01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2010 № 36/6
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Салямон Т.М. - юрист; Губерський А.М. - юрист.
від відповідача1: Назаренко С.П. - юрист;
від відповідача2: Шадевська Ж.Е. - юрист;
від відповідача3: Довгополов В.Ю. - юрист;
від відповідача4: представник не з'явився;
від третьої особи1: Пєфтієв О.М. - юрист;
від третьої особи2: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2010
у справі № 36/6 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська"
Київської міської ради
Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стафед"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру"
Товаритсво з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Топос"
про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договору оренди земельних ділянок, визнання дій протиправними і незаконними та скасування рішення Київської міської ради
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 року по справі №36/6 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська», 2. Київської міської ради, 3. Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), 4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Стафед», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство»Топос» вирішено в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Київміськвторресурси” про визнання незаконними дій Київської міської ради по затвердженню Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА” для будівництва офісного центру та реконструкції промислової будівлі під офісний центр з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на вул. Магнітогорській, 1 у Деснянському районі міста Києва і передачі йому в довгострокову оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:068:0106 за вказаним Проектом землеустрою; а також про визнання незаконними дій Виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації, зокрема Головного управління земельних ресурсів, щодо проведення державної реєстрації договору оренди земельних ділянок від 06.07.2009 припинити, а в іншій частині позову відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 року по справі №36/6 Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 по справі №36/6 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог викладених в апеляційній скарзі позивач посилається, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.
Зокрема на думку Позивача судом першої інстанції зовсім не враховані ті обставини, що Рішення №362/1448 від 23.04.2009 року і договір оренди земельних ділянок від 06.07.2009, які прийняті та підписанні Відповідачем 2, повністю порушують майнові права Позивача, оскільки даними документами Відповідачеві 1 передана в оренду земельна ділянка разом з нерухомим майном, яке перебуває в приватній власності Позивача, а також не взято до уваги Експертного висновку Навчально - наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України від 17.02.2010, який міститься в матеріалах справи.
Відповідачем 1 подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та таким, що не відповідають дійсним обставинам справи, просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 по справі № 36/6 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» без задоволення.
Іншими учасниками судового процесу не використано право передбачене статтею 96 Господарського процесуального кодексу України і не надано суду письмових відзивів на подану апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія встановила наступне:
Між Відкритим акціонерним товариством “Київхімволокно” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київміськвторресури” 21.10.2003 було укладено біржовий контракт № Т-308/03, за умовами якого Відкрите акціонерне товариство “Київхімволокно” продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Київміськвторресури” купило споруду градирні, що знаходиться в м. Києві по вул. Магнітогорська, 1.
В подальшому, 22.10.2003, між Відкритим акціонерним товариством “Київхімволокно” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київміськвторресури” (далі позивач) було укладено договір купівлі-продажу № 265, за умовами якого Відкрите акціонерне товариство “Київхімволокно” передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Київміськвторресури” купило будівлю градирні, інвентарний номер 0301001, що розташована в м. Києві по вул. Магнітогорська, 1, площею 139 кв.м.
За Актом прийому-передачі від 24.10.2003 продавець передав, а покупець отримав будівлю градирні загальною площею 153,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.
Право власності на будівлю градирні площею 139,0 кв.м. зареєстровано за позивачем на підставі реєстраційного посвідчення № 005897 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, та записано в реєстрову книгу за № 733-з від 04.08.2009.
Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого Київської міської державної адміністрації 11.02.2005 був перевірений та прийнятий до бази даних Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Товариства з обмеженою відповідальністю “Київміськвторресури”, що знаходиться за адресою: вул. Магнітогорській, 1 в м. Києві (код 8000000000:62:068:0164).
Відповідно до Реєстру земельних ділянок (Витяг з бази даних Державного земельного кадастру станом на 29.07.2009) земельна ділянка (код 62:068:0164к) по вул. Магнітогорській, 1 в м. Києві віднесена до категорії ділянок, що знаходяться на стадії розробки оформлення прав (стадія: згода: оренда на 1 рік за умови подальшого викупу) та закріплена за позивачем до 24.03.2007.
Судовою колегією встановлено, що 23.04.2009 Київською міською радою на третій сесії шостого скликання було прийнято рішення № 362/1418 “Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА” земельних ділянок для будівництва офісного центру та реконструкції промислової будівлі під офісний центр з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Магнітогорській, 1 у Деснянському районі м. Києва”.
Зазначеним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА”(далі відповідач-1) для будівництва офісного центру та реконструкції промислової будівлі під офісний центр з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Магнітогорській, 1 у Деснянському районі міста Києва.
На виконання зазначеного рішення Товариством з обмеженою відповідальністю “СТАФЕД”(далі відповідач-4) 20.05.2009 було скаледно Акт визначення меж земельних ділянок в натурі.
На підставі вказаного рішення 06.07.2009 між Київською міською радою (далі відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА” укладено договір оренди земельних ділянок для будівництва офісного центру та реконструкції промислової будівлі під офісний центр з подальшими експлуатацією та обслуговуванням, площею 0,9758 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:068:0106 та площею 0,1798 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:068:0452, які розташовані по вул. Магнітогорській, 1 у Деснянському районі міста Києва.
Сторони домовились (п. 3.1 договору), що договір укладено на десять років.
Зазначений договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.07.2009 за № 62-6-00523 у книзі записів державної реєстрації договорів.
За актом приймання-передачі від 07.07.2009, підписаним представниками сторін, відповідач-2 передав відповідачу-1 вказані земельні ділянки.
Оцінюючи подані докази сторонами, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій Київської міської ради по затвердженню Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА”, визнання незаконними дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації щодо проведення державної реєстрації договору оренди земельних ділянок від 06.07.2009 підлягають припиненню на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного:
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Кодекс адміністративного судочинства України, згідно з ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.
Справа адміністративної юрисдикції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб?єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія відзначає, що Київська міська рада та Виконавчий орган Київської міської ради Київська міська державна адміністрація (зокрема, Головне управління земельних ресурсів), дії яких оскаржує позивач, згідно з чинним законодавством України, є суб?єктами владних повноважень, а тому позовні вимоги щодо оскарження їх дій повинні розглядатись відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Що стосується відмови у задоволенні позовних вимог позивача про визнання незаконними дій Товариства з обмеженою відповідальністю “СТАФЕД” щодо невідображення ним будівлі Градирні, яка належить на праві власності позивачу, в Проекті землеустрою по відведенню земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА”для будівництва офісного центру та реконструкції промислової будівлі під офісний центр з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Магнітогорській, 1 у Деснянському районі міста Києва, а також про визнання незаконними дій Товариства з обмеженою відповідальністю “СТАФЕД”щодо включення ним до складу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:068:0106 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:068:0164 загальною площею 0,357 га, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, зазначаючи наступне:
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як визнання незаконними дій суб'єкта господарювання, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.
Також, як вбачається з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13, господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення Київської міської ради № 362/1448 від 23.04.2009 судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що провадження в частині цих позовних вимог слід припинити, з наступних підстав:
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 "У справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, надані наступні роз'яснення:
- положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень.,
- положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;
- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, земельний спір з оскарження рішення органу місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим спором та не підвідомчий господарським судам, а у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 06.07.2009 який зареєстрований Виконавчим органом Київської міської ради -Київською міською державною адміністрацією, зокрема Головним управлінням земельних ресурсів 07.07.2009р. за № 62-6-00523, та анулювання запису про його державну реєстрацію, судова колегія погоджується з рішенням першої інстанції в цій частині та відзначає наступне:
В процесі розгляду справи встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 362/1448 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА”06.07.2009 укладено договір оренди земельних ділянок для будівництва офісного центру та реконструкції промислової будівлі під офісний центр з подальшими експлуатацією та обслуговуванням, площею 0,9758 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:068:0106 та площею 0,1798 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:068:0452, які розташовані по вул. Магнітогорській, 1 у Деснянському районі міста Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього.
Судова колегія проаналізувавши положення оскаржуваного договору оренди від 06.07.2009 вважає, що відсутні правові підстави для визнання його недійсним виходячи з наступного.
Так, сторони оскаржуваного договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди (об'єкт оренди, орендна плата, прийом-передачі майна, письмова форма договору), договір укладений повноважними особами, фактично виконаний обома сторонами.
Оспорений договір укладений між юридичними особами в письмовій формі, підписаний повноваженими особами, обсяг дієздатності яких визначений статутними документами і відповідає вимогам ст. 92 Цивільного кодексу України.
Волевиявлення юридичних осіб на укладення договору оренди стверджується рішенням Київської міської ради № 362/1418 від 23.04.2009 на підставі якого укладено договір, змістом укладеного договору оренди від 06.07.2009р та подальшим волевиявлення сторін по передачі об'єктів оренди, та його фактичного виконання.
Договір оренди від 06.07.2009 направлений на реальну передачу Київською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА” у тимчасове платне володіння та користування земельних ділянок та подальше отримання орендної плати, розмір якої обумовлений договором, за користування об'єктами оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, обумовлені договором земельні ділянки були передані Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕФ АЙ ЕМ ОФІС ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА”за актом приймання-передачі від 07.07.2009р., підписаний представниками орендаря та орендодавця, що не заперечують всі сторони.
Позивачем належних доказів скасування чи визнання недійсним рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 362/1448, на підставі якого було укладено оскаржуваний договір, суду не надано.
Крім того колегія суддів зазначає, що спірний договір оренди від 06.07.2009 було укладено на підставі рішення Київської міської ради № 362/1418 від 23.04.2009, а оскільки рішення сесії не визнано недійсним, позовна вимога про визнання спірного договору оренди недійсним задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2009р. слід змінити частково та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд :
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси»
залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 року у справі №36/6 змінити.
3.Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення Київської міської
ради № 362/1448 від 23.04.2009 припинити.
4. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 року у справі
№36/6 залишити без змін.
5. Матеріали справи №36/6 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді