01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.07.2010 № 18/492-40/110
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю „Констеб ЛТД”: представник - Утіралова А.М.- за довіреністю,
від Товариства з обмеженою відповідальністю „Денді-Карбон”: представник - Парфенюк Т.В. - за довіреністю,
від Товариства з обмеженою відповідальністю „Карбон ЛТД”: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон Лтд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2010
у справі № 18/492-40/110 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб Лтд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"
третя особа позивача
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон Лтд"
про визнання права власності на нерухоме майно
В січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Констеб ЛТД» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Карбон» про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 27.08.2005 p., укладеного між сторонами; визнання права власності позивача на нежиле приміщення 3-ї та 4-ї секції загальною площею 3 000 кв.м., які розташовані у м. Києві по провулку Лабораторному, 1.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що в порушення умов договору купівлі-продажу від 27.08.2005 року відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення вказаного договору та передачу позивачу приміщень, обумовлених у договорі.
Справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями. За наслідками останнього розгляду справи постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2009 року, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2007 у справі №18/492 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2010 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, третя особа звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність обставин, які суд визнав встановленими, матеріалам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано норми ст. 392 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин та зазначив, що позивачем не було доведено суду факту того, що на момент подання позовної заяви він був власником майна, щодо якого просив визнати право власності.
Апелянт також вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми ст. 220 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, висновок суду про те, що відповідач був зобов'язаний нотаріально посвідчувати оспорюваний договір є хибним і не відповідає обставинам справи.
Крім того, на думку апелянта, місцевий господарський суд помилково визначив площу 3 та 4 секцій в 3000 кв.м., оскільки вони мають більшу площу і приміщення в них належать різним власникам, в тому числі ТОВ „Денді-Карбон”.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2010р.- без змін.
Третьою особою не використано наданого їй законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Однак, матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
30 травня 1994 р. між Фондом державного майна України та Товариством покупців інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України був укладений договір купівлі-продажу державного майна - цілісного майнового комплексу Інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України, який знаходиться за адресою м. Київ, пров. Лабораторний, б. 1, на земельній ділянці 0,25 га. Договір був посвідчений нотаріусом Гарбузовим В.Г. сімнадцятої державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2с825.
02 вересня 1994 р. між Інститутом бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон ЛТД» був підписаний Акт прийому-передачі будівлі по пров. Лабораторний 1 загальною площею 7240 кв. м.
Дослідивши обставини справи та докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Керуючись ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Зважаючи на зміст вищезазначеної правової норми, судова колегія не доводить обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 39/137 від 24.04.2009 року за позовом ТОВ „Карбон ЛТД” до ТОВ „Денді-Карбон”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Денді”, Українсько-італійське спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Венето” про визнання установчих документів недійсними.
Так, рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 39/137, яке набрало законної сили, встановлено факт переходу права власності на спірні приміщення, в розумінні ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства», а саме зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Карбон ЛТД” згідно з п. 13 Установчого договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю „Денді Карбон” від 19.09.1994 року внесло нежитлове приміщення загальною площею 3000 кв.м., що складається з 3-4 секцій споруди в буд. № 1 по пров. Лабораторний, що належало йому на праві власності, в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю „Денді Карбон”.
01.10.1994 року між ТОВ „Карбон ЛТД” та ТОВ „Денді-Карбон” підписано Акт, за яким ТОВ „Карбон ЛТД” передав, а ТОВ „Денді-Карбон” прийняв вказане нежитлове приміщення.
05.10.1994 року здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Денді-Карбон”.
14.07.1995 року між ТОВ „Карбон ЛТД” та ТОВ „Денді Карбон” підписано Акт прийому-передачі, за яким ТОВ „Карбон ЛТД” передав, а ТОВ „Денді-Карбон” прийняв нежитлове приміщення вартістю 295 178 000 українських карбованців, що складається з 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м., за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1, яке належить ТОВ „Карбон ЛТД” на праві власності (акт прийому-передачі від 02.09.1994 року).
На підставі Акту приймання-передачі від 14.07.1995 року між ТОВ „Денді-Карбон” і ТОВ „Карбон ЛТД”, Київським міським бюро технічної інвентаризації видане реєстраційне посвідчення, відповідно до якого вказане нежитлове приміщення зареєстроване за ТОВ „Денді-Карбон”.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 серпня 2005 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу (надалі - Договір купівлі-продажу), відповідно до п.1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Денді-Карбон”, як продавець, зобов'язалося передати нежилі приміщення загальною площею 3000 кв.м., які розташовані у 3 та 4 секції будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний,1, у власність Товариству з обмеженою відповідальністю „Констеб ЛТД”, як покупцю, а покупець зобов'язався прийняти приміщення і сплатити за них обговорену грошову суму, відповідно до умов, визначених цим договором.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).
Правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).
З урахуванням встановлених вище обставин та наведеного, відповідач як повноправний власник правомірно вчинив правочин у розумінні ст.ст. 202, 317ЦК України.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Керуючись ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна , або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення відповідної дії.
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 212 ЦК України , особи , які вчиняють правочин вправі обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це не вигідно, обставина вважається такою, що настала.
Пунктом 4.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що право власності у покупця на приміщення виникає після підписання сторонами нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу та Акту прийому передачі або на підставі іншого документу, який відповідно до чинного законодавства встановлює право власності покупця на приміщення. Нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу відбувається в п'ятиденний термін з моменту виконання покупцем п. 2.2.2. даного Договору.
В п.2.2.2 Договору купівлі-продажу встановлено, що не пізніше 30-ти календарних днів з моменту підписання сторонами Акту про виконання робіт, покупець зобов'язується сплатити продавцю не менше 30% від узгодженого грошового платежу, а саме не менш, ніж 127 500 грн.
Отже, умовами договору передбачено нотаріальне посвідчення договору за результатом виконання зобов'язань, передбачених Договором купівлі-продажу.
У матеріалах справи наявний лист відповідача № 7 від 4.12.2007 р., яким останній повідомив позивача про причину відмови від виконання зобов'язань за договором - збільшення ринкової вартості спірних приміщень. Водночас зазначеним листом відповідачем визнано факт досягнення згоди щодо істотних умов. Дана позиція підтверджена відповідачем при наданні пояснень по суті спору.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 ЦК України).
Згідно ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як вбачається із Договору купівлі-продажу, сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та на виконання п. 2.2.1 договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю „Констеб ЛТД” виконало комплекс ремонтних робіт нежилих приміщень 3-4 секцій загальною площею 3000 кв.м. по провулку Лабораторному, 1 в м. Києві., що підтверджується Актом про виконання робіт від 12.11.2007 року та здійснив оплату за Договором купівлі-продажу, що підтверджується платіжним дорученням № 384 від 03.12.2007 року.
З огляду на зазначене вище, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 27.08.2005 p., укладеного між сторонами; визнання права власності позивача на нежиле приміщення 3-ї та 4-ї секції загальною площею 3 000 кв.м., які розташовані у м. Києві по провулку Лабораторному, 1, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, враховуючи вищевикладене.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.
Стосовно доводів апелянта про те, суд першої інстанції помилково визначив площу 3 та 4 секцій в 3000 кв.м., оскільки вони мають більшу площу і приміщення в них належать різним власникам, в тому числі ТОВ „Денді-Карбон”, судова колегія не бере їх до уваги, оскільки дана обставина не була предметом розгляду у даній справі та не досліджувалася судом першої інстанції.
Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 28.01.2008 року у справі 31/543 (яке набрало законної сили) за позовом ТОВ „Карбон ЛТД” до ТОВ „Денді-Карбон”, ТОВ „Констеб ЛТД” про повернення майна та відшкодування завданих збитків, встановлено, що загальна площа нежитлових приміщень, які складаються з 3 та 4 секцій за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1 та є власністю ТОВ „Денді-Карбон” складає 3000 кв. м., а не 3147 кв.м., чим спростовують вказані доводи апелянта.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволені позовні вимоги повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю „Карбон ЛТД” на рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2010 р. у справі № 18/492-40/110 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2010 року у справі № 18/492-40/110 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 18/492-40/110 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді