01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.07.2010 № 47/50
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ємельянов С.М. - дов. № б/н від 26.01.2010р.
від відповідача -не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2010
у справі № 47/50 ( .....)
за позовом ТОВ "Автосоюз"
до Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 4974,58 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» про стягнення 4974,68 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2010р. у справі № 47/50 позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» 4974,68 грн., 102 грн. витрат по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010р. прийнято апеляційну скаргу Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» до провадження та призначено розгляд справи № 47/50 на 01.07.2010р.
Встановлено, що в судове засідання 01.07.2010р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував, хоча письмовий відзив на скаргу не надав.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» про стягнення 4974,68 грн.
Місцевим судом позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» про стягнення 4974,68 грн. задоволені повністю.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, враховуючи наступне.
17.02.2006р. між Позивачем -- ТОВ «Автосоюз» (виконавець) та Відповідачем - ДКГП «Хрещатик» (замовник), укладено договір № 29 про сервісно-технічне обслуговування (далі Договір), який підписаний представниками Замовника та Виконавця, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконувати комплекс робіт по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів Замовника, вказаних у додатку № 1 до вказаного Договору, згідно заявок Замовника, а Замовник зобов'язується приймати своєчасно сплачувати роботи на умовах, визначених у даному Договорі (п. 1.1) (копія Договору є у справі).
Відповідно до п. 10.6 Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє в частині прийняття Виконавцем заявок на виконання робіт до 31 грудня 2006 року.
Відповідно до п. 4.2. Договору Замовник (Відповідач) сплачує 100% вартості робіт, визначених в Акті виконаних робіт, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт уповноваженими представниками Сторін.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що відповідачем всупереч умов договору про сервісне-технічне обслуговування № 29 від 17.02.2006р., не було здійснено оплату за виконані роботи.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до п. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Враховуючи той факт, що Наряд-замовлення (наявний у справі) закрито 14.11.2006, у Позивача право пред'явити вимогу виникло 22.11.2006. Таким чином, датою початку перебігу позовної давності є 22.11.2006.
Саме цю дату позивач вказав у позовній заяві, як кінцеву дату оплати.
Згідно зі ст. 64 ГПК України суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі. Позовна заява була подана 03.12.2009, тобто після спливу строку позовної давності.
Отже, позовна заява подана з порушення строку позовної давності.
В позовній заяві вказується, що підтвердженням виконання робіт Позивачем є наряд-замовлення № С300035679/СН00030451 від 14.11.2006 на суму 4974,68 грн.
Відповідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Тобто факт проведення Позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Нормою статі 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
В даній справі таким документом є зазначений вище наряд-замовлення, в якому зазначено, що даний документ має юридичну силу акта виконаних робіт.
Крім того, позивачем надано копію довіреності від 13.11.2006р. № 415905 відповідача, згідно з якою відповідачем отримано автомобіль після його обслуговування.
Посилання суду першої інстанції на відсутність у наряд-замовленні дати отримання автомобіля відповідачем колегією суддів не приймається до уваги, оскільки позивачем не надано жодних документів про фактичне отримання автомобіля відповідачем 31.12.2006р. або виконання своїх зобов»язань по наряд-заказу 31.12.2006р.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів про оплату за виконанні роботи по наряд-замовленню від 12.11.2006р.
Колегія суддів відмічає, що відповідачем в суді першої інстанції було подано заяву № 181/54-11 від 01.03.2010р. (а.с. 34) в якій посилався на пропущення позивачем строку позовної давності, у зв'язку з чим просив відмовити в позові повністю.
Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення позивачем не заявлено, не надано та не доведено.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» підлягає задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано.
Керуючись ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -
Апеляційну скаргу Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 47/50 від 04.03.2010р. скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» до Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» про стягнення 4974,68 грн. - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» (04655, м. Київ, проспект Московський, 28, код 30223848), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) 51 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
Матеріали справи № 47/50 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді