01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2010 № 4/582
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Івченко А.А. - представник за дов. б/н від 12.01.2010;
від відповідача -Петльовський А.Л. - представник за дов. б/н від 07.04.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Раціональні інвестиційні технології"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.03.2010
у справі № 4/582 ( .....)
за позовом ВАТ "Кредобанк"
до ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Раціональні інвестиційні технології"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 1190285,70 грн.
Суть рішення та апеляційної скарги
У липні 2009 року Відкрите акціонерне товариство “Кредобанк” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Раціональні інвестиційні технології” про стягнення 1190285,70 грн. за рахунок саме відповідача у справі.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2010 у справі №4/582 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Раціональні інвестиційні технології” на користь Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” 829928,56 грн. - суми простроченого грошового зобов'язання, 134008,54 грн. - інфляційних втрат, 26974,30 грн. - трьох відсотків річних, 199374,30 грн. - пені, 11902,86 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо сплати вартості цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д-230/07; Б/133-3/07 від 05.11.2007, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 829928,56 грн., тоді як Пайовий венчурний інвестиційний фонд “Альфа” недиверсифікованого виду закритого типу не є юридичною особою.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Раціональні інвестиційні технології” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2010 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що стягнення може бути звернено тільки на майно, що становить активи Пайового венчурного інвестиційного фонду “Альфа” недиверсифікованого виду закритого типу. Крім того, на даний час обіг цінних паперів закінчився.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №4/582, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.05.2010.
26.05.2010 позивачем в судовому засіданні подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2010 у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні оголошувалася перерва та розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2010 №4/582 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у даній справі.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 №01-23/1/7 розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено колегії суддів у складі головуючого судді - Коротун О.М., суддів - Кропивної Л.В., Поляк О.І., який і прийняв дану постанову.
В судове засідання 05.07.2010 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.
Представник відповідача просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанціїі з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд,-
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, 05 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Кредобанк” (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Східно-Єропейська Інвестиційно-Інноваційна Компанія” від іменні та за дорученням відповідача, який діяв від власного імені як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду “Альфа” недиверсифікованого виду закритого типу (надалі відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів за № Д-230/07;Б/133-3/07 (далі - договір).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з умовами договору (розділ 1 “предмет договору”), позивач зобов'язався передати у власність покупця, а останній прийняти та сплатити позивачу за 8913 шт. іменних цінних цільових облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-інвестиційна компанія “Полісся” серії “В” загальну вартість в розмірі 829 978, 56 грн.
Відповідно до п. 2.1.1 договору покупець зобов'язаний не пізніше 30.04.2008 сплатити загальну вартість цінних паперів в сумі 829978,56 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок позивача вказаний в розділі 9 договору.
Матеріали справи не містять доказів виконання покупцем даного обов'язку, а також даний факт не спростовано доводами апеляційної скарги та не заперечується сторонами в суді апеляційної інстанції.
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. договору передбачено, що позивач зобов'язаний не пізніше 30.04.2008 надати розпорядження зберігачу на списання цінних паперів зі свого рахунку на рахунок у цінних паперах відповідача.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання зазначених договірних умов, позивач надав зберігачу розпорядження за вих. № 534 від 18.04.2008р. (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи) на поставку цінних паперів, зазначивши при цьому в розпорядженні, що воно підлягає виконанню 30.04.2008 після оплати цінних паперів в сумі 829978,56 грн. на рахунок №3641801 у ВАТ “Кредобанк”, МФО 325912.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Згідно із п. 9 глави 2 розділу V Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР №999 від 17.10.2006, порядок здійснення кожної депозитарної операції визначається внутрішніми документами депозитарної установи та може передбачати, зокрема, здійснення відповідних дій щодо виконання розпорядження.
Пунктом 5.3.3 регламенту “Здійснення професійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів ВАТ “Кредобанк”, затвердженого рішення Правління ВАТ “Кредобанк” від 30.11.2006 (протокол засідання №2006/37, із змінами згідно з рішенням Правління ВАТ “Кредобанк” №31/2007 від 17.12.2007) передбачено, що депонент має право визначати додаткові умови щодо виконання розпорядження, зокрема дату виконання або виконання розпорядження після настання визначеної події.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було правомірно включено до розпорядження умову його виконання після оплати відповідачем цінних паперів.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерний банк “Банк регіонального розвитку” листом від 03.12.2009 №16/7566 повідомив відповідача, що за період з 05.11.2007 по 30.11.2009 електронний документ-наказ по системі СЕР Депозитарію ПрАТ “ВДЦП” (ВАТ “МФС”) на зарахування облігацій іменних безпроцентних (цільових) серії В емітент ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Полісся”, код за ЄДРПОУ 33493602, в кількості 8913 штук по договору купівлі-продажу цінних паперів від 05.11.2007 №Д-230/07;Б/133-3/07 від ВАТ “Кредобанк” (рахунок зберігача в ПрАТ “ВДЦП” - 1211) на рахунок в цінних паперах №004014 ПВІФ “Альфа” НВЗТ в Акціонерному банку “Банк регіонального розвитку” не надходив.
В зв'язку з відсутністю оплати цінних паперів відповідачем, підстави для виконання зазначеного розпорядження були відсутні.
Згідно із п. 2.2.2 договору відповідач зобов'язаний не пізніше 30.04.2008 надати розпорядження зберігачу про зарахування цінних паперів на свій рахунок в цінних паперах.
Продавець відповідає за перереєстрацію прав власності на цінні папери в частині виконання зобов'язань, зазначених в п. 2.2.1 договору (п. 2.2.4 договору).
Покупець відповідає за перереєстрацію прав власності на цінні папери в частині виконання зобов'язань, зазначених в п. 2.2.2 договору (п. 2.2.5 договору).
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять лист відповідача від 02.07.2008 №107-03-07/08 (а.с. 10), яким відповідач у відповідь на лист позивача, повідомив останнього про свої тимчасові фінансові труднощі та висловив намір здійснити виконання зобов'язання до 31.07.2008 р., в тому числі щодо сплати пені, але відповідач своїх зобов'язань не виконав.
Згідно з вимогами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума простроченого грошового зобов'язання в розмірі 829928,56 грн., за рахунок майна Пайового венчурного інвестиційного фонду “Альфа” недиверсифікованого виду закритого типу, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Підставність стягнення заборгованості саме з Пайового венчурного інвестиційного фонду “Альфа” недиверсифікованого виду закритого типу підтверджується також листом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.12.2009 №15/01/21791, яким останній на запит відповідача повідомив, що забезпечення виконання зобов'язань виникнення яких пов'язане із функціонуванням відповідного ІСІ здійснюється компанією з управління активами та підлягає відшкодуванню за рахунок активів такого ІСІ із обов'язковим дотриманням вимог ч. 1 ст. 22 Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” (копія листа наявна в матеріалах справи).
Як вже зазначалося, відповідач уклав договір від власного імені як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду “Альфа” недиверсифікованого виду закритого типу.
Київським апеляційним господарським судом приймаються доводи апелянта, що укладаючи договір, він діяв в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду “Альфа” недиверсифікованого виду закритого типу, а тому відповідати за зобов'язанням має саме Пайовий венчурний інвестиційний фонд “Альфа” недиверсифікованого виду закритого типу, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 22 Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.
Ч. 3 ст. 22 зазначеного Закону передбачає, що пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.
Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права використовувати активи ІСІ для забезпечення виконання зобов'язань, виникнення яких не пов'язане з функціонуванням відповідного ІСІ.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», управління активами інституту спільного інвестування здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами є господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що створюється відповідно до законодавства України.
Статтею 33 цього ж Закону передбачено, що компанія з управління активами несе майнову відповідальність за збитки, що були завдані ІСІ її діями (бездіяльністю), згідно з законом та відповідно до умов договору. Якщо компанія з управління активами перевищить свої повноваження або укладе договір не від імені ІСІ (корпоративного інвестиційного фонду), то вона несе відповідальність за зобов'язаннями, які виникають внаслідок виконання таких договорів, лише майном, що належить їй на праві власності, якщо інше не встановлено законом.
Зазначене також вбачається з генеральної угоди доручення від 05.08.2005 №К-22; А-2 на купівлю та/або продаж цінних паперів та замовлення від 05.11.2007 №348 до генеральної угоди доручення (копії яких наявні в матеріалах справи), про що був обізнаний позивач у справі, укладаючи договір від 05.11.2007 №Д-230/07;Б/133-3/07 купівлі-продажу цінних паперів, в тексті якого міститься посилання на ці документи.
Судом першої інстанції також стягнуто з відповідача на користь позивача 134008,54 грн. - інфляційних втрат, 26974,30 грн. - трьох відсотків річних, 199374,30 грн. - пені.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4.2 договору у випадку несплати або несвоєчасної оплати відповідачем загальної вартості цінних паперів останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пені, від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Позивач просив суд стягнути з відповідача 199374,30 грн. пені за період з 30.04.2008 по 30.04.2009.
Як вже зазначалося, відповідно до п. 2.1.1 договору відповідач зобов'язаний сплатити вартість цінних паперів не пізніше 30.04.2008.
Тобто заборгованість відповідача перед позивачем виникла з 01.05.2008, а тому саме з цієї дати має розраховуватися пеня.
Згідно із ч. 8.4 договору зміна умов цього договору можлива лише за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковими угодами у письмовій формі.
Матеріали справи не містять додаткових угод до договору, якими б сторони змінювали дату оплати цінних паперів, також даний факт не доведено сторонами в судовому засіданні.
Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок суми пені, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та заявленого позивачем періоду та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 116470,89 грн. за період з 01.05.2008 по 30.11.2008.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення пені, а апеляційна скарга частковому задоволенню в цій частині.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість цінних паперів, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 26974,30 грн. за період з 01.05.2008 по 31.05.2009 та збитків від інфляції в розмірі 133958,54 грн. за період з травня 2008 по травень 2009, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 26974,30 грн. та збитків від інфляції в розмірі 133958,54 грн. правомірні та підлягають задоволенню.
При цьому Київським апеляційним господарським судом встановлено, що фактично задовольняючи вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 133958,54 грн., що вбачається з мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначив, що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 134008,54 грн.
З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення інфляційних втрат, а апеляційна скарга частковому задоволенню в цій частині.
Відносно доводів апелянта, що станом на сьогоднішній день обіг цінних паперів закінчився, суд апеляційної інстанції відзначає, що викладене не є підставою для відмови в позові, оскільки станом на момент звернення з позовом до суду (20.07.2009, вх. №24988) термін обігу безпроцентних цільових облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-інвестиційна компанія “Полісся” не закінчився, договір не припинився. Тому в силу ст. 1 ГПК України порушене право підлягає захисту.
Так, облігації, які були предметом договору, не були списані на рахунок відповідача, їх обіг закінчився 30.11.2009. Проте, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 10 ст. 1 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”.
Главою 50 ЦК України встановлені випадки припинення зобов'язання.
В силу встановленої ст. 607 ЦК України норми, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання лише у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Тоді як дія даної статті не поширюється на грошові зобов'язання. А сторони договору були обізнані щодо терміну обігу облігацій, відповідач не відмовився від договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач продавав відповідачу облігації, термін обігу яких не сплив, в свою чергу останній, затягуючи виконання зобов'язання щодо їх оплати поніс ризики, внаслідок чого термін обігу сплив, за що не може відповідати продавець.
Колегія суддів вважає, що якщо виконанню зобов'язання позивачем недобросовісно перешкоджав боржник ризики такого невиконання не можуть бути віднесені на продавця.
В зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з зустрічним позовом, а така можливість звернення за захистом своїх цивільних прав та інтересів шляхом звернення з позовом в загальному порядку за способом захисту, встановленим ст. 16 ЦК України, ним не втрачена.
За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2010 підлягає зміні, в порядку п. 4 ч. 1 ст. 103 та п. 1, 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача (пропорційно задоволених вимог).
Керуючись статтями 33, 34, 36, 44, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Раціональні інвестиційні технології” задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2010 у справі №4/582 змінити, виклавши в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Раціональні інвестиційні технології” (04116, м. Київ, вул. В. Васильківська/вул. Кирило-Мефодіївська, 12/16, офіс 70, код ЄДРПОУ 33105814) за рахунок майна, що входить до активів Пайового венчурного інвестиційного фонду “Альфа” не диверсифікованого виду закритого типу, код ЄДРІСІ 233128, рах. №2650401016069 в Київській філії ВАТ “Кредобанк”, МФО 321897) на користь Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код. ЄДРПОУ 09807862) 116470,89 грн. (сто шістнадцять тисяч чотириста сімдесят грн. 89 коп.) - пені, 133958,54 грн. (сто тридцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 54 коп.) - інфляційних втрат, 11073,83 грн. (одинадцять тисяч сімдесят три грн. 83 коп.) - державного мита, 290,73 грн. (двісті дев'яносто грн. 73 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Врешті задоволення позову відмовити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код. ЄДРПОУ 09807862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Раціональні інвестиційні технології” (04116, м. Київ, вул. В. Васильківська/вул. Кирило-Мефодіївська, 12/16, офіс 70, код ЄДРПОУ 33105814) 414,52 (чотириста чотирнадцять грн. 52 коп.) - державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №4/582 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді
09.07.10 (відправлено)