами Договором, на підставі яких існувала б правова можливість розірвати Договір.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про розірвання договору поруки №АЮ-05/2007 від 19.03.2007 року, є не обґрунтованою, а отже, такою, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 року по справі №25/46 прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 року у справі №25/46 залишити без змін.
Матеріали справи № 25/46 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді