01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.07.2010 № 35/106
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гончаров В.А.- пред. за дов. серія ВМК № 954784 від 01.12.2009 р.
від відповідача -не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮніТім"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.04.2010
у справі № 35/106 ( )
за позовом ТОВ "ВКФ "Укртехносервіс"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮніТім"
про стягнення 15175,03 грн.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича - комерційна фірма "Укртехносервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮніТім" про стягнення 15175,03 грн. (13081,95 грн. - основного боргу, 392,46 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 1700,62 грн. - інфляційні витрати).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 35/106 позов задоволено повністю. Оскаржуване рішення мотивоване тим, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару згідно видаткової накладної на суму 13081,95 грн. встановлено судом і відповідачем не спростовано, а тому керуючись статтями 11, 202, 203, 205, 525, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України місцевий господарський суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1700,62 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в розмірі 392,46 грн. суд першої інстанції визнав також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 35/106 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутністю представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮніТім" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.06.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2010 р. № 01-23/1/1 у зв'язку з поверненням з відпустки судді Попікової О.В., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 35/106 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді: Кондратова І.Д., Попікова О.В.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. № 01-23/1/3 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Кондратової І.Д., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 35/106 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді: Коротун О.М., Попікова О.В.
Представник позивача через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.04.2010 р. у справі № 35/106 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 29.06.2010 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 р. № 01-23/1/12 у зв'язку з виходом з лікарняного судді Кондратової І.Д., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скаргу у справі № 35/106 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді: Кондратова І.Д., Попікова О.В.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.04.2010 р. у справі № 35/106 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 08.07.2010 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судове рішення цим вимогам не відповідає.
Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.
В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
При вирішенні даного спору по суті, господарський суд першої інстанції не забезпечив відповідачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року № 35/106 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.03.2010 року.
Згідно статті 87 Господарського процесуального кодексу України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Для ухвал про порушення провадження у справі передбачено особливості розсилання.
Так відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.
Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.
Відповідно до п. 3.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" викладено правову позицію, згідно з якою: до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; - тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справ.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві зазначив адресу відповідача - 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 204. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 25, т.1) відповідач зареєстрований за адресою 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 204.
Колегією суддів встановлено, що докази про вручення відповідачу ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 23.02.2010 року в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2010 р. розгляд справи відкладено на 12.04.2010 року. В матеріалах справи також відсутні докази про вручення даної ухвали відповідачу. Більш того, на звороті оригіналу ухвали відсутня відповідна відмітка суду, яка відповідає вимогам п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. N 75, та є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі та повідомлення про час і місце такого засідання.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду враховує, що ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи були порушені місцевим господарським судом внаслідок неповідомлення відповідача належним чином про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції, що не відповідає вимогам закону.
Таким чином, в даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідача не було повідомлено належним чином про час і місце засідання суду, про що свідчить відсутність у матеріалах справи зазначених доказів про вручення відповідачу ухвали суду першої інстанції про порушення провадження. До того ж, розгляд справи за відсутності відповідача призвів до прийняття судового рішення в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не врахована позиція відповідача, не заслухано його доводів, не розглянуто доказів, які підтверджують його правову позицію.
Відповідно до п. 11 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 6 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.
З огляду на вищевикладене та враховуючи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у відповідності пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, що воно є по суті правильним і обґрунтованим.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича - комерційна фірма "Укртехносервіс" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮніТім" (надалі - покупець) виникли на підставі усної домовленості сторін, згідно якої постачальник за замовленням відповідача № ТС-0000466 від 24.09.2008 р. зобов'язався виготовити та передати покупцю двері протипожежні Еі60 вартістю 26163,91 грн. (далі - продукція), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли та існували зобов'язальні відносини відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України).
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом першої інстанції встановлені обставини належного виконання постачальником зобов'язань. Так, позивачем передано відповідачу продукцію на загальну суму 26163,91 грн., що підтверджується відповідними накладною № ТС-0000274 від 20.10.2008 р. та довіреністю серія ЯПЗ № 505264 від 30.10.2008 р. на отримання матеріальних цінностей. Проте, відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов'язання, перерахувавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича - комерційна фірма "Укртехносервіс" за поставлену продукцію грошові кошти в сумі 13081,95 грн. що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 13081,95 грн.
Колегія суддів відзначає, що наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає зі змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
В свою чергу, строк виконання зобов'язання регулюється положеннями норм статті 530 Цивільного кодексу України, за умовами якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегією суддів встановлено, що в даному випадку сторони не погодили чіткий строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості поставленої продукції, а відповідно боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач пред'являв відповідачу вимогу щодо сплати заборгованості в сумі 13081,96 грн. шляхом направлення відповідної претензії № 69 від 29.10.2009 р. Дана претензія була отримана відповідачем 11.11.2009 р., а відповідно в строк до 18.11.2009 р. відповідач зобов'язаний був виконати вимоги позивача та сплатити вартість поставленої продукції.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем в порушення вищенаведених норм чинного законодавства не подано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем, не надано належних доказів, що спростовують факт отримання товару від позивача та підтверджують оплату вартості поставленого товару. В свою чергу, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що підписана сторонами видаткові накладні свідчать про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича - комерційна фірма "Укртехносервіс" домовленості сторін щодо поставки та фактичного прийняття цього товару відповідачем, внаслідок чого в останнього виникло зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач поставлений товар оплатив частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за правильним та обґрунтованим розрахунком позивача становить 13081,95 грн.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 13081,95 грн. визнається Київським апеляційним господарським судом таким, що підлягає задоволенню.
В свою чергу, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 1700,62 грн. за період з 01.11.2008 р. по 01.01.2010 р. та 3 % річних в розмірі 392,46 грн., які нараховані позивачем за період з 01.11.2008 р. по 01.12.2009 р., визнаються колегією суддів необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Зокрема, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, санкції, які встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України застосовуються лише за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегією суддів встановлено, що в розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право вимагати від боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, три проценти річних від простроченої суми тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги, тобто в даному випадку з 19.11.2009 р.
З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує 3 % річних за період з 01.11.2008 р. по 01.12.2009р. та інфляційні - з 01.11.2008 р. по 01.01.2010 р.
Враховуючи наведені норми законодавства України, дату пред'явлення позивачем вимоги відповідачеві, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних, нарахованих на суму основної заборгованості відповідача за період з 01.11.2008 р. по 19.11.2009 р., тобто до дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив (19.11.2009 року), в свою чергу, вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 13,98 грн. за період прострочення з 19.11.2009 р. по 01.12.2009 р. та інфляційні в сумі 117,74 грн. за період прострочення з 19.11.2009 р. по 01.01.2010 р. визнаються колегією суддів такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року у справі N 35/106 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮніТім" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року у справі N 35/106 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича - комерційна фірма "Укртехносервіс" задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮніТім" (04080, Подільський район, вулиця Новокостянтинівська, будинок 13/10, офіс 20, код 34296911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича - комерційна фірма "Укртехносервіс" (39627, Полтавська обл., місто Кременчук, Автозаводський район, проспект Полтавський, будинок 2-а, код 32190851) 13081,95 грн. - основного боргу; 13,98 грн. - 3 % річних, 117,74 грн. - інфляційні, 132,14 грн. -державного мита, 205,50 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В задоволенні вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 378,48 грн. та інфляційних в розмірі 1582,88 грн. відмовити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича - комерційна фірма "Укртехносервіс" (39627, Полтавська обл., місто Кременчук, Автозаводський район, проспект Полтавський, будинок 2-а, код 32190851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮніТім" (04080, Подільський район, вулиця Новокостянтинівська, будинок 13/10, офіс 20, код 34296911) 9,81 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.
8. Матеріали справи № 35/106 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
12.07.10 (відправлено)