01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2010 № 17/117
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Цурка Н.О. - представник за довіреністю № Д07/2009/07/10-9 від 10.07.2009 року
від відповідача - Чмир В.О. - представник за довіреністю № 1 від 12.01.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємтва "Житлово-експлуатаційна контора "Золотоустівська" Шевченківської районної у м. Києві ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.03.2010
у справі № 17/117 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Комунального підприємтва "Житлово-експлуатаційна контора "Золотоустівська" Шевченківської районної у м. Києві ради
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 142196,57 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У березні 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська» Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення 142 196,57 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року у справі № 17/117 позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська» Шевченківської районної у місті Києві ради на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 500,00 грн. пені, 1 870,79 грн. 3 % річних, 9 435,29 грн. інфляційних збитків, 118,00 грн. державного мита, 19,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року у справі № 17/117 в частині відмови у стягненні 8 173,04 грн. штрафу скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що відноситься до державного сектору економіки, що підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 року № 794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України», а відтак твердження господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 173,04 грн. штрафу є помилковим.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2010 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська» Шевченківської районної у місті Києві ради звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволення позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500,00 грн. пені, 1 870,79 грн. 3 % річних, 9 435,29 грн. інфляційних збитків відсутні, оскільки сума боргу останнім була сплачена 22.02.2010 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 02.07.2010 року «Про зміну складу колегії суддів», у зв'язку з виробничою необхідністю (зайнятістю суддів Вербицької О.В., Кондратової І.Д. у розгляді інших справ) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 17/117 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Кропивної Л.В.
У судове засідання 05.07.2010 року з'явився представники сторін.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.06.2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 71273 (далі - договір).
Відповідно до п. 2.2.2 договору позивач постачає електроенергію, як різновид товару, за умовами, визначеними договором, вартість якої відповідач, згідно з п. 2.2.3 договору, зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати.
Відповідно до п. 13 додаткової угоди до договору від 26.06.2007 року споживачем до 1-го числа поточного місяця проводиться оплата вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показниками розрахункових засобів обліку.
На виконання умов вказаного договору за період з 01.12.2008 року по 01.02.2010 року позивач поставив, а відповідач спожив електричну енергію вартістю 631 438,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі товарної продукції, наявними в матеріалах справи.
За твердженням позивача, відповідач вказану вартість спожитої електроенергії оплатив лише частково у розмірі 514 680,28 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 116 757,65 грн.
Разом з тим, з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 16.02.2010 року №№ 100, 101, від 19.02.2010 року № 109, від 22.02.2010 року № 110 вбачається, що відповідачем вартість спожитої електричної енергії сплачена у повному обсязі до порушення провадження у справі.
Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 116 757,65 грн. та штрафу у розмірі 8 173,04 грн. задоволенню не підлягають, однак оскільки відповідач припустився прострочення платежу за період з 01.12.2008 року по 01.02.2010 року, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача пеню, зменшивши її розмір до 500,00 грн., 1 870,79 грн. 3 % річних, 9 435,29 грн. інфляційних збитків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ст. 276 вказаного кодексу розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як уже зазначалося, згідно з п. 13 додаткової угоди до договору від 26.06.2007 року споживачем до 1-го числа поточного місяця проводиться оплата вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показниками розрахункових засобів обліку.
Частина 1 ст. 612 ЦК України закріплює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 1 870,79 грн. 3 % річних та 9 435,29 грн. інфляційних збитків за розрахунком позивача.
Щодо стягнення господарським судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 500 грн. пені та відмови в задоволенні позову в частині стягнення 8 173,04 грн. штрафу колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 року № 794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» визначено, що розмір статутного фонду позивача, що передається до складу новоствореної компанії складає 50 % + 1 акція.
Таким чином, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» є підприємством державного сектору економіки.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З даної норми вбачається, що передбачений нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 4.2.2 договору, в якому сторони закріпили, що у випадку внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Разом з тим, визначений у ч. 2 ст. 231 ГК України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований, оскільки додаткове стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів, умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачене.
Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру пені і стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 500 грн. та відмови у стягненні 8 173,04 грн. штрафу
Колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідача на те, що борг виник у зв'язку з недостатнім бюджетним фінансуванням та складним матеріальним становищем останнього, оскільки в силу ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання не звільняється від відповідальності за порушення, якщо це порушення сталося внаслідок відсутності у боржника необхідних коштів.
За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг.
Витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська» Шевченківської районної у місті Києві ради залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року у справі № 17/117 залишити без змін.
4. Матеріали справи № 17/117 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді