01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2010 № 34/446
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: Хільчук О.П. (дов. від 03.11.2009 року №01-330);
відповідача: Ткачук Н.Ф. (дов. від 29.12.2009 року, 3212);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2010
у справі № 34/446 ( .....)
за позовом Київська регіональна спілка споживчої кооперації
до Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 13460000,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.04.2010 року у справі № 34\446 за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі по тексту - позивач, Київська регіонспоживспілка) до Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” (далі по тексту - відповідач, АКБ “СЄБ”) про стягнення 13 460 000, 0 грн. позов задоволено. Стягнуто з АКБ “СЄБ” на користь Київська регіонспоживспілка 7 378 810,10 грн. основного боргу, 761 916,18 грн. пені, 653 619,61 грн. штрафу, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, АКБ “СЄБ” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року апеляційну скаргу АКБ “СЄБ” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 22.06.2010 року.
09.06.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення АКБ “СЄБ” до апеляційної скарги.
22.06.2010 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача надав письмові додаткові пояснення до апеляційної скарги. Колегія суду, заслухавши представників сторін, оголосила перерву в судовому засіданні до 01.07.2010 року до 09 год. 40 хв. для витребування додаткових доказів.
В судове засідання 01.07.2010 року з'явились представники сторін. На вимогу суду, представником відповідача було надано додаткові докази щодо процедури банкрутства АКБ “СЄБ”. За клопотанням представника позивача, колегією суду було оголошено перерву в судовому засіданні до 06.07.2010 року до 09 год. 20 хв.
06.07.2010 року в судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: припинити провадження по справі, представник позивача усно просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та доповнення та уточнення до неї , дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2006 р. між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації та Відкритим акціонерним товариством акціонерним комерційним банком «Східно європейський банк» укладено договір банківського рахунку № 157 (далі по тексту - договір), за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу рахунок у національній та іноземній валюті, а також при необхідності інші рахунки у національній валюті та здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що відповідач має право використовувати кошти позивача, які зберігаються на його рахунку, гарантуючи позивачу їх наявність та безперешкодне розпорядження ними при проведенні ним операцій.
Відповідно до п. 7.1. договору, він укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24.04.2009 р. позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням № 565 на суму 13 000 000 гри. з призначенням платежу: “перерахування коштів на інший поточний рахунок”. Оскільки відповідач не мав можливості перерахувати одноразово вищевказану суму з розрахункового рахунку позивача у відповідача, 30.04.2009 р. укладено Угоду “Про терміни перерахування коштів з поточного рахунку Київської регіональної спілки споживчої кооперації в Акціонерному комерційному банку “Східно-Європейський банк” в місті Києві на поточний рахунок Київської регіональної спілки споживчої кооперації у Відкритому акціонерному товаристві “Укрексімбанк”, між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації та Відкритим акціонерним товариством акціонерним комерційним банком “Східно-Європейський банк” , відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про наступні терміни перерахування коштів згідно платіжних доручень, цю додаються, а саме: 30.04.2009 р. - 2 000 000 грн. (платіжні доручення №№ 583, 584); 06.05.2009 р. З 000 000 грн. (платіжне доручення № 585); 08.05.2009 р. - 4 000 000 грн. (платіжне доручення № 586); 12.05.2009 р. - 4 000 000 грн. (платіжне доручення № 587).
Крім того, умовами вищевказаної угоди ( п.п 5.1-5.3) передбачено, що в разі недотримання графіку перерахування коштів, відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0, 1 % від не перерахованої суми за кожний день прострочення, а у разі прострочення понад тридцять днів, відповідач зобов'язується додатково сплатити на користь позивача штраф у розмірі семи відсотків від не перерахованої суми.
Як вбачається з матеріалів справи, АКБ “СЄБ” взятих на себе зобов'язань не виконав та грошові кошти на рахунок Київської регіонспоживспілки у Відкритому акціонерному товаристві “Укрексімбанк” не перерахував.
Відповідно до ч. 1 сг. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору..
Згідно з ч. 1. п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання мас ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками надоєні обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клопа про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно зі ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Частиною .1 ст. 1089 Цивільного кодексу України передбачено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом :бо банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Відповідно до вимог ст. 1091 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
Частиною 1 ст. 1092 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу га закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2009 р. Київська регіонспоживспілка до відповідача з листом № 01-177, яким вимагала 12.05.2009 р. перерахувати на рахунок позивача кошти у розмірі 13 000 000, 00 грн. відповідно до умов угоди від 30.04.2009 р.
12.05.2009 року АКБ “СЄБ” було перераховано на рахунок позивача, відкритий у Відкритому акціонерному товаристві “Укрексімбанк” грошові кошти у розмірі 2 000 000. 00 грн. відповідно до платіжних доручень № 583 та № 584 від 30.04.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунок клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Враховуючи перерахування коштів АКБ “СЄБ” за вищевказаними платіжними дорученнями № 538 та № 584 від 30.04.2009 р., а також рух коштів на рахунку позивачу у Відкритому акціонерному товаристві акціонерному комерційному банку “Східно-Європейський банк”, позивач в своїй заяві від 14.08.2009 року про уточнення розміру позовних вимог, зменшив суму основного боргу та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 378 810, 10 грн.
Вказані вимоги позивача також підтверджуються актом від 30.04.2009 р., складеним комісією у складі першого заступника голови правління, головного бухгалтера та провідного бухгалтера Київської регіональної спілки споживчої кооперації, у якому зазначається, що 30.04.2009 р. під час укладення угоди між сторонами було надано як додатки наступні платіжні доручення: 30.04.2009 р. - 2 000 000 грн. (платіжні доручення №№ 583, 584): З 000 000 грн. (платіжне доручення № 585); 08.05.2009 р. - 4 000 000 грн. (платіжне доручення № 586),: 12.05.2009 р. - 4 000 000 грн. (платіжне доручення № 587).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей сірок (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання )..
Оскільки належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на виконання свого зобов'язання щодо перерахування коштів з поточного рахунку Київської регіональної спілки споживчої кооперації в АКБ “СЄБ” в місті Києві на поточний рахунок Київської регіональної спілки споживчої кооперації у Відкритому акціонерному товаристві “Укрексі.банк” відповідачем до суду не надано, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було порушено умови угоди від 30.04.2010 р.. а також положення ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею с неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. .Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Як вбачається з умов угоди, зокрема п.п. 5.1, 5.2 та 5.3, в разі недотримання графіку перерахування коштів. відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0, 1 % від не перерахованої суми за кожний день прострочення, а у разі прострочення понад тридцять днів, відповідач зобов'язується додатково сплатити на користь позивача штраф у розмірі семи відсотків від не перерахованої суми.
Крім того, враховуючи, що відповідачем було порушено умови угоди від 30.04.2009 р.. колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до АКБ “СЄБ” штрафних санкцій, відповідно до умов договору та наданого позивачем розрахунку.
В свою чергу, погоджуючись с судом першої інстанції щодо вірного встановлення вищевказаних обставин справи, колегія суду не може погодитись з думкою суду щодо відсутності підстав для припинення провадження по справі в частині основного боргу, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовною заявою про стягнення боргу Київська регіон споживспілка звернулась до господарського суду м. Києва 22 червня 2009 року.
В той же час, до винесення судом рішення по суті, тобто до 16.04.2010 року, яким було задоволено позовні вимоги Київської регіонспоживспілки , постановою Правління Національного банку України за № 756 від 18 грудня 2009 року “Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк”, з 21.12.2009 року відкликано банківську ліцензію АКБ “СЄБ”, ініційовано процедуру його ліквідації та призначено ліквідатором банку фізичну особу - незалежного експерта (за договором з Національним банком України) Чередниченка М.В.
Згідно з ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України, особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог ст. 89 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ліквідатором банку в газеті “Глос України” за № 246 (4746) від 25.12.2009 року, було розмішено офіційне повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури АКБ “СЄБ”. Відповідно до зазначеної норми, а саме ч. 3 ст. 89, протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури, кредитори мають право заявити ліквідатору свої вимоги до банку.
Як встановлено колегією суду, 25.01.2010 року, Київською регіонспоживспілкою було подано на адресу ліквідатора АКБ “СЄБ” заяву про визнання її кредитором в сумі 7 351 382 грн. 45 коп. за договором банківського рахунку № 157 від 21 березня 2006 року та угоді від 30.04.2009 року “Про терміни перерахування коштів з поточного рахунку Київської регіон споживспілки в АКБ “СЄБ” на поточний рахунок Київської регіон споживспілки в ВАТ “Укрексімбанк”, 1 078 376 грн. 22 коп. та 653 619 грн. 61 грн. штрафу по вищевказаній Угоді.
Відповідно до вимог ст. ст. 92 та 93 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, до компетенції ліквідатора віднесено визначення суми заборгованості по кожному кредитору та віднесення його вимог до певної серги погашення. Ліквідатор з дня його призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банка. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (керівника управління) банку.
Статтею 2 Закону України “Про національний банк України” передбачено, що Національний банк України є центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються цим Законом та іншими Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 19.03.2010 року за № 969.1 ліквідатор АКБ “СЄБ” , розглянувши вищевказану заяву позивача, повідомив, що вимоги Київської регіон споживспілки включені до реєстру вимог кредиторів в розмірі 7 351 382 грн. 45 коп. відповідно до ст. 96 Закону України “Про банки і банківську діяльність” до 7 черги погашення.
Таким чином, на думку колегії суду, спір щодо стягнення основного боргу вирішено в процедурі ліквідації АКБ “СЄБ”.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Беручи до уваги вимоги вищезазначеної норми діючого законодавства, колегія суду вважає за необхідне припинити провадження в частині стягнення основного боргу з АКБ “СЄБ”, та, відповідно змінити рішення у цій частині.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з'ясував обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Судом порушено норми процесуального права, що є підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення по справі.
В свою чергу, на підставі вищевикладеного, вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, підлягають частковому задоволенню, а саме щодо припинення провадження в частині основного боргу. .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80, 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 16.04.2010 року у справі № 34\446 за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації до Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” про стягнення 13 460 000, 0 грн. в частині стягнення 7 378 810, 10 грн. - скасувати та припинити провадження в цій частині.
3. В іншій частині апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва - без змін.
4. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
5. Справу № 34\446 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
08.07.10 (відправлено)