01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2010 № 22/58
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Присяжнюк Р.В. (за дов.),
від відповідача: Змієвський О.А. (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.04.2010
у справі № 22/58 ( .....)
за позовом ТОВ "Т III"
до ПАТ "Індустріально-експортний банк"
про стягнення інфляційних збитків, 3% річних
В січні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення суми інфляційних збитків в розмірі 30 043, 93 грн. та суму 3% річних в розмірі 4 562, 27 грн. від суми простроченої заборгованості за період з 08.05.2008 по 26.03.2009 за неналежне виконання зобов'язань згідно Договору доручення від 29.05.2007.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 у справі № 22/58 позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати та прийняти нове, яким залишити позов без розгляду, з посиланням на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд визнав встановленими, не підтверджені належними доказами, порушено норми матеріального права.
В апеляційній скарзі заявник посилається на безпідставне стягнення судом з відповідача сум 3% річних та інфляційних збитків, розрахованих за період з 08.05.2008 р. по 26.03.2009 р. (оскільки відповідачем не було вчасно сплачено заборгованості та нарахованих 3% річних та інфляційних збитків, присуджених рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2008 у справі №18/63). Апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази здіснення сплати заборгованості відповідачем з простроченням, саме 26.03.2009 р., а тому, на його думку, неправомірним є нарахування та стягнення судом цих сум за період включно до 26.03.2009 р. За таких обставин апелянт вважає, що подана позовна заява в зв'язку з її необґрунтованістю, повинна була бути судом повернута без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити його без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
29.05.2007 між відповідачем (довіритель) та позивачем (повірений) було укладено Договір доручення (далі - Договір).
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2008 у справі №18/63 за первісним позовом ТОВ «Т-ІІІ» до АТ «Індустраільно-експортний банк» про стягнення 210 136, 50 грн. - заборгованості, інфляційних та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань згідно Договору доручення від 29.05.2007 та за зустрічним позовом АТ «Індустраільно-експортний банк» до ТОВ «Т-ІІІ» про тлумачення договору, первісний позов задоволено в повному обсязі; зустрічний позов також задоволено в повному обсязі. Дане рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2008.
Вказаним рішенням встановлено наступне:
- на виконання Договору доручення позивачем на користь відповідача були вчинені дії по погашенню простроченої заборгованості, що підтверджується погашенням заборгованості на користь відповідача з боку ЕНАФ «Мрія» у загальному розмірі 687 400, 00 грн.: 13.06.2007 у розмірі 300 000,00 грн., 13.08.2007 у розмірі 100 000,00 грн., 16.10.2007 у розмірі 234 600,00 грн., 22.10.2007 у розмірі 52 800,00 грн.
- відповідач порушив зобов'язання за Договором і його заборгованість перед позивачем становить 171 850, 00 грн.
На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2008 у справі №18/63 було видано наказ, який пред'явлено 30.01.2009 до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві разом із заявою про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва.
03.02.2009 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Журавльовим Р.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 11268719 від 03.02.2009.
У відповідності до вказаної постанови державного виконавця, відповідачу було надано 7-ми денний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 11268719 від 03.02.2009 року.
Однак, присуджена до стягнення за рішенням суду сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в загальному розмірі 206 945, 51 грн. та 3 190, 99 грн. - 3% річних була погашена відповідачем лише 26.03.2009. У зв'язку з чим позивач за допущене прострочення в періоді з 08.05.2008 (дата на яку здійснювався розрахунок інфляційних збитків та 3% річних при розгляді судового спору у справі 18/63) по 26.03.2009 (дата на яку здійснено погашення боргу по договору) нарахував 3% річних в розмірі 4 562, 27 грн. та інфляційні збитки в сумі 30 043, 93 грн., стягнення яких і є предметом даного спору.
На підтвердження виконання відповідачем рішення місцевого господарського суду у справі №18/63 саме 26.03.2009 позивачем надано банківську виписку з особового рахунку ТОВ „Т-ІІІ” б/н від 26.03.2009 р., копію якої долучено судом до матеріалів справи (а.с. 103). Зазначене спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів здіснення відповідачем оплати за рішенням суду у справі №18/63 саме 26.03.2009, а тому ці доводи визнаються необґрунтованими, та до уваги колегією не приймаються.
Дослідивши обставини справи, колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, та вважає, що позов було правомірно задоволено, з огляду на наступне.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення, про що зокрема зазначено і у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07, Ухвалі Верховного Суду від 12.03.2009 (Судова палата у цивільних справах Верховного Суду), посилання на останню міститься, зокрема у позовній заяві.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню, у зв'язку з чим, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, непогашення у встановлений строк у повному розмірі суми належної до сплати винагороди за надані послуги по Договору доручення від 29.05.2007, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків річних за період з 09.05.2008 по 26.03.2009 в розмірі 4 562, 27 грн. та інфляційних у розмірі 30 043, 93 грн. Розрахунки здійснені позивачем виходячи з періоду прострочення сплати відповідної суми боргу по кожному акту станом на 26.03.2009 за мінусом відповідних сум (інфляційних збитків та 3% річних) присуджених до стягнення за рішенням суду у справі 18/63.
Апеляційна скарга не спростовує висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 по справі № 22/58 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Індустріально - експортний банк» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м .Києва від 19.04.2010 у справі № 22/58 залишити без змін.
Матеріали справи № 22/58 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді